Три благодаті. Важкі двері відчинилися одним дотиком, і вона ступила крізь вузьку щілину, її босі ноги видавали тихі звуки в іншому тихому просторі. Її тіло, не обтяжене, зухвало погойдувалося.
Вона зробила це, хоча не мала цього наміру, просто завдяки тому, як рухалися її суглоби та м’язи. «Моя леді-чарівниця», — сказала вона, витончено вклонившись постаті, що сиділа перед нею на троні. — Ти знаєш, чому я тебе викликав? Чарівниця сиділа, закинувши голу ногу на підлокотник трону, недбало крутячи кубок в руці. Чорна сукня так само відкривала її.