Три благодаті

Сер Рікхельм отримує більше, ніж розраховував, коли він протистоїть чарівниці Чорної вежі.…

🕑 15 хвилин хвилин Транс Історії

Три благодаті. Важкі двері відчинилися одним дотиком, і вона ступила крізь вузьку щілину, її босі ноги видавали тихі звуки в іншому тихому просторі. Її тіло, не обтяжене, зухвало погойдувалося.

Вона зробила це, хоча не мала цього наміру, просто завдяки тому, як рухалися її суглоби та м’язи. «Моя леді-чарівниця», — сказала вона, витончено вклонившись постаті, що сиділа перед нею на троні. — Ти знаєш, чому я тебе викликав? Чарівниця сиділа, закинувши голу ногу на підлокотник трону, недбало крутячи кубок в руці. Чорна сукня так само відкривала її тіло, як і глибокі розрізи на подолі та декольте.

«Так, моя леді-чарівниця. Сьогодні був останній день мого служіння вам. Я служив рік і один день, і згідно з умовами нашої угоди я можу вимагати від вас трьох благ».

«Це правильно. Можете починати. Запитуйте своїх благ».

Вона поставила келих і підвелася зі стільця. «По-перше, я хочу, щоб ви повернули мене в той стан, в якому я прибув». "Справді! Це незвично.

Більшість людей приходять сюди, шукаючи досконалості або зміни тіла. Щоб попросити повернути точну форму, якою ви були раніше… Я можу інтерпретувати це лише як коментар до моїх навичок. Чи такі мої трансформації огидний?". «Це не принижує вашу майстерність, моя леді-чарівниця. Тіла, які ви накладаєте на своїх слуг, — справжні витвори мистецтва.

Ця форма не тільки прекрасна на вигляд, але й принесла мені хвилини вишуканої насолоди. Проте я прошу вас повернути моє тіло до стану, в якому воно було, коли я прибув». «Дуже добре. Хай буде так».

Скрегіт наповнив зал, і густий дощ пилу впав на тіло слуги. Коли розвіялося, на її місці став мускулистий чоловік. «Ось ти, - сказала чарівниця, - твоє тіло, як воно було, коли ти прийшов». Він потягнувся й зігнувся, насолоджуючись поверненням тіла, яке так довго не було від нього. «Так уже краще.

Дякую, чарівниця». «Фех. М’язисті, але ти занадто низький і ніс має неправильну форму.

А щодо твоєї чоловічої гідності…» Вона прохрипіла. «Я бачив котів з більшими здібностями». «Можливо, він не ідеальний, але він мій. Мій ніс був зламаний у бою з темним лицарем Челтен-Даунс. Цей шрам із битви в долині Чорної Відьми.

Це пам’ять про перемогу. Щодо моєї мужності… .ну… ваша думка може змінитися". Чарівниця зневажливо махнула рукою. «Запитайте про своє друге благо».

Кут Рікхельмового рота скривився, але він тримав голос якомога спокійніше. «Моє друге прохання полягає в тому, щоб ви розважали мене як свого гостя у своїх кімнатах, наодинці й безперервно, відтепер і до світанку». Чарівниця коротко засміялася. "Ти серйозно?". «Повністю.

Ви виконаєте моє прохання?». Вона щиро засміялася. «О, ви смішніший, ніж я думав, сер лицар. Як це так, що я ніколи не помічав цього почуття гумору в минулому році? Ви хочете спокусити мене? Ви б не пережили ніч!». «Я багато чому навчився за час своєї служби, міледі.

Хоча я залишаюся гостем, а не слугою, ви не можете завдати мені шкоди чи спрямувати на мене свою магію в будь-який спосіб, який я не дозволяю. Зробити це означатиме кінець ваша сила. Ви не можете мені погрожувати.

Чарівниця кинула на Рікхельма крижаний погляд. «Якщо ти зробиш що-небудь, щоб розірвати зв’язок з гостем, якщо ти вкрадеш у мене або скористаєшся мною, ти заплатиш за цю зухвалість, Рікхельме». «Я думаю, ви знайдете для мене ідеального джентльмена, міледі.

Я питаю вас вдруге, ви виконаєте моє прохання?». «О, дуже добре. Хай буде так».

Пил кружляв навколо них, огортаючи їх вугільно-сірим плащем. Він пройшов лише за мить, перенесений до просторих покоїв леді-чарівниці. Веселий вогонь потріскував у каміні, проливаючи тепле світло на широке ліжко з балдахіном і розкішно оббиті меблі. — Ось ми й приїхали, — сказала Чарівниця. «Двері запечатані.

Ніхто не завадить нам до ранку». Вона сіла у високе крісло і взяла на коліна товстий фоліант у шкіряній палітурці. «Сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо я сиджу й читаю перед сном? Це допомагає мені спати». «Це трохи передчасно для цього, міледі.

Мені все ще є про що попросити». Вона закотила очі й розчаровано видихнула. «Так, неодмінно, дозвольте нам це зробити». «Накладіть на себе те саме заклинання, яке ви наклали на мене сьогодні вранці, і залиште його на місці до світанку».

"Що?". "Ти знаєш один. Я питаю тебе вдруге, ти вшануєш мій дар?". "Запитайте щось інше.

Це було б принизливо. Нижче моєї гідності. Попросіть щось інше.". «Ви не можете відмовити, міледі. Якщо ви це зробите, ви розірвете договір, і сама магія, якою ви володієте, обернеться проти вас.

Я питаю вас втретє: ви дасте це?». Чарівниця скреготіла зубами. «Дуже добре. Хай буде так».

Вона набралася сил, але попри це хвиля пилу, що потрапила в її ніс і рот, відкинула її голову на спинку стільця. Коли це було зроблено, вона кашлянула один раз і сплюнула. "Є. Ви задоволені?".

Він засміявся. «Ні, але це моє останнє благо. Поки нас не перервуть сьогодні ввечері і заклинання залишається на місці, наш контракт буде виконано». «Добре.

А тепер, вибачте, я трохи почитаю. Робіть, що хочете». Голос її став напруженим, слова прорізалися між зубами.

«Ти мій гість». Вона знову звернула увагу на книгу, неквапно гортаючи сторінки. Рікхельм підсів біля неї й дивився. «Ах, «Трактат про трансфігурацію» Пулатто.

Я вважаю його трохи перевтомленим, чи не так? Його заклинання завжди здаються такими пишними». Чарівниця подивилася на нього. «Звідки такий простий лицар, як ти, може щось знати про Пулатто?».

«Я був учнем у майстра Вінтерторпа протягом року, перш ніж мій брат помер, і я був змушений повернутися додому та взяти на себе роль спадкоємця. Я трохи навчився.». «Справді», — вона звивалась у кріслі й перегортала ще кілька сторінок. «Щось не так, міледі?». «Ви до біса добре знаєте, що не так».

при цьому. Ваше заклинання подарувало вам сексуальний апетит кролика навесні. Ти сміявся, коли я благав про допомогу сьогодні вранці, коли ти запропонував мені послуги конюха, щоб наситити мене?".

"Моя воля сильніша за твою". Рікхельм провів пальцями, ніжно, незважаючи на мозолі, вниз по лінія її щелепи. Вона стримувала різкий подих. «Я незламна». Його рука підійшла до лінії її шиї, і він сповз униз уздовж її стільця, щоб поцілувати слідом кінчиків своїх пальців.

«Я жах чорної вежі." Її голос тремтів так, як він ніколи раніше не чув. Він зсунув атлас її сукні на її плечі, і одяг з'явився на її талії. Тверді соски привернули його увагу. "Дорослі чоловіки… тремти… в моїй присутності." Впевнений тон зник з її голосу.

Нахилившись далі, він торкнувся губами її рожевих бутонів. М'який стогін зірвався з її губ. Вона провела пальцями по його шкірі. "Якщо ти… .насилуйтесь на мене… розірвете зв'язок гостя. Я… Ох… перетворю тебе… на… цапа…".

Ним голосом він погодився на її виклик. "Скажи мені зупинитися, і я зупинюся". Все ще притискаючись до неї носом. грудей, його рука опустилася нижче, ковзаючи під плівковою тканиною її сукні, розводячи її стегна, щоб дати йому доступ до її найінтимніших місць.

Вона закрила очі й міцно вхопилася за підлокотники крісла. «Ні». «Що що?» Він клацнув пальцями по складках її статі. «Стоп! О, клянусь силами… Заберіть… свої… руки… від… мене…". "Так, міледі".

Вражений, Рікхельм відсторонився й сів на ближній пуфик. Чарівниця закрила очі, намагаючись «Ви… знаєте мій секрет». «Так, міледі, я знаю. У кожного чаклуна є.

Я провів рік, чекаючи й дивлячись, терплячи всілякі приниження, щоб дізнатися, від чого ти відмовився в обмін на свої сили, але тепер я знаю, що це таке; єдине задоволення, в якому ти собі відмовляєш, сексуальне задоволення чоловіків. Ви піддастеся почуттям, які розбудило ваше закляття, і будете благати мене взяти вас. Коли ви це зробите, чарівниця чорної вежі нарешті буде переможена». Її тихий сміх перейшов у стогін.

«Ти не… мммм… розумієш». «Не розумієш що? Я знаю це заклинання не з чуток, міледі. Ваше бажання буде розвиватися. Ви будете благати мене про звільнення задовго до ранку. Я можу дозволити собі почекати».

«Дурень», — вона підвелася на ноги й перетнула кімнату до маленького комода. Вона порилася в шухлядах. «Мммм… о, сили… де це…» «Це не вийде. Вам потрібен півень, щоб заспокоїти це заклинання, а в кімнаті лише один із них». «Ах!» Вона витягла свічку з різноманітного посуду.

«Це вас не врятує, господине». Рікхельм усміхнувся. «Але не Нехай це вас не зупинить". Вона впала на ліжко, встромляючи замінник білого воску глибоко в свою стать, і люто потерла свою щілину.

Її тіло здригалося і тремтіло, вириваючи з горла стогони задоволення. Це видовище викликало хвилювання. до тіла Рікхельма також.

Він бездіяльно гладив свій член, але лише настільки, щоб зберегти свою ерекцію. Це йому знадобиться пізніше. Лише через кілька хвилин Чарівниця заверещала й вигнула спину, дозволяючи спазмам кульмінації захопити її повністю. Коли вона замовкла, Рікхельм ліг поруч.

"Це лише на мить придушує бажання. Воно повернеться знову, ще сильніше. Погодьтеся… ви потрапили в пастку. Це лише питання часу".

«Так, але це дало мені змогу на кілька хвилин цілісної думки». «Так, і яка тобі від цього користь?». «Це дав мені час сказати тобі те, що тобі потрібно знати».

"О справді?". «Я не перша чарівниця чорної вежі. Я забрала роботу у попереднього орендаря так само, як і ти зараз… хоча, можливо, з меншою тонкістю». Він нахмурився.

"Ти брешеш.". «Мені б хотілося. Вранці я покину цю вежу, а ти ні.

Коли ми з тобою нарешті об’єднаємося, мої сили стануть твоїми, а ти станеш новою чарівницею чорної вежі». «Чарівниця?». Її голос набув спокусливішого відтінку.

«Насправді, моя магія не належить мені. Це прокляття, яке походить від самої вежі. Ви будете зв’язані тими ж клятвами, які зв’язують мене. Узи гостя. Вимога пропонувати будь-якому полоненому можливість служити вам протягом року й одного дня, а потім нададуть три благодаті наприкінці їхньої служби.

Ви не зможете відмовитися від цього чи навіть залишити вежу, доки чоловік не забере вашу дівочу голову». Він кліпав очима й сів, усвідомлюючи весь зміст її слів. Його сім’я припускала, що він зазнав поразки від чарівниці. Він втратив би все.

"Ні….". «Це правда. Мені не буде приємно втрачати своє місце на користь вас, але мене втішить той факт, що ви самі це зробили.

Мало того, ти будеш змушений робити все те, що я робив, лише щоб вижити». «Випусти мене». «Я не можу. Одного разу наданий бонус не може бути відкликаний. Так само я не можу зняти заклинання." Вона простягнула руку й торкнулася його грудей, проводячи пальцями вниз по жорстких м'язах навколо його соска.

"Якщо ти візьмеш мене силою, - видихнув він, - ти розірвеш зв'язок гостя". .. Її рука опустилася нижче, наближаючись до його паху. «Добре… добре… зачекай. У мене це є.».

Вона обхопила пальцями його член. «Я думаю, що це я маю його». «Зачекайте, ні… почекай». «Справді».

його серце. Ви не зможете правильно мислити, поки не переживете ще одну кульмінацію. Гаразд… просто лягай, міледі". Він перевернув її на спину, потім спустився з ліжка.

Він ніжно поцілував її верхівку, а потім повільно провів язиком по її губах. Відповідаючи своїй інтенсивності дедалі гарячіші її крики, він піднявся з нею до вершини оргазму, а потім плив з нею вниз, поки вона не заспокоїлася. Він піднявся назад на ліжко й сів поруч із нею, ніжно погладжуючи її живіт. «Ти повернулася» знову собі?". "Мм.

Так. Трохи. Цього разу не так довго, я думаю».

«У мене є рішення нашої дилеми». «Скажи мені. Швидко.». «По-перше, ви повинні пообіцяти припинити купувати рабів у тролів червонолистого лісу».

«Я не можу цього зробити! Мені потрібні слуги. Я б померла з голоду!". "Ти матимеш своїх слуг. Я обіцяю.

Я знаю про колонію прокажених, кілька днів подорожі повз ліс. Вони були б у захваті від можливості служити вам лише рік, щоб вилікуватися від своєї хвороби». «Мммм… Ви не залишаєте мені вибору.

добре; Клянуся силою… ох… чорної вежі, що нікого не візьму на службу силою.». «Це домовленість. Гаразд, перш ніж ти знову захопишся… перетвори мене на жінку.». «Що! Тоді я ніколи не отримаю полегшення. Заклинання зведе мене з розуму!».

«Повірте мені». «Але…». «Повірте мені». Він поклав одну руку на серце.

«Я не хочу вам нічого поганого». «Дуже добре. Ммм… Нехай буде так». Пил закрутився, залишивши Рікхельма в тій самій формі, яку він носив незадовго до цього, за винятком приблизно п’яти додаткових розмірів чашок. Рікхельм підвівся й підняв свої груди занадто маленькими руками.

.«Мати свята!».. Чарівниця захихотіла.«Пробачте за це. Здається, я… ммм… захопився.».

«Ну, немає часу про це хвилюватися. Поки ти ще можеш творити свою магію… дай мені півень." Рікхельм підвівся. "Ммм, це звучить весело. Нехай буде так!».

Пил знову закрутився, цього разу у вигляді короткого, більш концентрованого циклону, залишивши вражаючого півня, який стояв на місці клітора. «Ідеально. Я не чоловік, тому я не буду запускати прокляття…", - прохрипів Рікхельм, коли чарівниця притягнула її до себе. "Так, так… Я дав тобі жорстке за мету.

Припиніть говорити і трахніть мене". Вона захихотіла і покорилася. Чарівниця зітхнула, коли орган ковзнув усередину, позбавляючи себе спричиненого болю.

"Мммм. О, нарешті». Рікхельм заплющив очі, насолоджуючись відчуттями, коли вона штовхалася в млявому ритмі. Провівши весь попередній рік як жінка з більш середніми можливостями, він скучив за членом.

Величезні груди підстрибували й гойдалися на ній. груди сприяли зростанню її пристрасті.Сильне бажання качати швидше й сильніше спалахнуло всередині неї, але вона чинила опір.Вона хотіла, щоб чарівниця відчула кожен удар.Чародійка стискала в кулаках постільну білизну, міцно підтягуючи її під тіло.Вона вигнулася її спиною і торкаючись стегнами до півня Рікхельма.Кожний удар викликав ще один крик чи стогін.Нахилившись вперед, Рікхельм притиснув свої величезні груди до тіла чарівниці.Її соски терлися об м’яку бліду шкіру, потовщувалися та ставали більш чутливими. «Доторкнись до мене, — видихнула вона, — поклади на мене свої руки». Руки чарівниці м’яко ковзали по штовханій плоті.

Глибоко всередині Рікхельм відчував, як зростає пульсуюче насіння оргазму. «Я… збираюся з’єднатися». е…". «Так! Так, приходь за мною, я хочу це відчути». Чарівниця схрестила щиколотки за спиною Рікхельма, міцніше обійнявши його.

Імпульси задоволення випромінювалися від її члена, протікаючи через її кицьку та вгору по хребту. Вона загарчала, коли її член пульсував усередині чарівниці, яка за мить вигукнула в екстазі власного оргазму. Рікхельм замовкла, щоб перевести подих.

— Ти зупинився! — сказала Чарівниця. «Це лише схоже на півня, Рікхельме. Продовжуй!». Чарівниця сказала правду. Між ними не було липкого безладу.

"Мм. Схоже, нас чекає довга ніч". Вранці вони лежали пліч-о-пліч, постільна білизна була закинута на дно ліжка, а кінцівки переплуталися в випадковій близькості.

Рікхельм спостерігав, як ранкове сонце поступово переходило на обличчя чарівниці. Вона бачила володарку чорної вежі в її найуразливішому стані, і вона знала, що глибоко всередині жінка була просто налякана, тримаючись за єдине життя, яке вона знала, як жити. Рікхельм сподівався, що заради іскри, яка запалилася в її серці, вдасться навчити чарівницю новому способу життя.

Добре це чи погано, але єдина нагода збити чарівницю минула. Вона молилася, що це був правильний вибір..

Подібні історії