Супутниця Шарлін

Шарлін подобається увага, яку вона отримує від сусіда по кімнаті та його друга.…

🕑 26 хвилин хвилин Секс у коледжі Історії

Шарлін була одягнена як старшокласниця, до того ж чепурно — біла блузка, застібнута до шиї та заправлена ​​в плісировану сіру спідницю, що спускалася майже до колін. Не те, щоб довжина спідниці мала велике значення, оскільки її ноги були повністю закриті білими панчохами. Томмі навіть не був упевнений, що хоче зізнатися, що знає її.

І ще така ганьба, подумав він. Шарлін була вродливою дівчиною, не надто низькою й не надто високою, мініатюрною, але стрункою, зі світлим волоссям до плечей, блакитними очима й обличчям у формі піксі, але з тим, як вона була одягнена, їй пощастило б навіть потрапити на побачення. Ніхто з них не говорив багато, поки Томмі допомагав Шарлін завантажити її речі в кузов його вантажівки. Це був далеко не найщасливіший день у його житті. Батько Томмі та батько Шарлін були діловими партнерами та найкращими друзями, і вирішили, що, оскільки обидва діти навчатимуться в одному університеті, сім’ї зможуть заощадити гроші, якщо діти будуть жити в одній квартирі.

Томмі збирався бути старшим курсом, а Шарлін починала як першокурсниця. З того часу, як їхні батьки були партнерами у придбанні магазину одягу, коли Томмі було вісім, а Шарлін – п’ять, їхні сім’ї робили майже все разом – барбекю на задньому дворі, нічні клуби, навіть відпустку. Вони жили в одному районі, і, принаймні в початковій школі, Томмі та Шарлін були практично нерозлучні. Однак будь-яка спільна діяльність практично припинилася, коли Томмі пішов у молодшу школу.

Мати товариша по грі, який був на три роки молодший, було б не круто. Навіть коли вони обоє навчалися в початковій школі, їхні стосунки найкраще описати так: Шарлін обожнювала Томмі, а він терпів її. А за останні три роки Томмі та Шарлін ще більше віддалилися один від одного — Томмі навчався в Остіні, в університеті, а Шарлін закінчувала середню школу у Вако. Навіть коли Томмі був удома на перервах, він робив майже все, що робив, зі своїми друзями він навчався в коледжі й не мав часу на дівчат старших класів.

Батьки Шарлін вийшли з дому, щоб побажати їй добра і провести їх. Її мати була в сльозах, коли вони їхали. Коли вони повернули на міжштатну трасу, прямуючи за місто, ні Томмі, ні Шарлін нічого не сказали.

Вони були в дорозі близько п’ятнадцяти хвилин, перш ніж «крижана королева», як Томмі почав думати про неї, показала ознаки того, що трохи тане. Вона сповзла вниз на сидінні, поділ її спідниці піднявся на пару дюймів угору її ніг. Цей рух привернув увагу Томмі, і коли він озирнувся, Шарлін кинула на нього короткий погляд, але поспішно повернулася обличчям вперед. Через кілька хвилин вона знову змінила свою позицію, притулившись до дверей. Роблячи це, вона дозволила своїй спідниці піднятися ще вище, поділ якої тепер загравав з верхівками її білих штанин.

Томмі не міг не помітити, що фрагменти голого стегна часом і ненадовго оголювалися під час спроб Шарлін влаштуватися зручніше. Здається, шукає коментар. Не хочу її розчаровувати, але й не лякаю. «Ті білі шланги справді добре виглядають на тобі», — збрехав він.

Звичайно, вони виглядали б набагато краще, коли б стояли купою на підлозі. Шарлін постіла належним чином, але впізнала брехню, коли почула її. «Я ціную, що ти це сказав, але сподіваюся, ти розумієш,» Просто прийми комплімент і замовкни… «єдина причина, чому я їх ношу… насправді єдина причина, чому я ношу все це.. .» Вона махнула рукою спереду.

«…це тому, що мені потрібно було зробити маму й тата щасливими, коли вони проводжали свою єдину дитину до коледжу». «Зрозумів», — підтвердив Томмі, зосереджуючись на загрозливій дорожній ситуації. Шарлін дивилася на Томмі, примружившись, дивуючись.

Він згадав про шланг. Йому буде краще, якби я їх зняла? Чому ні? Батьків тут немає. Я можу зробити це. Шарлін почала знімати білі штанини. Так, і хороший шанс підняти спідницю ще трохи.

«Мені доведеться зняти їх, бо вони тут занадто гарячі», — збрехала вона. «Так, я працював над ремонтом цієї старої вантажівки вже більше року, але ще не дійшов до кондиціонера». Томмі спостерігав за Шарлін краєм ока. Вау, ці ноги справді гарно виглядають.

Може ще є якась надія. Просто не можу, щоб вона знала, що я навіть помічаю. Шарлін також розмовляла сама з собою. Він просто сказав, що кондиціонер не працює.

Чи міг він припустити, що мені може бути жарко, і запропонував мені можливість роздягнути ще трохи одягу? Ну, це, звичайно, добре для мене… але я також не хотів би, щоб він думав, що я легкий. Наступні кілька хвилин Шарлін мовчки мовчала. Потім, порушивши мовчанку й одночасно витягнувши зі спідниці блузку, пробурмотіла: «Потрібно подихати повітрям». Шарлін потрясла хвостиком блузки на вітерці з вентиляційного отвору, дозволяючи прохолодному повітрю обпливати її тулуб.

Потім, дивлячись униз, вона розстібнула два верхні ґудзики на своїй блузці та розтягнула її верхню частину, навіть оголивши частину свого бюстгальтера. Повернувшись до Томмі, вона коротко посміхнулася на своєму серйозному обличчі. Шарлін продовжувала дивитися в бік Томмі, очікуючи, що він прокоментує, але він цього не зробив. Томмі налаштував радіо вантажівки на спортивну розмовну радіостанцію, що надходила з Далласа, але, коли вони їхали далі на південь, вона то затухала, то зникала. Шарлін знала, як привернути його увагу.

Вона показала на радіо. — Ти не проти? вона запитала. — Ні, давай, — дозволив Томмі. "Все ще подобається кантрі?" — запитала Шарлін. «Звичайно, якщо ви знайдете щось».

Після деяких пошуків Шарлін знайшла станцію C&W, що виходила з Остіна. З цієї відстані вони все ще отримували переважно перешкоди, але коли вони підійшли ближче, Шарлін очікувала, що ситуація покращиться. Досить задоволена радіоприймачем, Шарлін взялася влаштуватися зручніше, але з жорстким сидінням вантажівки все, що вона могла зробити, це притулитися до дверей. Шарлін витягнула босі ноги далі, спираючись ступнями на тунель.

Можна дозволити спідниці піднятися трохи більше… не так, як я знімав її. Коли Шарлін витягнулася, її спідниця зсунулася вгору майже до промежини. Оцінюючи результат, вона дійшла висновку: «Далі, ніж я думала, але все одно добре».

Член Томмі твердів, але він продовжував удавати байдужість. Протягом наступних кількох миль єдиним звуком у вантажівці, окрім шуму дороги та двигуна, була музика та шуми, що доносилися з радіо. Оцінюючи свого попутника, Томмі зауважив, що голі ноги й ледь помітні трусики ще можуть пройти. Шарлін підбадьорила інтерес Томмі, і вона сказала: «Мама й тато просто люблять цю спідницю, але я сумніваюся, що їм коли-небудь спадало на думку, що я можу носити її без шланга».

«Або з ним так далеко», — зауважив про себе Томмі. Шарлін подивилася на свої голі ноги. «І вони б ніколи не здогадалися, наскільки коротким я хотів би, щоб це було».

Стегна Шарлін були оголені й майже повністю оголені. Навіть її трусики були ледве сховані. Очі Томмі бігали туди-сюди між дорогою та привабливою виставою. Щедро дивлячись на Томмі, Шарлін кинула швидкий погляд між ніг Томмі. Вона підвела очі на Томмі й, усміхнувшись на губах, прокоментувала: «Тато очікував би, що я стягну спідницю, але я припускаю, що тобі це подобається таким, яким воно є».

Я, звичайно, знаю. Томмі намагався зосередитися на дорозі. «Неважко здогадатися, — почав він, знову дивлячись на ноги Шарлін, — чому твої мати й тато вважають за краще, щоб ти був весь покритий».

Його очі кинулися то на дорогу, то назад. Голос Томмі набув зловісного, застережливого відтінку. «Знаєте, якщо ви носите такі короткі спідниці, ви, швидше за все, отримаєте багато уваги, особливо від мене». Шарлін була змушена сидіти рівніше на сидінні, щоб зняти шланг. У відповідь на оцінку Томмі вона повернулася до нього обличчям, підклавши ліву ногу.

Виявляючи дещо жвавий вигляд, вона захопилася: «Мені здається, я могла б до цього звикнути». Ви насправді цього не сказали, чи не так? Краєм ока Томмі бачив глузливу демонстрацію Шарлін, але не зводив очей з дороги попереду, намагаючись удавати байдужість. Шарлін прихилилася до дверей, її голі ноги витончено підійшли до Томмі.

«Знаєш, — м’яко сказала вона, — мої батьки справді довіряють тобі… і я ціную те, яким джентльменом і захистом ти завжди був». Принаймні те, що стосується батьків, не брехня. Шарлін вагалася, її стегна повільно відкривалися, а потім знову закривалися, і грайливо додала: «Але я не буду ображатися, якщо ти час від часу проявиш інтерес».

Томмі відвів очі від дороги й оцінююче глянув на Шарлін. Незважаючи на те, що блузка, яку вона носила, їх не віддала належним чином, було очевидно, що її груди ідеально доповнювали її мініатюрну фігуру. Його очі продовжували дивитися вниз, уздовж голих ніг Шарлін, від краю її спідниці, аж до щиколоток.

Гук клаксона штовхнув його назад до водіння. — Обережно! — крикнула Шарлін. Томмі дозволив машині занести через центральну лінію саме тоді, коли їх обминали.

Він швидко повернув машину назад у праву смугу. Збентежений тим, що ледь не став причиною аварії, Томмі кілька секунд зосереджувався на водінні, перш ніж заговорити знову. Він трохи завагався, намагаючись керувати автомобілем, перш ніж запропонувати попереджувальним тоном: «О, ви точно можете розраховувати на те, що я виявлю певний інтерес — можливо, це не той інтерес, який вам хотів би». Шарлін спокусливо всміхнулася.

— А звідки ти знаєш, який інтерес я можу захотіти? Томмі підняв брови. Шарлін уточнила: «Це коледж, і тата немає поруч. Мене образять, якщо я не зможу надихнути принаймні кілька хтивих думок.

Можливо, у мене навіть є деякі». Томмі зосередив свою увагу на дорозі попереду. Однак, дивлячись поверх сонцезахисних окулярів, він зауважив: «Хативі думки?». "Думки, я сказала… нічого іншого не означає", - відповіла Шарлін. Звучить як незаперечення, заперечення для мене, подумав Томмі, і якщо не брати до уваги радіо, шум дороги та двигуна, машина стала нерухомою, як гробниця.

Хоча Томмі звертав більше уваги на оголені ноги Шарлін, аніж як водій автомобіля, він мав би це робити, і хоча Шарлін дозволила своїй спідниці соромитися її трусів, більше не було згадок про недоречні думки, які виникали в обох . Після прибуття в Остін Шарлін схопила невелику дорожню сумку з кузова вантажівки та попрямувала до квартири. «Ти збираєшся допомогти з розвантаженням, чи не так», — дорікнув Томмі. «Звичайно, мені просто потрібно спочатку подзвеніти й переодягнутися».

«Ну, тобі можуть знадобитися ключі», — попередив Томмі, кидаючи перед обличчям Шарлін комплект ключів від квартири. — Так, — погодилася Шарлін, вихопила ключі й побігла сходами. Томмі пішов за ним, вирішивши, що йому теж потрібна перерва в туалет, перш ніж почати розвантаження. Шарлін вийшла зі своєї кімнати в той самий момент, коли Томмі вийшов із ванної. Він раптово зупинився, вражений трансформацією.

Футболка, шорти, голі ноги жарко! Шарлін теж зупинилася, даючи Томмі можливість прокоментувати, але він цього не зробив. Намагаючись врятувати цю можливість, вона запитала: "Це буде добре?" Вона трохи поворухнулася з боку в бік, заохочуючи його подивитися. «Я припускала, що тобі можуть сподобатися шорти», — запропонувала вона, посміхаючись. — Ага, — підтвердив Томмі, коли його очі скочувалися вниз.

Коротше теж не можна. — А футболка? О, давай. Ти знаєш, що йому це має подобатися. "О так.

Це добре, але, е-е…" Томмі надав серйозного вигляду. «Як ти сказав дорогою вниз, це коледж, і тата тут немає…» Він залишив речення, наче хотів сказати більше. Шарлін примружила очі, намагаючись прочитати думки Томмі: «І… ..».

«Ну, я не знаю, як ти ставишся до цього, але…» Томмі вагався, не знаючи слів. «Дай мені вгадати», — сказала Шарлін, кидаючись, щоб врятувати його, «Ти б скоріше я не носив бюстгальтер». Томмі був збентежений. Вони з Шарлін знали одне одного з дитинства, і те, що він думав, здавалося якимось недоречним. Він спробував вирватися.

«Це справді залежить від вас, Що б ти не вирішила, зі мною все буде добре». Шарлін посміхалася. «Але я думаю, що тобі б більше сподобалося, якби я не носила бюстгальтер… І мені, мабуть, теж хотілося б краще, але я стурбований тим, як можуть відреагувати сусіди».

Томмі виразив шок. «Сусіди? Тут?" - вигукнув він. "Вони всі чуваки коледжу.

Я можу вас запевнити, вони ні в якому разі не збираються скаржитися!» Томмі облизав губи й обережно запитав: «Але ви все ж таки серйозно — ви б краще залишилися без цього?» Хоча насправді це було запитання, Томмі сказав це скоріше як констатацію факту або принаймні надію «Я б не наважився, якби тато був поруч, але футболка якась товста, а тата тут немає. Тож так, я б краще обійшовся без цього." Соски Шарлін затверділи від перспективи бути побаченою з таким невеликим одягом. "Дайте мені секунду, щоб я пірнув назад у свою кімнату і е-е… виправити речі. Спускаючись сходами, вони зіткнулися зі своїм сусідом по коридору, який підійшов.

Побачивши Шарлін, сусід зупинився і не приховував свого інтересу до її тіла, особливо до сосків без бюстгальтера. Томмі поговорив із ним і припустив, що він, можливо, захоче зупинитися випити пива пізніше. Щойно вони з Томмі опинилися поза зоною чутності, вона схвильовано обернулася й запитала: «Ти бачив, як той хлопець перевіряв мене?». "Хто міг це пропустити. Я думав, він збирається спіткнутися об язик".

"Ви, очевидно, знаєте його. Він прийде пізніше?". «Одного з моїх хороших друзів.

Звати Блейк. Живе в коридорі. Я впевнений, що ми будемо багато з ним бачитися, особливо коли він зрозуміє, де ти живеш». «Це погано?».

«Ні, якщо тобі подобається увага». «Так, я, мабуть, витримаю трохи уваги», — пробурмотіла Шарлін, коли вони почали спорожняти вантажівку. Томмі припинив те, що він робив, і вивчив свою сексуальну сусідку по кімнаті: голі ноги, готові до погладжування, груди, що болять, щоб з ними гралися, і соски, які благали, щоб їх посмоктали. Томмі підвів очі й побачив, що Шарлін дивиться на нього. В її очах горів блиск, а на вустах — слід усмішки.

«Ти перевіряєш мене, Томмі?». «Ну так, мабуть, я був, але ви, здається, не проти того, щоб вас «перевірили». Шарлін схопила пару менших коробок і попрямувала до квартири.

Вона повернула голову й відповіла через плече. «Я звучав так, ніби я скаржився?». Томмі схопив пару більших коробок і пішов за нею сходами. Знадобилося ще кілька поїздок, щоб отримати все це.

Блейк продовжував бути єдиним, кого вони бачили особисто, хоча вони помітили пару хлопців, які дивилися з однієї з нижніх квартир. Після переїзду їхніх речей Шарлін оголосила, що їй потрібен душ. Хоча в квартирі було дві спальні, у ній була лише одна ванна кімната.

Закінчивши приймати душ і одягнувши свіжу білизну, Шарлін повернулася до ванної кімнати, щоб нанести макіяж і поправити зачіску. Томмі, вважаючи, що вона закінчила, відчинив двері й побачив Шарлін, яка все ще була там, лише в бюстгальтері та трусах. Вона вдала роздратування, коли Томмі намагався звинуватити на себе. "О, чорт! Мені справді шкода. Мені слід було постукати, перш ніж відчинити двері".

Коли Томмі неохоче повернув голову, Шарлін спробувала зменшити його занепокоєння: «О ні, це точно була моя вина. Мені слід було замкнути двері». «Але я справді мав постукати.

Якщо хочете, спробуйте, будь ласка, не забувати замкнути двері в коридор, коли ви тут». Ванна кімната мала двоє дверей: одні вели прямо в спальню, яку Томмі великодушно виділив Шарлін, інші, що виходили в коридор, використовувалися Томмі, а також будь-які гості, яких вони могли мати. Відчинивши двері, Томмі, хоч і кілька разів швидко зазирнув, здебільшого дивився на стелю. «Я чекаю у своїй кімнаті.

Просто залиште двері відчиненими, коли закінчите». Він ще раз швидко глянув, зачиняючи за собою двері. Шарлін поспішно закінчила, потім відчинила двері передпокою й вийшла через двері до своєї спальні. Вона штовхнула двері, але не зачинила їх.

Шарлін додала пару білих джинсових відрізків і фіолетову футболку поверх нижньої білизни, яку вона вже носила. Хоча вона була не дуже задоволена тим, що контури бюстгальтера були такими помітними, їй бракувало сил шукати в своїх речах той, який не був так структурований. Вона знайшла любовний роман, який читала, і пішла до вітальні. Кухня, їдальня та зона відпочинку були фактично однією кімнатою у формі букви L, і оскільки господар надав меблі, вони були рідкісними і, очевидно, були обрані більше через їх корисність і ціну, ніж через стиль і комфорт. Диван і крісло, ймовірно, були з того самого домашнього продажу, оскільки вони були принаймні того самого стилю та кольору.

Шарлін вибрала м’яке крісло й розгорнула книгу. Її очі зосередилися на сторінці, коли вона почала читати. Проте, гортаючи сторінку, вона зрозуміла, що, хоча вона прочитала сторінку, вона не мала уявлення про те, що прочитала.

Її розум все ще був зосереджений на сцені у ванній кімнаті, де Томмі стояв у дверях, а вона була біля раковини в бюстгальтері та трусах. Шарлін перевернула книгу лицьовою стороною вниз на підлокотник крісла. Він мав шукати.

Вона спробувала уявити, що б вона зробила, якби Томмі хоча б не «вдав», що відвів погляд. Мені довелося зробити так, щоб це виглядало так, ніби я стурбований… хоча, я не дуже впевнений, що я був би…. Поки Шарлін обмірковувала це, Томмі увійшов і увімкнув телевізор. — То що вас так глибоко задумало? — запитав він, опускаючись на диван. "Е-е… я просто щось читав".

«Я збираюся переглянути кілька повторів баскетболу, тому, якщо ви хочете продовжити читання, я можу вимкнути звук». Шарлін подивилася на свого сусіда по кімнаті. Очевидно, він щойно прийняв душ, його волосся було мокрим. Вона посміхнулася й ввічливо відповіла: «Це було б добре, якщо ви не проти».

Вона продовжувала дивитися, коли він взяв пульт і вимкнув звук. Ці шорти точно добре виглядають на його голих грудях і голих ногах! вона думала. Шарлін взяла свою книгу і вдала, що читає, але насправді вона все ще думала про сцену у ванній. Тож він тепер побачив мене в бюстгальтері та трусах. Можливо, Томмі певною мірою дивився телевізор, але Шарлін не могла не помітити, що він також проводив значну частину свого часу, дивлячись у її бік.

"Щось не так?" — запитала вона. Томмі заговорив обережно. "Насправді не так.

Усе лише подумати". Шарлін опустила погляд, побачивши обрис свого бюстгальтера. «Це бюстгальтер?».

"Ну, так. Сьогодні вдень ти був на вулиці без одного. Тепер ми лише вдвох. Це все цікаво".

Шарлін відповіла дещо захищаючись: «Насправді про це не думала. Здається, просто звичка. Але якщо ти з цим згідний…». Томмі відповів повільно й обережно.

«Я знаю, що не варто навіть говорити про такі речі, але мушу сказати, що ваші сиськи настільки близькі до ідеальних, що мені було б добре, якби ви ніколи не носили бюстгальтер». "Вау! Ви це маєте на увазі? Наприклад, навіть не на заняття чи нічого?". Томмі ніби протягнув своє постійне спостереження. «Так, на заняття, тобі може знадобитися щось трохи важче за ту сорочку, яку ти зараз одягаєш». Шарлін подивилася на футболку, яку вона носила.

Він тендітний… і без бюстгальтера… о, Ісусе, це було б досить сміливо… бути одягненим так на людях… але в квартирі? Чому ні? Вона думала про те, як би це зробити. Шарлін спокусливо посміхнулася. "Якби я зняла бюстгальтер, а я б хотіла, ти впевнена, що це було б добре?" Ніби я мав запитати. Томмі захекався. "Ти говориш про зараз?" Шарлін кивнула.

"Ну якщо хочеш," Ти срішь? "Ви не отримаєте від мене жодних заперечень". Шарлін знову поклала свою книжку на ручку крісла, просунула руку під спинку футболки й розстібнула бюстгальтер. Рукава сорочки були відрізані, а боки розщеплені на дюйм чи два.

Якщо це не завдасть йому жорсткості, нічого не стане… Шарлін витягла лямки з бічних отворів, а потім потягнула лямки вниз по руках, поки вони не змогли викрутитися. Витягнувши бюстгальтер, вона підняла очі. Томмі дивився, широко роззявивши рота.

"Ви впевнені, що все буде добре?" Вона опустила погляд. «Ця сорочка досить тонка». Томмі відчув ворушіння в джинсах.

«Так. Звичайно, добре, — дозволив Томмі, — але я все одно здивований». "На що? Мені це добре? Тата тут немає, і якщо ви не заперечуєте, я б краще це зробив". Томмі злегка потер свою промежину, сказавши: «Так, добре, це тільки ми двоє». "Так, але що, якщо хтось із ваших друзів з'явиться?" Шарлін поклала руки в сторони, натягнувши сорочку на груди без бюстгальтера.

Її соски затверділи й погрожували пробитися прямо крізь оголену сорочку. "Ти все ще будеш добре з цим?" — пустотливо викликала Шарлін. — Е-е… — Томмі дивився на розкуті груди своєї сусідки по кімнаті.

Вони були не більше ніж ковток, мабуть, лише чашка b, але в тонкій футболці без бюстгальтера вони виглядали дуже спокусливо. Він продовжував дивитися, поки говорив. «Я думав, що ти міг би… Я маю на увазі, якщо тут є ще хтось… що ти міг би надіти щось більше…». У двері постукали. Томмі підскочив.

Дивлячись на Шарлін, він запитав: «До речі, ти хочеш одягнути блузку чи щось подібне. Я не впевнений, хто це може бути». «Але це, швидше за все, хтось із ваших друзів», — заперечила Шарлін, не виявляючи жодного бажання вставати. Як, можливо, навіть хлопець через коридор. Томмі підійшов до дверей і поглянув у вічко.

"Це Блейк, той, що був сьогодні вдень на сходах. Ти хочеш одягнути щось більше, перш ніж я запрошу його?". «Він справді бачив мене без бюстгальтера сьогодні вдень. Ця сорочка може бути трохи тоншою, але якщо у вас немає проблем, я з цим погоджуюся».

І їй навіть байдуже? Томмі знизав плечима й відчинив двері. «Цікаво, скільки вам часу знадобиться», — сказав він абоненту. "Скільки часу це займе?" Блейк дивився повз Томмі на квартиру, яка поки що виглядала досить порожньою. «Мій сусід по кімнаті, сьогодні вдень, на сходах.

Ти здавався трохи розсіяним». «О так, я забув про це», — збрехав Блейк, усе ще намагаючись побачити Томмі. «Ви сказали сусід по кімнаті?». "Так. Ви хочете сказати, що я не згадував про це сьогодні вдень?".

"Ні. Ні, не робив. Я просто придумав її як дівчину, яка допомагає тобі рухатися". "Ні, друже сім'ї.

Буде жити зі мною, поки вона піде до школи. Але привіт, заходь, випий пива і познайомся з нею". «Ну, я мав би зустрітися з Джошем і Лео, але в мене ще є час на швидку зустріч».

«Я думав, що ти це скажеш», — іронізував Томмі, показуючи Блейку ввійти. Він повів його до дивану, а потім пішов на кухню за пивом. Спочатку Блейк і Шарлін просто дивилися одне на одного.

Його явно захопили її оголені ноги та розкуті груди. Те, як він дивився на неї, зробило Шарлін мокрою. Першим виступив Блейк, заяви, а не запитання. «Тож ти сусід по кімнаті Томмі і будеш моїм сусідом».

Шарлін оцінила свого інквізитора. Його чорне волосся було коротко підстрижене у стилі мілітарі, і він виглядав так, ніби не голився пару днів. Він грізно дивився, чекаючи її відповіді. Шарлін розуміла, що він небезпечний, але не могла відмовити їй у інтересі.

Вона дуже хотіла з’ясувати питання стосунків. Її киска продовжувала сочитися збудженням, коли вона намагалася пояснити. «Ми з Томмі знаємо один одного з дитинства, але цими вихідними ми вперше побачилися, мабуть, за кілька років». «Значить, ти не такий…».

«Предмет? Коханці? Ні, просто друзі, а тепер, мабуть, сусіди по кімнаті». «Так звідки ви двоє взагалі знаєте один одного?». Шарлін перевела очі на закритий футболкою торс Блейка, але не могла не помітити опуклість на його облягаючих штанях.

І він теж любить це демонструвати. Вона подивилася в його чорні очі. «Ну добре, — затинаючись, сказала Шарлін, — батько Томмі та мій батько, вони разом грали у футбол у середній школі… і вони ділові партнери. Ми провели стільки часу разом, ніби ми з Томмі родичі., але ми насправді ні». «Ви вже зустрілися», — прокоментував Томмі, подаючи пиво Блейку.

— Ти теж хочеш, Шарлін? — запитав він, пропонуючи їй другий. "Не сьогодні." Шарлін підняла руку, щоб Томмі та Блейк не перебили. «Не кажу, що я б не хотів, але мені ще сімнадцять, і я не хочу заводити цю звичку». «Сімнадцять, га, добре, що в Техасі це законно», — сказав собі Блейк. Тоді вголос: «І так…» Блейк перевів погляд з одного на іншого.

— Сусіди по кімнаті? Блейк подивився на Томмі, потім знову на Шарлін. «То як ти це створив, брате?» Таке тіло, не можна його звинувачувати. «Е, насправді, майже вчинки наших батьків». Томмі посміхнувся.

Шарлін довелося вставити: «І якби все залежало від Томмі, цього б ніколи не сталося». — Ти мене сраєш? — вигукнув Блейк. «Завжди думав, що Томмі трохи тупий, але я не знав, що він також сліпий». Томмі з недовірою дивився на те, у якому напрямку розвиваються події.

— Хіба ти нічого не говорив про зустріч із Джошем і Лео? Томмі покрутив зап’ястком, тим із годинником. «Я маю на увазі, було б весело, якби ти залишився довше, але я знаю, що тобі потрібно продовжувати». Блейк зрозумів натяк. — Правильно! Він підвівся, перехилив пляшку вгору й вилив решту її вмісту собі в горло.

Витерши рота сорочкою, він сказав Шарлін: «Томмі не стався до тебе добре, я просто через коридор». Бінг, Шарлін відповіла: «Ага… так». Коли Блейк пішов, Шарлін звернулася до Томмі: «Я була права, чи не так?».

"Про що?". «Про те, що ти не хочеш, щоб це сталося». Томмі був проти того, щоб вони жили в одній квартирі, але це було до того, як він дізнався, якою «лисицею» стала Шарлін. Зараз проблема полягала в тому, що він не знав, як це сказати, щоб не потрапити в цілу купу неприємностей.

Він спробував ухилитися від запитання. "Мене батьки не питали. А вас питали?". Я маю на увазі, що тато хотів знати, чи я думав, що ти… ну… тобі двадцятирічний хлопець, а мені сімнадцятирічна дівчина, і ти, напевно, можеш здогадатися… він справді вважав, що це гарна ідея, і він тобі довіряє, я теж, мабуть, … але він усе ще, скажімо так, нервував». Шарлін обернулась у кріслі, ледь не оголивши перед Томмі ледь прикриту грудь.

Його думки вирвалися вголос. Зараз.». Шарлін посміхнулася й поспішно повернулася вперед у своєму кріслі.

«Збоченець!» — грайливо випалила вона. «Я?» — запитав Томмі. «Це ти бігаєш майже без одягу». «Так, але це була твоя ідея, — збентежено додала Шарлін, — правда, — сказав Томмі, — але я думаю, що тобі це теж подобається». Поведінка Шарлін стала серйозною, її тон не був нісенітницею.

«Те, що відбувається в Остіні, залишається в Остіні». «Тож ти погоджуєшся зі мною як сусідом по кімнаті, чи я маю сказати татові, що це не вийде?». Томмі дуже ретельно оглянув Шарлін, його погляд затримувався на голих ногах і фіксувався на сосках без бюстгальтера. Він думав про угоду, яку вони щойно уклали, і про те, що це може означати. «Я вірю, що це спрацює», — визнав він.

Обличчя Шарлін засяяло. "Поки я не ношу бюстгальтер", - додала вона. Брови Томмі піднялися вгору, його очі все ще були зосереджені на цицьках Шарлін. «Так, добре, це може дещо допомогти».

«Це ж таки вигадав. Хлопці, ви такі легкі». Шарлін могла б продовжувати в цьому дусі решту ночі, але не була готова до того, що це переросте в щось інше, взяла свою книгу й продовжила читати. Томмі зрозумів натяк і повернувся до телевізора.

Після хвилини або близько того мовчання, підбадьорений напрямком попередньої розмови, він ненавмисно запропонував: «Ти теж можеш зняти ці шорти, якщо хочеш. Ти ж носиш трусики, чи не так?». «Звичайно, я», — вигукнула Шарлін, схопивши подушку з-за стільця й кинувши її в Томмі. Його рука піднялася, блокуючи кидок.

— Лише пропозиція, — запротестував він. «Так, ти б хотів цього, чи не так?». «Звичайно, але тоді ти також можеш!» Шарлін підвелася зі стільця й попрямувала до Томмі.

Він рвонувся вгору, піднявши руки, щоб захиститися. Шарлін схопила Томмі за руки й штовхнула його на диван. Вона стрибнула зверху.

«Зараз не так легко позбутися, чи не так?». Шарлін сиділа верхи на Томмі, її коліна обабіч його шортів. Вона зігнулася, затиснувши його руки за його плечі, її майже оголені сиськи були в дюймах від голих грудей Томмі. Він глузливо відповів: «Хто сказав, що я хочу вас позбутися?». — Ага, — відповіла Шарлін, дивлячись у блискучі карі очі Томмі.

Так багато про вдавання невинності. Не міг вдіяти. Такий, як я є. Шарлін відпустила руки Томмі й злізла. Повернувшись до свого крісла, вона взяла свій покинутий бюстгальтер і книгу.

Повернувшись до своєї кімнати, вона заявила: «Досить на одну ніч. Я буду в своїй кімнаті, читатиму». Томмі був упевнений, що це ще не кінець витівок Шарлін. Принаймні я сподіваюся, що це не так, подумав він.

Подібні історії