Ритм і синя лінія Ch 08

Сім'я - повинен бути закон.…

🕑 17 хвилин хвилин Історії кохання Історії

Вранці переглянувши нову пісню з Ларою та взявши ранній обід у торговому центрі, Райан вирушив до Кришталевого міста, щоб забрати ципкар. Співпраця з Ларою не дозволила їй зупинитися на вечірці, але, їдучи до Шантійлі в маленькому компактному, вона не могла цього уникнути. Це справді сумно, коли ти думаєш про те, щоб підробити хворого, щоб пропустити день народження власного брата.

Вона поклала компакт-диск і намагалася не думати про це. Були б інші люди, нагадала вона собі. Інші родичі, мабуть навіть якісь друзі з сусідства. Якщо пощастить, її батьки будуть занадто зайняті проведенням вечірки та розмовою з людьми, щоб дати їй якесь горе.

Єдине, що їй не потрібно було, - це нагадувати перед людьми про те, як батьки думали, що вона марнує свій час, своє життя, «граючи» з групою. Ти ще навіть не там. Не втомлюйся над речами, які не сталися, - докорилася вона. Вона глибоко вдихнула і просунула компакт-диск, поки не знайшла пісню і не заспокоїлась. Вона знайшла місце перед будинком сусіда і припаркована біля узбіччя.

Зібравши сумку та подарунок для Евана, вона знайшла графічний роман, який, як вона знала, він шукав, підійшла до будинку. Це був гарний будинок, двоповерховий колоніальний. На під'їзді була сітка для баскетболу, і вона згадала, як спостерігала, як її брати стріляли в обручі з татом. Райан знав, що столи для аерохокею та пінг-понгу все ще знаходяться в готовому підвалі, і припустив, що там буде купа людей, які вишикуються в чергу.

Її тато ніколи не втрачав шансів організувати гру, турнір чи змагання, якщо міг. Вона скривилася, згадуючи свій п’ятнадцятий день народження і те, як батько наполягав, щоб усі збиралися надворі на перегони з перешкодами. Це могло б перейти і краще, якби на вечірку не прибуло десяток дівчат-підлітків, яким було більше цікаво говорити про хлопчиків, фільми та музику. Вона піднялася на передні сходи і постукала перед тим, як увійти.

"Райане! Ти тут!" Її мати була першою людиною, яка шпигувала за нею. "Звичайно, я. Я б не пропустив день народження Евана".

Райан обняв її маму і поплескав по спині. "У мене навіть є подарунок. Куди його покласти?" - Якраз тут. Джуді Бенкрофт провела дочку до столу в кутку вітальні.

- О, так приємно проводжати вас з милиць. Вона стиснула Райана за руку. "Приємно бути поза ними.

То де ж іменинник?" З підвалу піднявся рев, і вона криво посміхнулася матері. - Думаю, я піду привітатись. Перш ніж вона пішла до підвалу, Райан обмінявся привітаннями з друзями та родиною, а потім вирішив маневрувати на кухню, щоб випити. Вона напружилася, побачивши батька. "Привіт тато." - Райане.

Він кивнув. "Як справи?" "Добре, дякую." Райан намагався ігнорувати незручне почуття, яке вона відчувала щоразу, коли спілкувалася зі своїм батьком. Більшість людей отримали принаймні плескання по плечу від Джеймса Томаса Бенкрофта, старшого; вона отримала кивок. З глибоким вдихом вона покопалася у великому кулері, шукаючи газовану воду.

"Отже, гм. Як справи?" Він знизав плечима і потягнувся за пивом. "Не дуже погано." "Чудово". Звичайна напружена тиша запала між ними.

"Отже. Чи розповіла вам мама про наш концерт у клубі о 9:30? Ми дуже раді". Райан не знав, чому вона це навіть сказала. Навіть якби мати щось сказала, вона сумнівалася, що її батько слухав би.

Або дбали. Він прохрипів непохитним шумом і відкрив пиво. Перш ніж хтось із них міг сказати щось інше, хтось закричав Джеймсу, щоб він спустився до підвалу.

"Схоже, вони не можуть почати без мене". Він знову кивнув і пішов. Райан притулився до прилавка. У неї ніколи не було найкращих стосунків із батьком, і це не покращилося, коли вона не лише відкидала спорт, але й зосередилася на музиці як на своєму виборі кар'єри.

Вона не була далеко, подумала вона, сказавши Ларі, що відсутність сина, як його перша дитина, майже розбило серце її батька. "Гей, сестричко!" Райан вирвався з її думок і зумів посміхнутися братові. "Гей, JT.

Як справи? Здивований, що ти повернувся додому". Дж. Т. поплескав її по плечу, і вона незграбно погладила його руку.

JT була на три роки молодша за неї, але була вищою за неї з дванадцяти років. Він пішов за їхнім батьком так, як вона пішла за їхньою матір'ю. У нього було каштанове волосся їхнього тата, карі очі і квадратна щелепа. JT був зірковим футболістом у середній школі, як і їхній батько, і він вирішив піти в UMD, альма-матер їх батька.

Він також не був вражений музичними прагненнями Райана, хоча надто зосереджений на власному житті, щоб давати їй багато горя з цього приводу. Після тренувань та гри у футбол роками він виглядав старшим, ніж був; вона думала, що він міг легко пройти за двадцять п’ять. Вона замислювалася, чи йому не видали карту, коли він вийшов. - Давай, Райане, я не міг пропустити вісімнадцятий день народження Евана. JT покопався в кулері за содою.

- Так, я теж. "Крім того, тепер набагато простіше, коли я взяв машину". Райан кивнув і потягнув соду, змусивши себе подумати про відповідь. Попередній червень автомобіль подарував JT на двадцятиріччя; її подарунок на двадцятиріччя був подарунковою карткою.

Вона похитала головою. "Ну, чудово, що ти міг приїхати. Я знаю, що мамі і татові подобається, коли ти поруч. Бог знає чому". Райан засміявся, примруживши очі на неї.

"Як школа?" "Відмінно". Джей-Ті проковтнув напою. "У нас є той новий хлопець, Данстон, від Філі.

Він повинен бути одним з найкращих приймачів, і поки що це все правда. З Барським у захиснику і Данстоном, який ми отримаємо, ми повинні провести конференцію. Я Однак я все ще не визначився з проектом. Тато вважає, що я повинен, і мій агент каже, що я повинен легко піти в перший або другий тур, але ви знаєте.

Ви повинні розглянути всі варіанти. "Спорт, спорт і більше спорту, подумав Райан." Ну, удачі у всьому цьому "." Дякую, Рай ". Ще раз пролунав гуркіт, цього разу з барлогу, і JT взяв Райан повернувся до натовпу і шукав Евана.

Вона не бачила його у вітальні чи барлозі і вирішила відважитись підвалу. Вона озирнулася і знайшла Евана збоку, викрикуючи заохочення їх батькові, який зіткнувся з пінг-понгом проти чоловіка, якого вона не впізнала. Вона тицьнула йому в бік. "Привіт, Еване". "Райан!" Він подивився вниз.

високий і усміхнений. Як і у Райана, у нього були каштанові волосся і зелені очі їх матері. Він був на пару дюймів вищий за JT, і коли він зайнявся спортом, ніхто не здивувався, коли його тягнуло до баскетболу.

"З днем ​​народження, шприц." Вона обняла його і стиснула. Еван насміхався, але віддавав обійми. "Я був вищий за тебе з тих пір, як мені було десять або одинадцять "." Я знаю, але я все ще старша сестра.

Так ось. "" Гаразд, гаразд. "Еван похитав головою з фальшивою відставкою, а потім посміхнувся." Дякую, Райане. Я рада, що ви змогли це зробити.

Я думав, у вас може бути репетиція чи щось інше. Я натрапив на Форель днями; він розповів мені про клуб 9:30. Це чудово! Вітаю. "" Дякую, Еване ". Райан був задоволений.

Вони з її молодшим братом завжди ладнали. Еван був єдиним у родині, хто сприймав її музику десь поблизу серйозно. Будь-яке дражниння завжди було добродушним, і він зазвичай запитував почути будь-які нові пісні. Це був приємний контраст із тим, як реагували всі інші.

"Я прагну бути на вашому концерті в Меріленді, а також приведу кількох друзів". "Дякую, Еване. Я був би вдячний за це". Вона стиснула його руку. "Немає проблем.

Я не впевнений, що зможу потрапити до клубу о 9:30, але я дам вам знати. І скажіть, якщо дата зміниться чи щось інше". - Звичайно.

Вони хвилину були тихі, спостерігаючи за пінг-понг. "Отже, - запитав Райан, - хто перемагає?" "Тато." Еван підняв брову. - Ти думаєш, він інакше був би таким тихим? "Ах.

Так." Райан кивнув. Коли їхній батько вигравав, він був зосереджений; коли він програвав, він базікав, щоб відхилити суперника від гри. Вона спостерігала кілька хвилин, а потім сказала Евану, що їде назад наверх. "Не виходьте до торта", - порадив він.

"Мама дістала шоколад з малиновою начинкою. Буде тиснення". Райан засміявся і пішов назад. Вона знайшла пару своїх кузенів, які ще навчались у середній школі, і зрозуміла, що з ними відбувається, тоді її тато підійшов, щоб завести гриль. Був жовтень, і погода охолоджувалась, але знадобилося більше, щоб утримати її батька від гриль.

Чоловіки зібралися біля гриля на задньому дворику, і їх розмова перейшла до футбольного сезону, реального та фантастичного; щойно розпочатий сезон хокею та баскетболу; кінець чергового невтішного сезону для громадян; і майбутнє Червоношкірих - цілорічна мильна опера, яка забезпечила великою кількістю матеріалів. Жінки пройшли між верандою та кухнею, допомагаючи мамі Райана викласти речі, і їхня розмова стосувалася або дітей, або ефекту від спортивних захоплень своїх чоловіків. Райан обговорював, куди йти. Їй було байдуже виходити і обговорювати спорт з чоловіками, і у неї не було ні дітей, ні хлопця, тому спілкуватися з жінками теж було важко. Її молодші двоюрідні брати поздоровлялись, коли вона вітала їх, але їм було більше цікаво обговорювати проблеми середньої школи та грати у свої портативні відеоігри.

Ті, які не були Facebook або твіт. Принаймні гамбургери будуть хорошими, подумала вона. Їй довелося визнати, що її тато був майстром гриля за передовим досвідом. Він відточив свою майстерність для вечірок, що ведуть хвіст.

Влаштувавшись на сидінні у внутрішньому дворику, де було свіже повітря, вона спробувала розслабитися. Шматки розмови пливли до неї, і незабаром вона відчула, як напружується. "Так," сказав її батько, "я думаю, що JT піде на призов наступного літа. Я маю на увазі, чому, блін, він повинен чекати? Він у швидкості, щоб встановити шкільний рекорд для змагань у сезон.

щоб він не входив ". - А як щодо Евана? - спитав хтось. "Він буде стартером, ти дивись". Гордість її батька була неприхованою. "Навіть як першокурсник.

Вони божевільні, якщо його не заводять". - Привіт, Райане. Вона підняла очі і посміхнулася. "Привіт, дядьку Піте. Як справи?" "Чудово.

Як усе йде?" "О, дуже добре, дякую". "Тримати себе зайнятим?" - запитав її дядько. Перш ніж Райан міг відповісти, її батько відповів. "Райан все ще думає, що вона стане рок-зіркою". Він перевернув гамбургери.

Райан витомила зуби і відчула, як себе. Знущальний тон змагався з гордістю, з якою він говорив про Евана та Дж. Вона постійно повторювала собі, що звикла до цього, і колись вона буде. Її батько продовжив: "Ми з мамою постійно сподіваємось, що вона виросте з цього і влаштується на справжню роботу. Вона могла б робити більше, ніж робота з дронами, якою вона займається зараз".

Він кинув кривий погляд на Райана. "Не думайте, що JT або Еван підтримають вас, як тільки їх складуть". Райан намагався щось сказати.

- Це не так, - впоралася вона. "Ми наполегливо працюємо". Батько кинув на неї побічним поглядом, його зневага виявилася очевидною. "Якщо ти вважаєш, що це робота, дівчинонько, то ми з твоєю мамою зробили щось не так". Райян виправдалася, стиснувши зуби, і повернулася додому.

Їй довелося піти; її батько цього разу занадто штовхнув, і вона не могла прикидатися перед усіма цими людьми. Вона зробила білайн для кімнати для гостей, в якій були пальто. "Райане.

Гей, Рай!" Еван знайшов її, коли вона хапала піджак. "Що там? У нас ще навіть торта не було". "Вибачте, Ев.

Я збирався знайти вас і попрощатись. Тато розлютив мене. Знову". Вона засунула руки в рукави.

"Я знаю, що я повинен до цього звикнути, просто дозволити йому скотитися з мене, або що завгодно, але це було занадто багато. Занадто далеко. Мені нудно від нього, і я відчуваю себе невдахою, тому що я не гонюся за проклятим м'ячем поле ".

Вона зупинилася і перевела дух. "Вибачте, я не маю на увазі це зняти з вас". "Все добре." Він заткнув руки в кишенях. "Мені шкода, що він змушує вас почуватися так". "Не ваша вина".

Вона ще раз глибоко вдихнула і спробувала розслабити плечі. "Слухайте, я просто скажу мамі, що мені погано. Я не хочу створювати сцену і руйнувати вашу вечірку". "Чому б ви зіпсували вечірку?" Дж.Т.

засунув голову, і Райан застогнав собі. "Не хотів би. Тому я й їду". Райан схопив її сумку.

"О, давай. Це стосується того, що тато сказав на ґанку?" Дж. Т. закотив очі.

"Боже, Райане, він лише чесний". "Гей, дякую, JT". Вона сердито глянула на нього.

"Коли тато образить ваш життєвий вибір, я нагадаю вам, що ви це сказали". "Можливо, якщо ти зробиш кращий вибір, він нічого не скаже. Христе, Райане, послухай себе.

Ти хочеш бути в групі? Кожна дитина в чортовій середній школі хоче в якийсь момент стати в групі" JT зробив обличчя. "Тато знає, що ти не встигнеш, то чому він повинен робити вигляд?" "JT, відступай". Очі Евана кидались між братами та сестрами. "Всілякі люди роблять це в музиці.

Хто скаже, що Райан не буде?" Дж. Т. знущався і похитав головою. "Ну, мабуть, це все вирішує".

Голос Райана був грубим. "З днем ​​народження, Еване. Поговоримо з тобою пізніше".

Вона швидко обійняла Евана, але нічого не сказала Дж. Т., коли вона проштовхнулася повз нього та вниз по коридору. Її мати була здивована, але відволікалася, коли Райан сказав, що вона йде, і зробив лише символічні зусилля, щоб переконати її залишитися. Сідаючи в машину, Райан вважав, що це зашкодило б, якби її вже не так засмутили заяви батька та брата.

Вона заспокоїлась, виїжджаючи з забудови, не бажаючи відволікатися на шосе. Лара все ще не виходила, повернувшись додому. Райан був трохи розчарований, що вона з нетерпінням очікувала на випуск над морозивом, але вирішила, що якийсь спокійний час на самоті, щоб почитати чи попрацювати над піснею, принесе більше користі. Не кажучи вже про те, що в них не було морозива.

Знаючи, що вона не може працювати такою напруженою, як вона, вона спочатку налаштувала iTunes, а потім, випивши, сіла на диван. Arcade Fire потрапив у Radiohead, і вона почала розслаблятися, дозволяючи пісням грати, не думаючи, просто слухаючи. Коли у неї задзвонив мобільний телефон, вона здивовано рвонулась і довелося зорієнтуватися. Вона подивилася на дисплей, з подивом побачивши ім'я Броуді. "Здравствуйте?" "Гей, Райане.

Це Броді. Що там?" "Не багато." Вона сіла на диван. "Де ти?" "Мені боляче.

Я думав, ти знаєш графік всередині та зовні". Він здавався настільки засмученим, що їй довелося сміятися. "Вибач, Броді.

Сьогодні сімейні речі. Ви вже грали? Вибачте, якщо я це пропустив. "" Ні. У вас є трохи часу. Починається о сьомій.

"" Гаразд, але де ти? "Райан подивився на годинник; це було трохи пізніше." Торонто "." Пощастило тобі "." Так, добре. Що я можу сказати? Я щасливий хлопець. Отже, як справи в сім’ї? "" Це відмовно ". Райан не намагався це применшити." Ой.

Здається, комусь потрібне трохи суші. "Вона мала з цього трохи посміятися." Можливо. Або завжди є макарони та сир. "Їй спало на думку, що вона не їла багато чого після сніданку і перекушувала лише на вечірці". Райане, не кажи цього.

Я не можу відволікатися, турбуючись про вас так. "" Ви турбуєтеся про мене? "Вона була здивована." Я хвилююся про кожного, хто поводиться з мак'н-сиром так, ніби це його власна група продуктів "." хот-дог, - запропонувала вона. - Ні. - Спам? - Він видавив задушений звук. - Вибачте.

- Вона хихикнула. - Не знаю. Я був такий божевільний, що в підсумку не з’їв, і ще не голодний, але впевнений, що скоро буду голодним. Як щодо того, що я обіцяю з’їсти щось, що не входить у коробку? "„ Я би почувався набагато краще ".„ Добре, тоді я це зроблю.

Вам краще піти. У вас немає розминок чи чогось іншого? "" Так, досить скоро. Я просто хотів привітати свого улюбленого музиканта.

"" Дякую, Броуді. "Райан посміхнувся теплому почуттю, що викликав коментар." Після дня, який я провів, це справді приємно почути. Якби ви були тут, я навіть міг би дозволити вам поцілувати мене. "Броуді на мить замовк.

- Ти не повинен дражнити мене так, Райане. Вона закусила губу, коли нервове збудження пронизало її, а потім посміхнулася. "О так? Що ти збираєшся з цим робити?" "Вам просто доведеться почекати, щоб дізнатись". Вона подумала, чи не уявляє вона його голосу трохи глибше, ніж зазвичай. - Нечіткі погрози мене не лякають, Броді.

"Хто щось сказав про туманне?" Він зупинився, і Райан відчув те саме поєднання нервів та очікування. "Чудово, будь таким. Подивись, чи готую я тобі знову". Він знову зробив паузу, а потім змирився.

"Дістаньте здорової їжі, а потім подивіться гру, добре?" "Так, сер." Вона засміялася. "Удачі." "Дякую. Поговоримо пізніше". Райан знову посміхнувся, коли вона знову засунула телефон у кишеню. Вона все ще була напружена, але телефонний дзвінок пройшов довгий шлях до того, щоб допомогти їй стряхнути те, що сталося на вечірці.

Улюблений музикант, сказав він, і вона похитала головою, підвівшись і поблукавши до кухні. Він сказав це заради забави, але все одно це було приємно чути. Насправді, вона зрозуміла, їй хочеться працювати над якоюсь музикою.

Вона поглянула на телефон і побачила, що у неї ще є півтори години до гри. Вона могла над чимось попрацювати, потім взяти якусь вечерю, потім подивитися гру. Вона підійшла до свого комп’ютера, щоб відсортувати незавершені роботи та побачити, що привернуло її увагу. Друга пісня зробила.

Вона слухала те, що мала до цього часу, а потім перейшла до клавіатури. Посеред возиння з цією піснею в голову їй прийшла чергова мелодія, і вона вирішила над цим попрацювати і переключилася на свою гітару. Вона не звертала уваги ні на що інше, поки глухий стукіт зверху не змусив її підняти очі і не морпнути, а потім перевірила час.

"О, чоловіче. Вони, мабуть, пройшли половину першого періоду". Вона встала, потягнулась і ввімкнула телевізор.

Коли гра у фоновому режимі, вона почала шукати по кухні, щоб щось з’їсти. Голод прийшов до неї з помстою, і вона придбала час трохи соку. Ніщо не виглядало привабливо, і тому вона взяла меню на винос.

Китайська їжа не надходить у коробках, точно, подумала вона. Ящики були квадратами або прямокутниками; ці коробки були більше схожі на трапеції..

Подібні історії