Чарівне Різдво Шері

🕑 21 хвилин хвилин Надприродне Історії

Була майже північ напередодні Різдва, і Шеррі лежала в кріслі у вітальні свого маленького котеджу, освітленого лише вуглинками згасаючого вогню. Вона почувалася зовсім не в собі, знову зустрічаючи Різдво на самоті, яке зовсім не було тим, що вона планувала. Шеррі була вчителькою середньої школи, яка спеціалізувалася на природничій історії у великій загальноосвітній школі в занедбаному районі міста. Вона вивчала біологію в університеті, і швидко виявила, що її особливо захоплює зв’язок видів із навколишнім середовищем.

Під час довгих літніх канікул вона працювала волонтером над природоохоронними проектами, і одним із її найважливіших досягнень, коли вона почала викладати, було те, що вона переконала директора дозволити їй перетворити територію старого промислового пустиря позаду школи на пустелю., в комплекті з природним квітковим лугом і невеликим озером. Вона була сумлінним і захопленим учителем і користувалася великою популярністю серед своїх учнів, багато з яких жили в рядових будинках без садів. Вона включила регулярні польові заняття у своїй пустелі до навчальної програми і виявила, що, звільнившись від обмежень класної кімнати, навіть найзапекліші хлопчики-підлітки будуть захоплені вивченням дикого життя в його природному середовищі. Саме любов Шеррі до природи спонукала її купити невеликий котедж за кілька миль від міста, а не сучасний будинок в одному з нових маєтків, що з’явилися навколо міста, щоб обслуговувати багатьох пасажирів, які щодня їздили потягом до Лондона. Котедж був розташований у відкритій сільській місцевості в місці, яке спочатку було частиною Віндзорського Великого лісу, і деякі з них були дуже старими, можливо, сім чи вісімсот років, хоча він був обладнаний усіма сучасними умовами, необхідними для життя в цьому місці.

двадцять перше століття. На відміну від деяких своїх більш цинічних колег, Шеррі щиро любила дітей і, усвідомлюючи, що в тридцять три роки її біологічний годинник цокає, досягла того етапу, коли вона хотіла б оселитися з відповідним чоловіком і створити сім’ю її власний. Вона точно не була скромницею і отримувала здорове задоволення від сексу. Однією з додаткових переваг її літніх канікул була кількість підтягнутих і привабливих молодих чоловіків серед її волонтерів. Звичайним і дуже приємним завершенням напруженого робочого дня та вечора, проведеного під спів пісень біля вогнища, стала ніч повного кохання в її наметі з добровільним партнером-чоловіком.

Минуло багато років, так як вона не знайшла потрібного чоловіка, і у неї була низка незадовільних стосунків, у тому числі бурхливий, але короткий роман з колегою-вчителем, який, на жаль, був одружений і не хотів залишати свою дружину, хоча він стверджував, що вона фригідна. Вона також виявила, що один або двоє, очевидно, приємних чоловіків через деякий час стали образливими, що мало зробило її довіру до чоловічої статі. Однак вона сподівалася, що кілька романтичних днів наодинці з її останнім коханцем можуть щось призвести, але він кинув її за пару тижнів до різдвяних канікул, скаржачись, що він не готовий бути постійним другим найкращим для вимог її школи. робота точно не є хорошим матеріалом для чоловіка.

Оскільки вона не хотіла бути сама на Різдво, вона запросила свою найближчу подругу та колегу-вчителя залишитися на кілька днів. Однак вона зателефонувала вранці напередодні Різдва, щоб повідомити, що все-таки не зможе прийти, оскільки її мати послизнулася на льоду та зламала зап’ястя, а це означало, що їй доведеться готувати все за неї. родина.

Що ще гірше, сильний нічний сніг заблокував дорогу до міста, тому вона навіть не змогла забрати індичку, яку замовила. Це також обірвало лінії електропередач, і коли вона шукала свічки, які зберігала для таких надзвичайних ситуацій, миші їх з’їли. Шеррі почувалася настільки нещасною, що навіть не могла потурбуватися про те, щоб вийти на холод, щоб отримати ще кілька колод із зовнішнього дров’яного складу, тож вона вирішила просто лягти спати, натягнути ковдру на голову й спати до Нового року.

рік Як їй зараз хотілося, щоб вона прийняла запрошення батьків і поїхала до них на північ на різдвяні свята, щоб розважити своїх маленьких племінниць і племінників, було б веселіше й набагато краще, ніж це. Це точно не було б Веселого Різдва. Здавалося, що вона ледве поклала голову на подушку, як у її вхідні двері голосно застукотіли.

Напівсонна вона намагалася зрозуміти це вторгнення у її сон, не знаючи, чи це був лише сон, тож вона поклала подушку на голову й спробувала знову заснути. Але стукіт продовжувався, ще голосніше, ніж раніше, тож, накинувши халат поверх піжами, Шеррі спустилася сходами й з трепетом підійшла до вхідних дверей, більш ніж трохи стривожена, знаючи, що дороги перекриті, і цікавлячись, хто міг бути тут. така ніч. Однак це міг бути хтось у біді, тому, сподіваючись, що вона виглядає сміливішою, ніж відчувала, вона відсунула засуви й відчинила двері, щоб визирнути в ніч.

Вона збиралася сказати: «Тобі не здається, що вже пізно стукати в чиїсь двері? Чи можу я якось тобі допомогти?» коли вона замерла від подиву перед видовищем перед її очима. Біля її дверей стояв найдивніший чоловік, повністю одягнений у хутра, з великим луком у руці, повним сагайдаком стріл на спині та довгим вигнутим рогом, що звисав на його поясі. Найдивніше було його обличчя, верхня частина якого була схожа на голову оленя з рогами.

Шеррі протерла очі, думаючи, що їй, мабуть, сниться сон, але коли вона знову їх відкрила, видіння все ще було там. Вкрай збентежена, вона відчинила двері ширше, і те, що вона побачила, ще більше переконало її, що вона бачить сон. Маленький хребет через дорогу від її котеджу змінився великим лісом, стовбури дерев блідо сяяли у світлі повного місяця, а небо над головою було всіяне світлом мільйонів зірок, які сяяли на тлі діамантів. чорнота. «Хто, хто ти?» Шеррі примудрилася заїкнутися, зовсім втративши слова.

«Я Герн Мисливець, — відповів чоловік глибоким голосом, — і я прийшов на ваш заклик, щоб принести вам різдвяний настрій». — Але я нікому не дзвонила, — тихо сказала Шеррі. «Можливо, ти не сказав цих слів, — серйозно сказав він, — але твоє серце кричало на самоті, і я прийшов». Сказавши ці слова, чоловік підніс свій ріг до губ і тричі протяжно засурмив.

Коли він закінчив, з-за дерев вискочило безліч лісових створінь, щоб стати за ним, на чолі з білим оленем з рогами, що виблискували, як срібло. Він дмухнув ще раз, і миттєво створіння перетворилися на армію ельфів, одягнених у червоне й зелене, а олень перетворився на гарного юнака з таким світлим волоссям, що воно було майже білим, і очима, як калюжі рідкого шоколаду. Герн знову заговорив: «Молода леді, я бажаю вам щасливого та незабутнього Різдва, і нехай удача благословить вас відтепер».

З цими словами він розвернувся на каблуках, пішов у ліс і незабаром зник з очей. Молодий чоловік, який у зачарованих очах Шеррі виглядав як бог, узяв її під руку й повів назад до її хатинки, яка тепер була яскраво освітлена веселим світлом тисячі свічок. «Повертайся спати, прекрасна леді, і коли ти прокинешся вранці, усе буде приготовано для твоєї насолоди», — сказав він і обережно штовхнув її в напрямку сходів. — Але як я вас називаю? — спитала Шеррі, глибоко спантеличена його словами.

«Я Кернунн, — відповів він, — але більше ніяких запитань, — лягай з тобою в ліжко і спи солодко решту цієї ночі, бо завтра ми будемо бенкетувати, як королі». Ранок уже був далеко позаду, коли Шеррі розбудила чарівне світло сонця, яке відбилося від снігу, що завалив її спальню. Вона почувалася більш відпочилою, ніж за довгий час, і водночас дивовижно щасливою, нещастя попередньої ночі було лише поганим сном. Подивившись на свій годинник, вона подумала: «Боже, вже майже полудень, час, коли я встала й подивилася, що я можу знайти на різдвяну вечерю. Можливо, у мене немає індички, але я впевнена, що зможу знайти щось особливе в морозильну камеру, яку все одно доведеться використати, оскільки електроенергію вимкнено, а в мене є багато пляшок вина».

Потім, коли її почуття прояснилися, вона згадала: «Який дивний сон мені приснився. Якось дивно, мені б хотілося, щоб це було правдою, але магії не існує. Хоча це відігнало мою нудьгу, я справді відчувала дуже шкода себе, але зараз я почуваюся набагато краще, і це якась магія, чи не так? З Різдвом, світ!". Вона зіскочила з ліжка й кинулася до вікна. Але коли вона відкрила штори, то ледь не впала навзнак від шоку.

Вуличні ліхтарі вздовж її дороги зникли, а сама дорога була не більш ніж нерівною підводною колією. Ще дивовижніше те, що ліс, про який вона думала, що лише мріяв, усе ще був там і тепер був дивовижною країною чорно-білого нічного свіжого снігопаду, що вкривав кожну гілку, так що дерева виблискували на сонці мільйонами сріблястих крапок. Саме в цей момент двері тихо постукали, куди ввійшов маленький ельф, який ніс тацю з димлячим кухлем гарячого шоколаду. «З Різдвом, моя леді, — прореготав ельф, — усе вже майже готове, і ваш господар просить вас приєднатися до нього о першій годині за келихом глінтвейну перед вечерею».

Здавалося, що все було так, як сказав ельф, оскільки крізь відчинені двері долинав чудовий запах смаженої індички з кухні внизу, і, ущипнувши себе, Шеррі сказала собі: «Ну, якщо це сон, то, звичайно, дуже приємний. один, так що я можу також насолоджуватися ним», і вона щасливо посміхнулася. Після того як вона прийняла душ і почистила зуби, Шеррі пошукала в шафі щось відповідне для святкового одягу, але після довгих роздумів вирішила вибрати просту білу шовкову блузку та темно-червону спідницю до колін.

Однак, оскільки було Різдво, вона подумала про свою звичайну практичну бавовняну нижню білизну й одягла свою улюблену шовкову білизну з прозорими панчохами та підтяжками. «Я не знаю, що мене охопило, але я могла б почуватися сексуальною, — подумала вона про себе, — хоча ймовірно нічого не станеться». Через годину, після ретельного макіяжу та зі своїм довгим чорним волоссям, зачепленим червоним і сріблястим бантом, Шеррі увійшла до своєї вітальні, трохи хитаючись у сріблястих тапочках на високих підборах. Кернунн піднявся зі свого місця біля палаючого дровника і підійшов, щоб привітати її, взявши її руку й піднісши до своїх губ, щоб ніжно поцілувати її.

«Від імені всіх створінь лісу дозвольте мені побажати вам щасливого та радісного Різдва, — сказав він, — і тепер мені буде приємно зробити цей день найкращим у вашому житті». Через кілька годин після чудової трапези, і коли все було прибрано, ельфи зникли, залишивши Шеррі та Кернунноса наодинці. Кернуннос налив кожному по бренді, а потім сів поруч із нею на дивані. Він обійняв її рукою і притягнув до себе, її голова лежала йому на грудях. «Сере, — сказала вона, — якщо це сон, то він був дуже чудовим, і все, що я можу сказати, це спасибі за те, що подарував мені таке чудове Різдво».

«Моя люба Шеррі, — відповів він, коли вона гладила її волосся, проводячи темними пасмами між його довгими пальцями, — твій день тільки почався, тому що тепер моя черга зробити тобі особливий різдвяний подарунок». Перебуваючи так близько до цього чудового чоловіка чи він був лише привидом, Шеррі відчувала себе набагато ситнішою, ніж це можна було пояснити випитим нею вином, і вона повинна була визнати, лише трохи поколює; але все, що вона змогла сказати у відповідь, було: «Що б ти ще міг мені дати, це вже було найкраще Різдво, яке я пам’ятаю з дитинства». Кернунн нічого не сказав, але, повернувши її обличчя до свого, ніжно поцілував її в губи. «Це буде мій подарунок, моя люба, — пробурмотів він, — перенести тебе в країну насолоди на моїх руках», і він знову поцілував її, ніжно обмацуючи її губи язиком. Шеррі, глибоко приваблена його могутньою мужністю, почала відповідати на його поцілунки, відкривши рот, щоб дозволити його язику торкнутися її язика.

Їхні поцілунки незабаром стали пристрасними й розслабилися в його обіймах, вона дозволила себе захопити хвилею зростаючого бажання, і, дивлячись глибоко в бездонні колодязі його темних очей, Шеррі, не кажучи ні слова, підкорилася його волі. Кернуннос піднявся і, піднявши Шеррі на ноги, просто сказав: «Іди», і підняв її так легко, ніби вона важила не більше пір’їни, поніс її сходами до спальні. Зачинивши за собою двері, він повернувся і почав роздягати її, роблячи паузи між одягом, щоб насолодитися красою її тіла, яке повільно відкривалося його погляду. Коли вона нарешті оголилася, він обережно поклав її на ліжко й почав цілувати її тремтячу плоть. Шеррі не була недосвідченою дівою, але вона не могла пригадати таких ніжних занять коханням, навіть від найуважніших коханців, і незабаром вона втратила будь-яке усвідомлення свого оточення.

Це було так, ніби вона була наповнена чарівним світлом, яке виходило з його тіла, щоб оточувати її та нести їй висоти неймовірної досі насолоди. Коли він своїм язиком розсунув набряклі губи її кицьки, щоб глибоко проникнути в таємне серце її жіночності, виникло відчуття, ніби все її тіло пестять тисячі пальців, кожен нерв закінчується вишуканими відчуттями. Кернуннос смоктав її повні губи, що викликало у неї неймовірну насолоду, і незабаром його язик глибоко проник у жар її оксамитового тунелю, підносячи її все вище й вище до вершини надзвичайного чуттєвого розряду. Нарешті він взяв твердий і пульсуючий бутон її клітора між своїми губами і почав клацати кінчиком своїм язиком у такт з биттям її серця, її кульмінація поглинула все її єство вибухом невимовного екстазу.

Якийсь час поза часом Шеррі невагомо плавала в країні чудес блаженства, але коли вона відкрила очі, то замріяно спостерігала, як її чарівний коханий знімає свій одяг, відкриваючи тіло фізичної досконалості та найкрасивіший пеніс, який вона коли-небудь бачила, ерегований і пульсує у своїй чоловічій величі. Кернуннос рухався, поки не опинився між її розведеними стегнами, готовий остаточно й повністю заволодіти її тілом. Шеррі простягнула руки, щоб схопити його ідеальну мужність і погладити його важкі яйця, наповнені насінням, яке він незабаром мав випустити глибоко в неї. Вона помістила роздуту головку його пеніса біля входу в піхву і втягнула його глибоко в себе, доки голівка не натиснула на її шийку матки, а його яйця вперлися в щоки її попи.

Те, що сталося раніше, було чудовішим за будь-яку кульмінацію, яку вона знала раніше, але тепер вона досягла рівня задоволення, яке було нескінченно більшим, коли їхні з’єднані тіла рухалися разом у висхідному ритмі в новий світ цілковитого захоплення. Для Шеррі момент, коли він нарешті випустив своє гаряче насіння в її внутрішні глибини, підштовхнув її через край інформації про оргазм, який, здавалося, тривав вічно у хвилях невимовної насолоди. Володіння нею було настільки повним, що вона могла відчути його думки у своєму розумі, коли вони стали одним цілим у спільному екстазі. Її ейфорія була настільки сильною, що розум Шеррі був переповнений, і на вершині свого сп’яніння вона повністю втратила свідомість. Пізніше, коли вони лежали разом у чудовому сяйві кохання, Шеррі відчула нове дивовижне диво.

Здавалося, стіни її спальні мерехтіли, а потім танули, і вони разом піднялися в повітря високо над котеджем. З усіх боків вона бачила лише великий ліс, а вдалині сріблясту в місячному світлі лінію Темзи. Разом Шеррі та Кернун почали безшумно летіти в повітрі, поки нарешті не зійшли на галявину в лісі, в центрі якої стояв великий дуб. Щойно вони безпечно опинились на землі, усі лісові істоти з’явилися з-за дерев і мовчки вклонилися стародавньому богу природи й родючості. «Одного дня, люба леді, — сказав Кернунн, — усе це неминуче зникне, коли людина підкорить світ природи своїй волі.

Однак якщо люди коли-небудь забудуть своє походження і втратять повагу до навколишнього середовища, це буде початком їх власне знищення. «Але яке це має відношення до мене, — відповіла Шеррі. — Ти дуже особлива жінка», — сказав він у відповідь.

«Ви вже продемонстрували своє розуміння й любов до природи, майже благоговіння, і як талановитий і популярний учитель, ви займаєте особливе становище, щоб впливати на молоді уми. Майбутнє не визначене, але я бачив його численні можливості, і ви матиме невелику, але вирішальну роль як каталізатор змін. Я щойно дав трішки поштовх у більш обнадійливому напрямку, тому що, подружившись із богом, ви тепер побачите, що у вас є ще більше сили та рішучості, і лише трохи моєї магії». Коли Кернунн промовив ці слова, видіння зникло, і Шеррі знову опинилася у своєму ліжку, закутана в теплі та заспокійливі обійми свого божественного коханця. Вона обернулася, щоб подивитись на нього з подивом, а потім тихо промовила: «Любий сер, я вдячна за бачення, яке ви мені подарували, і приголомшена вашою довірою до мене, але тепер дозвольте мені зайнятися з вами коханням».

Після, здавалося б, нескінченного часу взаємної насолоди, як Шеррі, так і її безсмертний коханий разом піднялися на вершину насолоди. Шеррі відчула себе повністю одержимою, коли бог влив всю свою силу в її розум і тіло, і в невимовному захваті від свого захоплення вона попливла на хмарі повного блаженства в глибокий сон без сновидінь. Коли Шеррі прокинулася, знову світало, і вона була сама.

Вона відчувала себе більш розслабленою та сповненою, ніж коли-небудь уявляла, і хоча її думки були трохи відтінені жалем, вона почувалася щасливішою та повноціннішою, ніж будь-коли у своєму житті. Якийсь час вона просто лежала у своєму ліжку, занурена в чудову мрію, переживаючи в своїй уяві найпрекрасніший різдвяний подарунок у своєму житті. Якщо це був сон, то найпрекрасніший і життєстверджуючий сон. Але коли вона подивилася на годинник, то побачила на тумбочці біля ліжка маленький пакунок. Відкривши його, вона знайшла витончений ланцюжок із чудово зробленою мініатюрною срібною головою оленя, що звисала з нього.

Коли вона нарешті встала й відкрила штори, сніг розтанув, і зачарований ліс зник так само чарівно, як і з’явився. Але на думку Шеррі, це не було поверненням до нормального життя, тому що вона знала, що все вже ніколи не буде як раніше, і що перед нею лежала обіцянка нового та щасливого майбутнього. Її почуття неповноцінності та нездійснених прагнень зникли, замість них прийшли надія та впевненість. Через два дні електропостачання відновили, а дороги розчистили від снігу. Шеррі робила покупки в супермаркеті в сусідньому місті, коли торговий візок врізався в її візок, коли вона розглядала полиці, намагаючись вирішити, який із двох подібних товарів купити.

Вона почула чоловічий голос, який вибачався за свою незграбність і все ще відчуваючи доброзичливість після своєї чудової різдвяної пригоди, вона збиралася сказати, що нічого страшного не було, коли підвела очі, і слова завмерли в її горлі. Там стояв високий чоловік із таким світлим волоссям, що було майже білим, і найтемнішими карими очима, які вона коли-небудь бачила. «Привіт, міс Купер, Шеррі, чи не так? Мені дуже шкода, але я вважаю, що ці речі мають своє життя», — і він показав на свій візок. Здивована Шеррі могла лише відповісти: «Звідки ти знаєш моє ім’я?». «Ще раз вибачте, ви, мабуть, вважаєте мене дуже грубим», — сказав він.

«Я Пітер Френкс, батько Девіда. Він завжди говорить про вас і розповідає мені про те, які захоплюючі ваші уроки. Ви, мабуть, чудовий вчитель, тому що він зазвичай критично ставиться до школи та вчителів. Ви повинні дозволити мені купити тобі чашку кави».

Шеррі ні в якому разі не збиралася відмовитися від його запрошення, це справді було схоже на диво, і вона хотіла дізнатися все про цього чоловіка, який був образом коханця її мрії про Різдво. Невдовзі вони розмовляли так, наче знали одне одного все життя, і вона дізналася, що він був батьком-одинаком, оскільки два роки тому він втратив дружину через рак грудей. Тому здавалося природним погодитися, коли він запросив її зустріти з ним новорічну ніч, оскільки вони обоє будуть самі, Девід поїхав на канікули до бабусі й дідуся.

Вона ще більше переконалася, що це доля, коли він запровадив її до своєї вітальні, а там на мантії була бронзова скульптура оленя, який виглядав точно так само, як срібний олень на ланцюжку на її шиї. Коли вона зауважила це, він сказав, що це залишилося йому від його діда, якому подарувала його королева, коли він пішов у відставку з посади головного рейнджера Віндзорського Великого лісу. Шеррі та Пітер одружилися через три місяці, на Великдень. Девід був у захваті, коли батько розповів йому про свої плани щодо того, як його улюблена вчителька стане його матір’ю, або, як він сказав, «іппі», що було його способом висловити своє схвалення. Він виконував роль кума на весіллі, роль, до якої він ставився з великою серйозністю, демонструючи зрілість, яка відрізняла його молодість.

Шеррі ніколи не розповідала Пітеру про своє чарівне Різдво, але протягом усього їхнього довгого та щасливого подружнього життя вона ніколи не забувала тієї ночі, до якої прийшов мисливець Герн. Як і передбачав Сернуннос, багато учнів Шеррі продовжили активну діяльність у сфері захисту навколишнього середовища та сталого життя. Однак саме Девід відіграв найважливішу роль, коли як президент Європи він домігся обов’язкових зобов’язань президентів усіх інших великих світових держав працювати разом для подолання катастрофічних наслідків зміни клімату, які загрожували самому майбутньому цивілізації. Найважливішою була їхня спільна згода спрямувати більшу частину своїх величезних витрат на озброєння, забезпечуючи таким чином мир у всьому світі та надію на майбутнє людства.

Подібні історії