Постільна білизна Zoe - The Scam. Едвард і Емілі.

🕑 21 хвилин хвилин Оральний секс Історії

Едвард прочитав повідомлення Емілі під час затримки в лондонському пробці пізно вдень, але не відповів. Він чекатиме, поки прибуде в готель в аеропорту. І він хотів вирішити, чи варто йому згадувати дружину Пола Хендерсона.

Він міг стрибнути на Лізу Гендерсон — він мав перекинути її тут же через кухонний стіл Хендерсона, як вона того хотіла. Але він цього не зробив. Він чув, як Емілі сказала, що близькі промахи не зараховуються, і, звичайно, вона мала рацію. Готельна стоянка була підземною й темною, досить тихою, щоб він чув, як двигун, що охолоджувався, цокає, наче нерішучий годинник. Повідомлення Емілі було коротким: «Уся робота, жодних розваг, вибачте! Дуже сумую за вами.

E xx». Він посміхнувся про себе на жаль і відповів: «Я теж! Усі люблять Еда». Зустріч з Лізою Х. триватиме, доки Ем не прибуде наступним ранковим рейсом.

Поспішати було нікуди, тому він відкрив вікно, відкинув своє крісло й заплющив очі. Він неохоче сьорбнув із пляшки так званої свіжої джерельної води. На смак він був теплим і черствим. Він думав про майбутній крижаний джин і морозний тонік. Клацання високих підборів по кам’яній підлозі завжди змушувало Едварда запідозрити, що його може надмірно приваблювати жіноче взуття.

Кроки, що наближалися, були швидкими й точними, і вони одразу привернули його увагу. Він інстинктивно мовчав, чекав і прислухався. Едвард був опортуністом, який вважав підслуховування та вуайєризм нешкідливими поблажками.

Якби люди були настільки дурними, щоб їх підслухали або спостерігали, це було б погано. Висмоктуй це. Двері машини відчинилися і зачинилися. З гуркотом відчинилося вікно.

Потім чистий, мелодійний голос дівчини, навченої бути миттєво зрозумілою. Йому стало цікаво, чи вона виглядає так добре, як звучить. «Привіт, Роз, це я… Готель в аеропорту… Ні, не добре… Цей мерзотник мене підбив… Нісенітниця пробачте про контракти та розлючених клієнтів… Так… О так… Йому багато чого не вистачає… Ледве спідня білизна, загорнута навколо розпеченої курки…" Поки вона слухала, запала тиша. Тоді вона жалібно засміялася. "….До середи…Ранній рейс Малага… Так, знову сонячна Іспанія." Вона, мабуть, була членом екіпажу авіакомпанії, подумав він.

Ймовірно, не в кабіні, тому вона була стюардесою. Едвард віддавав перевагу стюардесі, але тільки з друзями, які знали, що він жартує. Різновид.

Вона знову замовкла. Потім ще один сміх, більш глибокий, майже земний. «Вибачте, я ніколи цього не кляпую.

Просіть про це, добре, благайте про це, ну, можливо…» Вона знову засміялася, цього разу кокетливо. «Сьогодні ввечері? Обслуговування в номері, пляшка та фільм… Так, повернемося додому завтра опівдні… Тоді побачимося. Міцні обійми".

Двері машини відчинилися і зачинилися. Швидкі кроки відлунювали вдалині. Йому потрібно було поставити обличчя до голосу та багато іншого. Очікування збилося у вузол у животі. Окрім опортуніста, Едвард був і захопленим хижаком.

Він відкрив свій портфель і дістав маленьку шкіряну коробку. З нього він вибрав одну сережку; перлина, оправлена ​​філігранним золотом. У коробці були й інші, але його інтуїція пішла разом з перлиною. Він загорнув його в шовкову хустку і засунув у верхню кишеню піджака.

Він дістав великий складений аркуш блакитного паперу для записів із щілини в кришці футляра. Усе ще ледь пахло запахом Емілі. Він прочитав це, хоча знав, що в ньому говориться. Почерк Емілі був округлим і стильним. Починалося «Мій дорогий чоловік».

Йому це завжди подобалося, і він їй це казав. Вона підписалася, як завжди, великою літерою Е, підкресленою діагональним хрестиком. Вона залишила його на своїй подушці біля нього того ранку, коли летіла до Швейцарії навесні. Едвард запечатав лист у відповідний конверт. Перш ніж покласти його до внутрішньої кишені, він написав спереду велику літеру А.

Він зареєструвався на рецепції. Дівчина повернула йому кредитну картку та посміхнулася, наче він запропонував провести брудні вихідні в Ріо. Чи могла вона зробити для нього щось інше? Вона, безумовно, могла б, сказав він.

Він витягнув сережку, пояснивши, що вона лежить на підлозі біля водійських дверей автомобіля гостя. У нього був записаний номер. Чи могла б вона повернути сережку водієві? запитав він. Якби вона не була надто зайнята.

Він подарував їй усмішку, наче маленький хлопчик, що змусило її б. Вона подбає про це негайно. Він сказав їй, що вона зірка, і запитав дорогу до бару. Він сидів за столиком, який було добре видно з входу. Він замовив джин-тонік і витягнув папку зі своєї кейси.

Просто щоб виглядати належним чином стурбованим. Чекаючи, він дав шахрайству двадцять п’ять відсотків шансів на успіх, можливо, менше. Дівчина взяла його, обережно поклавши сережку на стіл. Він миттєво впізнав голос. — Не моє, — сказала вона.

«Все одно дякую». Едвард підвівся. «Ганьба», — сказав він.

«На ресепшен поводилися зі мною, як зі сталкером». "Ти?" вона запитала. «Не вистачає терпіння», — легко збрехав він. — Шкода, — сказала вона. «Це чеснота».

Едвард сказав: «Випий — тільки один — і прочитай мені ще лекцію про чесноти». Вона засміялася: «Добре, тільки одну. У мене гаряче побачення з довгою глибокою ванною». Вона показала на двері. "Дайте мені хвилинку… Мені потрібен прийом.

Я вип'ю те, що ви п'єте". Вона назвала себе бідою за те, що цікавилася, чи дивився він, як вона йде. Як би там не було - вона не була б нещасною, якби він це зробив. Він мав вигляд розумного, цинічного академіка, але одягнений набагато краще.

Тип, який зв’язувався з розумом студентки просто заради розваги. Привабливим і цікавим вона подумала. Безумовно. Менш ніж за хвилину вона повернулася. Уніформа йому не була, знайома темно-зелена й золота ліврея Gofly Air.

Це добре виглядало на ній. З першого погляду Едвард побачив п’ять футів нічого, мініатюрну, зеленооку блондинку з гарною шкірою та щедрим ротом. Тоді вона скинула з плеча форму. Груди, що напружувалися на її блузці, були за мільйон миль від того, щоб бути мініатюрними.

З другого погляду він помітив крихітну талію, яка розширювалася до струнких стегон, а потім звужувалася до ніг, від чого його долоні ставали вологими. Емілі це сподобається, подумав він. Він сказав їй, що його звуть Едвард. Вона сказала, що її охрестили Хлоєю, але її маленький брат назвав її Зої, і це застрягло.

Він замовив джин і тонік для них обох. «Я не довіряю літакам», — сказав він. «Увесь цей метал, пальне та людство на тридцяти тисячах футів.

Це абсолютно неприродно». Вона засміялася. «Ми заспокоюємо таких, як ви, і саджаємо їх у трюм». Він усміхнувся. — Я залишатимусь човнів, — сказав він.

«Чому?» — почала вона. "Що ти робиш?" «Я лінгвіст, я перекладаю», — сказав він їй. «Але ви насправді хочете знати, що я тут роблю».

Вона засміялася, щоб приховати збентеження. Тоді вона кивнула. Він удав, що не помітив. — Чекаю дружину, — сказав він.

Зоя відчула голку розчарування. "Коли вона заходить?" вона запитала. «Я не зовсім впевнений», — сказав він. Вона з цікавістю підняла брову, але нічого не сказала.

«Приблизно зараз вона трахкає третьосортного австралійського актора в паризькому готелі». Він знову спокійно збрехав і дивився прямо на неї, коли говорив. Його голос був спокійним і реальним. Те, що він сказав і те, як він це сказав, викликало у Зої неймовірне відчуття.

Незважаючи на себе, вона була на диво втішена тим, що він говорив так, ніби знав її багато років. І це було надто інтимно, але чомусь це теж не мало значення. Вона трохи почекала і запитала: «Чи знає вона, що ти знаєш?» «Наразі ні», — сказав він. Зої думала про те, щоб її трахнули в готелі.

Трахнутися в цьому конкретному готелі. Вона думала про це цілий тиждень. Хочу прийти сьогодні ввечері та на всі вихідні. — Ти їй скажеш… Як її звати? вона запитала. Їй було цікаво, що Едвард зробив зі своєю дружиною в ліжку.

І що ще важливіше, те, що він не зробив, змусило її трахнути когось іншого. — Її звати Емілі, — сказав він. «Я думав, що можу залишити це під її подушкою». Він дістав з кишені піджака конверт і поклав його на стіл.

«Це від неї йому». Зоя побачила, що його не відкрили. Спереду була надрукована від руки велика літера A. Вона підняла на нього погляд і схилила голову набік.

«Я знайшов це в її машині. Були й інші. Вона пише їх, коли не впевнена, що побачить його», — сказав він. — Ви не відкрили, — сказала Зоя.

Тоді вона пошкодувала, що не робила цього. Він би подумав, що їй цікаво. Він був би мертвий.

"Це буде порнографічно - інші були", - сказав він. — Вона могла б заробити це на життя. Зої було цікаво, що такий чоловік, як Едвард, назвав би порнографічним. «Якби ви були на моєму місці, ви б відкрили його?» запитав він. Вона вагалася лише заради видимості.

— Однозначно, — кивнула вона. «Це тому, що тобі цікаво, чи тому, що ти думаєш, що я повинен?» — тихо запитав він. — Обидва, — швидко сказала вона. Він бачив її наскрізь. Їй було цікаво, чи вдарить він її.

Спочатку вона думала, що він це зробить. Тепер вона не була такою впевненою. "Це дуже чесно", - сказав він. Він подивився на неї.

У ньому була якась гострота, яка подобалася Зої. Він, мабуть, не мав уявлення, що робило його ще більш привабливим. Вона змінила тему. "Що, до речі, означає А?" вона запитала.

Він знизав плечима. «Можливо, Ентоні, або Бойовик. Або навіть Мудак», — сказав він.

Його час був ідеальним. Вона голосно засміялася і раптом їй захотілося торкнутися його обличчя долонею. Уперше він широко посміхнувся їй.

Маленький гарячий черв'як ворухнувся глибоко в її животі. Едвард написав своє ім’я та номер на звороті конверта. Він підштовхнув його до неї. — Ти візьми, — сказав він. «Подзвони мені і прочитай вголос.

Якщо хочеш». Він підвівся і постукав по своєму портфелю. — Домашнє завдання, — усміхнувся він. «Якщо вам не подобається, залиште це на рецепції». Потім попрощався і пішов геть.

Знову він повністю захопив її. Вона дивилася, як він зникає, і він не озирнувся. Вона підняла листа й накинула куртку на плечі. Рецепція була на шляху до ліфтів. Вона вагалася біля стійки; портьє кинула їй електричну посмішку.

Зоя кивнула привітно, поклала конверт у сумку й швидко рушила, щоб упіймати двері ліфта, перш ніж вони зачинилися. У її кімнаті було прохолодно, а штори зачинені. Вона відкинула каблуки й сіла на ліжко. У листі ледь помітно пахло запахом, який їй подобався, але вона не могла назвати — чимось дорогим і сексуальним.

Її телефон казав шість або п’ять. Вона глибоко вдихнула, подивилася на двері, а потім на свою відкриту валізу. Вона перегорнула лист і набрала номер.

Слухаючи мелодії дзвінка, вона потяглася до своїх туфель. — Едвард Делл, — сказав він. «Це я, Зої…» «Давай послухаю, як ти відкриваєш», — сказав він.

Зоя не вагалася. Вона відкрила листа й почала читати вголос. «Мій любий чоловік.

Я так намагаюся не думати про тебе весь час, але мені це не вдається. Я не можу зупинитися. Лише проблиск тебе в моїй свідомості змушує мене тремтіти, як одуріла шістнадцятирічна.

Іноді я я відчуваю твій запах на своїй шкірі та у своєму волоссі. Це таке сильне відчуття, що я вражений інтенсивністю свого голоду до тебе. Я чую уривок цієї пісні - ти знаєш цю - і я хочу, щоб це тривало вічно.

Мої груди стискаються, і я ледве дихаю. Я хочу тебе більше, ніж коли-небудь хотів будь-кого чи чогось. Я хочу, щоб ти тримав мене.

Я хочу, щоб твої пальці потрапили в моє волосся, і я хочу, щоб твій рот був на кожному дюймі мене. Я Я мрію про тебе, і я впевнений, що приходжу уві сні. Це фантастично, але не так, як ті оргазми, які я отримую, коли ти глибоко в мені.

Коли ти наповнюєш мене, ковзаєш і штовхаєш і кажеш мені, що я така особлива ти краще помреш, ніж відпустиш мене. Саме тоді я віддаюся тобі цілком і повністю. Ти точно знаєш, що я люблю, щоб ти робив зі мною.

Можливо, ти можеш читати мої думки, часто я думаю, що можеш. Я почуваюся такою чудово вразливою та беззахисною, але водночас такою сильною та такою живою. Зв'яжи мої зап'ястя над головою, і все моє єство розчиниться в хтивості. Прив’яжіть їх, щоб я не міг рухатися.

Тому я не можу зупинити твої чарівні пальці на кінчиках моїх грудей. Я не витримаю — від смачної безпорадності хочеться вибухнути. Я стаю таким мокрим від однієї думки про це. Ніколи не припиняй говорити мені, як сильно я тебе запалюю і як я тобі догоджаю.

Я б зробив абсолютно все, що ти забажаєш - ти це знаєш. Я люблю смоктати твій член, поки ти не потрапиш мені в рот. Це зводить мене з розуму.

О Боже мій, чи робить це коли-небудь. Ви звучите як тварина, коли ви бризкаєте гарячу сперму мені в горло. Я це люблю. Я абсолютно люблю це.

Сподіваюся, я тебе ускладнюю. Боже, я сподіваюся, що я. Я думаю про тебе наодинці з твоїм чудовим півнем. Я думаю про твою руку, яка ковзає вгору-вниз по всій довжині.

Думай про мене і рухай рукою все швидше і швидше. Уявіть, що я на вас, мої стегна дрижать і скрегочуть, як вершник на родео. Уявіть, як мої сиськи підстрибують і штовхаються.

Пам'ятаєш, ти казав мені, що від їхнього вигляду тобі хочеться їх спермати? Будь моїм гостем! Коли я сам роздягаюся, я думаю про тебе, і це мене хвилює. Кожна кліпса, кожна кнопка, кожна блискавка, і я уявляю, що це ти. Я змушений зупинитися на думці, як швидко ти можеш змусити мене прийти. Іноді ти дратуєш мене до божевілля. Але це чудова мука, яка посилює мій оргазм понад мої найеротичніші мрії.

Я думаю про кінчик твого члена, який штовхає мене, як маленькі поцілунки в мою пізду. Я хочу кричати на тебе, щоб ти трахнув мене, трахни мене, трахни мене. Але натомість я отримую довгий повільний трах дюйм за дюймом, який припиняється лише тоді, коли твій живіт врізається в мій.

Ви зводите мене з розуму, коли це робите. Мені хочеться звиватися й бити, наче черв’як-приманка, нанизаний на рибальський гачок. Тоді ти — машина, що тягне, ковзає, ковзає. Ти прибиваєш мене цвяхами, проколюєш і збиваєш мене з розуму.

Потім ти шепочеш мені на вухо найчудовішу гидоту, і я приходжу, кричу і приходжу знову. Тепер мене трясе всередині і я мушу зупинитися. Вся моя любов, Е." Зоя зробила довгий, глибокий вдих. Вона ніколи не вживала такої відвертої мови до чоловіка, якого ледве знала.

Це були не її слова, але це не мало значення. Вона відчувала схвильованість і збудження - ніби вона кричала, до біса, прямо на літак, повний пасажирів. Слова та образи Емілі тріщали та засліплювали в її голові, як дорогий феєрверк. Змучена та розчинена в хтивості, так подумала Зої.

Нарешті вона сказала: «Я не «Крива брехуха, — сказала вона собі, — ти точно знаєш, що: будь тут зараз і прошепоти мені на вухо чудову гидоту. «Навіть не думай про це», — сказав він. Але вона думала про це. Чим більше вона думала, тим більше їй хотілося.

«Чи можу я щось зробити?» - сказала вона, одразу подумавши, як абсолютно тупо звучить. «Повечеряйте зі мною о дев'ятій годині в ресторані», - сказав він. «Я заберу тебе за три хвилини».

Минуло кілька секунд, перш ніж копійка впала. Тоді щось величезне і гаряче кульнуло в її животі. Вона хотіла сказати, що він не знає номера її кімнати. Натомість вона сказала: «Чотири двадцять один».

«Дві хвилини», — сказав він і подзвонив. У Зої пересохло в роті. Вона взяла безалкогольний напій із міні-бару, коли він з’явився на порозі. — Поговори зі мною ще, — сказав він. Він був досить близько, щоб вона побачила крихітний шрам на його щоці.

Вона вагалася. Тоді вона сказала: «Що б ти хотіла, щоб я сказала?» — Щось придумаєш. Тому вона прошепотіла: «Роздягніть мене, віднесіть мене в ліжко і трахніть мене». Вона підняла обличчя, щоб її поцілували.

Від нього пахло чистотою і свіжістю. Вона скинула куртку, коли він розстібнув її спідницю. Він підхопив її, як дитину, і відніс до ліжка. Він сказав їй розстібнути блузку.

— Повільно, — сказав він. — Тоді зніми. Він дивився, як вона дивиться на нього, її очі були закриті важкими повіками, пальці затримувалися на ґудзиках. Він пішов до ванної кімнати. Вона дивилася, як він йде, чуючи, як її серце б’ється об її ребра.

Вона витяглася, як кішка на сонці. Він був голий, коли повернувся. Його ерекція вигинається вгору до пупка. Вона дивилася, коли він хитнувся, коли він рушив до неї. Підперезав халат.

Зоя підстригла ноги і підняла руки над головою. — Зв’яжи мене, якщо хочеш, — сказала вона. Він сів на ліжко. "Я зв'яжу вас, якщо хочете", - сказав він.

«Мені дуже подобається», — видихнула вона. Він поцілував її в уста. Його язик просунувся глибоко, і вона застогнала. Коли він відійшов, вона була нагодована й тихо дихала. Він досліджував її груди пальцями.

Вона відчула, як вони зачепили соски, жорсткі й жорсткі крізь її бюстгальтер. Вона вигнула спину і сказала: «Розгорни мене». Він однією рукою розв’язав застібку між її лопатками.

«Як чарівник», — подумала вона й висмикнулася з лямок. Вона рухалася проти простирадла, демонструючи свої оголені груди, щоб вони тремтіли й штовхалися. Вона дуже пишалася своїми грудьми. Повністю одягнена, вона любила, щоб чоловіки дивилися на них і бажали їх. Роздягненою вона ще більше любила, щоб чоловік користувався своїми пальцями та ротом.

Після цього він міг робити з нею все, що забажав. Від його теплого подиху в неї побігли мурашки. Вона засунула обидві руки в його волосся і сказала: «Зловживай мене, з’їж мене живцем». Вона опустила його голову й вигнулася до нього. «Язик мені», — прошепотіла вона.

«Лижи мене… Я люблю це». Вона застогнала від розчарування, коли він нарешті відірвався. Її соски знову боліли в його роті. Вона відчувала, яка вона мокра. «Зроби це ще раз… будь ласка», — промуркотіла вона.

Він став над нею навколішки, по одному коліну з кожного боку її грудної клітки. Вона простягнула свої зап'ястя, і він зв'язав їх поясом. Коли він потягнувся до неї, щоб прикріпити до ліжка, його член торкнувся її обличчя.

Він навмисне рухав стегнами, щоб вона могла взяти його член в рот. Вона думала про Емілі та про те, що б вона сказала, якби знала. Зоя зімкнула губи навколо його шолома й використала язик. Він прохрипів, і вона подумала про гарячу солоність, яка бризнула їй у рот.

Едвард теж думав про Емілі. Як її очі сяяли, а дихання ставало уривчастим, коли він їй говорив. Розповів їй про збуджену маленьку блондинку з надзвичайно чутливими грудьми, яка хотіла, щоб її зв’язав і трахнув незнайомець, який зачарував її в штани в барі готелю. Він відсторонився і сказав їй, що у неї неймовірно круті сиськи. Вона прошепотіла, що він може трахнути її в будь-якому місці, де захоче.

Він ляснув своїм членом по її сосках, і вона застогнала, як загублена душа. Вона скривила плечі в непристойному запрошенні. «Зроби це», — важко задихалася вона. Двома руками він обхопив її груди разом і прослизнув між ними своїм членом.

Його стегна вже не були неквапливими. Вони рухалися швидше, і він крякав з кожним поштовхом. Через деякий час він засміявся, затамувавши подих, "Я міг би легко…" почав він. "Легко що?" — видихнула вона.

«Прийти до мене? Він знову засміявся: «Жінки перш за все», — сказав він. Вона різко повернула стегнами, коли він вмовляв її спустити штани до колін і далі. Зоя знала, що вони мокнуть, і він теж.

Тоді він опинився між її стегнами, широко розводячи їх своїми. «А тепер трахни мене», — простогнала вона. «Тукай мене!» «Перекони мене», — сказав він, притягуючи її настільки близько, щоб вона відчула його твердим, як кістка. «Ти сволота», — задихалася вона й обхопила його за талію. Її каблуки тарабанили йому в спину, наче жокей на скаковому коні.

Він погойдував стегнами, ковзаючи кінчиком свого члена всередину неї та знову назовні. Вона була настільки мокрою, що він відчував гарячий мускусний запах її хвилювання. Він простягнув руку над її головою, звільнив її зап’ястя, і цвяхи відразу впились йому в спину. Він заплутав пальці в її волоссі й притулив її вухо до рота.

"Я збираюся трахнути тебе безглуздо", - прогарчав він. Він штовхнув свій член глибше, змушуючи її крутитися і звиватися під ним. «І ти збираєшся кричати, щоб я змусив тебе прийти», — сказав він.

Потім він штовхнув її прямо всередину, і її розум перетворився на кашу. На мить вона задумалася, чому чоловік, який так добре вміє зводити дівчину з розуму, має зрадливу дружину. Прибий мене і проткни мене на кол, подумала вона, до біса правильно.

Він став навколішки, спершись її стегнами на свої. Його рука провела по її животу на південь. Вона відкинула голову назад і схопилася обома руками за простирадло. Кінчики його пальців ледве торкалися її, коли вони пестили її клітор. Вона почула, як тихо скрикнула: «Знову… не зупиняйся, будь ласка, не зупиняйся…» Вона не могла втриматися від тремтіння.

Тепла сяюча повітряна кулька росла і росла всередині неї. Вона звивалась і здригалася, наче намагалася відштовхнутися від нього. Вона вже була на межі оргазму. Вона не намагалася зупинитися; вона знала, що не зможе, навіть якби спробувала. «Не зупиняйся… Боже, зупиняйся».

Її слова перекидалися самі собою. «Я прийду…» — схлипнула вона, — «Я прийду…» Він знав, і весь рухався швидше, швидше й сильніше. Повітряна кулька лопнула всередині неї, і вона закричала: «Я там… Я там… Боже, я йду».

Гарячі, смачні імпульси майже нестерпного екстазу пронизали її. Немов лялька на ниточках, її тіло здригалося й здригалося, коли хвиля за хвилею неймовірного захоплення пронизувала її. Через деякий час вона перестала тремтіти, але тепло залишилося. Як Будда, він сидів на краю ліжка, схрестивши ноги, і дивився на неї. Його ерекція була все ще величезною, і вона блищала від її власного соку.

Вона не могла пригадати чоловіка, який трахкав її так, як він трахкав її, не приходячи сам. Він легенько ляснув її по нозі і сказав: «Перевертайся». Вона без жодного слова підкорилася. Потім він поцілував підошви її ніг, просуваючи язика між її пальцями, поки вона знову не була готова до нього.

«Як сука, будь для мене шльондрою», — прохрипів він. Він ляснув її по дупі настільки сильно, що вона запищала. Зої подобалося, щоб її трахали ззаду на руках і колінах.

Їй це дуже сподобалося, і вона сказала йому це. Тоді він зробив це з нею — так, як вона хотіла. Якщо раніше він ставився до неї легко, то цього разу він був суворішим і грубішим.

Їй це теж дуже сподобалося. Гарячий порив прийшов швидше й гостріше. Вона прошепотіла: «Боже мій…… Ой…» У потрібний момент його пальці знайшли її клітор, а великий палець засунув її глибоко в анус. Миттєво вона досягла кульмінації, кричачи й викрикуючи свій оргазм у подушку.

З довгим стогоном, що розриває кишки, він відпустив себе. Він бив, штовхав і накачував її гарячою, густою і глибокою прямо всередину, поки не закінчив. Пізніше, коли вона заснула сном мертвих, Едвард побачив на її обличчі безтурботну невинність.

Якусь мить він прислухався до її повільного рівного дихання. Потім тихо одягнувся й вийшов із кімнати. Ранковий рейс із Парижа запізнився на десять хвилин.

Едвард усміхнувся, дивлячись на те, як оберталися голови, коли Емілі вигулькувала через зал до нього. Коли вони обійнялися, вона відсторонилася, уважно подивилася йому в обличчя і зрозуміла. Він посміхнувся їй у відповідь. «У вас є для мене історія», — сказала вона, і ці фіолетові очі заблищали захопленням.

Це було не питання. Він кивнув, і вона злобно всміхнулася йому. «Відвези мене додому, віднеси в ліжко і розкажи, що ти з нею зробив», — сказала вона.

«Тоді можеш показати мені, що ти з нею зробив, і нічого не випускай». Вона просунула свою руку крізь його руку і притулила голову до його плеча.

Подібні історії