Рада досконалості - 2

🕑 24 хвилин хвилин Лесбіянка Історії

Ліз Проссер була у своєму кабінеті в Ратуші. Вона провела півдня в готельному номері з Меріон Карсвелл. Під час спільної подорожі на Мальдіви вони визнали, що їхні сексуальні потреби збігаються навіть краще, ніж вони спочатку думали, і того дня вони побалували себе. Карсвелл була домінуючою жінкою у своїй роботі та у своїй грі, а Проссер мав червону дупу добре відшльопаної заміни. Її крісло, хоч воно й було м’яким, не створювало їй комфорту, але постійне нагадування про шльопання гарантувало, що Ліз була мокрою в трусиках, вивчаючи деякі документи.

А потім задзвонив телефон, і всі думки про її післяобідню насолоду злетіли в дим. Арні робив те, що Арні вмів найкраще. Він сформував свої війська, виклав порядок денний і план дій. Він домовився про зустріч із Меріон Карсвелл на наступний ранок, щоб, коли газета вийде на вулиці того ранку, інформація могла бути передана владі, якщо відповідний. Він завжди насолоджувався здоровими робочими стосунками з Карсвелл, навіть якщо він ненавидів її вигляд.

Він дбав про те, щоб не можна було критикувати його, газету чи його співробітників. Ви повинні були його любити. Примірник був написаний, але ми тримали його, доки ми не дали нашим піддослідним можливість прокоментувати. Я не затамував подих.

Я підійшов до свого столу. У нас була велика редакція відкритого плану з офісом Арні в одному кінці. У міру того, як моя кар’єра просувалася, я переїхав із дальнього кінця кімнати до столу майже вгорі кімнати біля нього; так винагороджуються репортери. Арні відчинив двері й гукнув: «Добре, хлопці, починайте дзвонити».

.". Моїм призначеним завданням було зателефонувати Проссер і отримати будь-які коментарі, які я міг, і зараз я справді затамував подих. Я подзвонив їй додому, оскільки це було після закінчення робочого дня, але ніхто не відповів.

Я знав, що комутатор Ради буде закрито, тому Я зателефонував на її мобільний: «Ліз Проссер». «Міс Проссер, це Чарлі Керзон із Western Sentinel». «Я бачив вашу підписку, пані Керзон, і я захоплююся вашою роботою. Чим я можу вам допомогти?».

Ти не будеш милуватися цим, подумав я собі. Я взяв ручку, хоча стрічка йшла. «Пані Проссер…». «Називайте мене Ліз, будь ласка». «Дякую, Ліз, я працював над історією про корупцію в місцевій політиці, і мені було цікаво, чи не будете ви люб’язні надати мені кілька коментарів».

«Ну, ми всі знаємо, що такі речі трапляються, але, на щастя, наша рада завжди була високочесною, і я сподіваюся, що вона завжди залишатиметься такою. Зловживання службовим становищем є ганебним злочином». — Чи можу я запитати вас про Гордона Гарпера? На іншому кінці дроту було чітко вдихнути. «Містер Харпер нещодавно отримав дозвіл на будівництво свого дозвілля на території старої автобусної станції, яка була призначена для малоповерхової забудови. Мені було цікаво, що призвело до рішення ради, яке, здається, суперечить бажанням громадськості».

«Ми дуже уважно прислухаємося до громадськості, пані Керзон, і тепер ви повинні вибачити мене, але у мене є багато роботи». «Я знаю, що ви зайнята жінка, але в мене є ще пара запитань, якщо можна. Вас колись називали Майстрами?». «Ні, тепер, будь ласка…».

«У вас є компанія, яку ви контролюєте в Джерсі?». Телефон вимкнувся, і я зробив невеликий повітряний удар. Відмова і відмова від коментарів мене завжди хвилюють.

Час дзвонити Гарперу, але його телефони були зайняті, і я знав, що веселощі справді почалися. Я підвів очі й побачив Арні, який люто махав мені, телефон був затиснутий між його плечем і вухом. Впустивши ручку, я поспішив до його кабінету.

Він нашкрябав одне слово на блокноті перед собою, і навіть догори ногами я міг прочитати слово «Карсвелл». Отже, хтось, ймовірно, Проссер, був прямо на неї. Мені було достатньо однієї сторони розмови Арні, щоб зрозуміти, про що йдеться.

Якби наша газета мала інформацію щодо звинувачень у корупції на державних посадах, ми мали б передати їх прямо до суду, а не втручатися. «Ми робимо свою роботу». Поліція є відповідним органом для вирішення цього питання. «Ось чому я домовився про зустріч з вами завтра, головний констебль, щоб передати наші матеріали». «Звідки ти це взяв?».

«Ви знаєте, що ми ніколи не розкриваємо свої джерела». І далі, і далі. Зрештою Арні ввічливо сказав, що зустрінеться з нею вранці, і поклав трубку. «Знаєш що, Чарлі? Гадаю, це не зашкодить твоїй кар’єрі». Заголовок не був підхоплений іншими засобами масової інформації, доки перші газети не надійшли в продаж рано вранці наступного дня, тож уся наша скритність окупилася.

Я не спав всю ніч. Я знаю, що це самозакоханість, але я ніколи не можу подолати хвилювання, коли бачу своє ім’я на першій сторінці статті. Я дзижчав, надто схвильований, щоб спати, тож пішов до кав’ярні біля поліцейської дільниці та надіслав напишіть Карен. Вона прибула через кілька хвилин із втомленим і напруженим виглядом; ще одна ніч погоні за лиходіями. Вона поцілувала мене, а потім опустила погляд на заголовок на папері на столі.

ЧИ МІСЦЕВА РАДА ПРИЙМАЛА ХАБАР В ОБМІН НА ЗГОДУ НА ПЛАНУВАННЯ?. «О, Чарлі, — усміхнулася вона й міцно тримала мене за руку. — Ти це зробив».

Було правило, що коли вона давала мені підказку, ми ніколи, ніколи про це не говорили. Навіть у цей момент я вирішив не «Ну, я справжній репортер». «Так ти, розумник».

Ми поговорили про історію, наступний крок, тому що, як і більшість газет, ми завжди мовчали, тому міг дати історії кілька днів. Тираж зросте, доходи від реклами зростуть, як я сподівався, разом із моєю зарплатою. Якось сказав Кару uk, поцілувавши її на прощання та вийшовши з кав’ярні, адреналін припинився, і я відчув собачу втому, тож поплентався додому на пару годин із заплющеними очима, перш ніж зіткнутися з бійкою пізніше.

Я прокинувся, коли в телефоні спрацював будильник, і почувався як лайно. Я прийняв душ і одягнувся, щоб повернутися в офіс і приступити до другого етапу. «Маріон Карсвелл — дуже нещасний кролик», — сказав Арні, який пив скотч і виглядав так, наче зовсім не спав.

«Я думаю, ми швидше цього очікували. Вона говорила про свою поїздку на Мальдіви?». «Я вирішив поки не питати її про це. Ми викладаємо цю частину сьогодні ввечері, як ви знаєте, і я завжди люблю робити комусь сюрприз на її день народження, — усмішка Арні була заразливою.

— Ми також детально вивчаємо компанію в Джерсі, і я маю відчуття, що "Роберт Піл", який є одним із контролерів, може бути просто мідним, чи не так?". Це не було новим, ми всі думали однаково, але іноді варто дозволяти Арні думати, що він першим про це подумав, і, чесно кажучи, він зазвичай так і робив. «Отже, Карсвелл каже, що передасть усі наші матеріали відділу шахраїв.

Побачимо. Адвокат Проссера кричав нам про вбивство, тож це хороший знак. Давайте перевіримо сьогоднішній примірник, а потім випустимо наступне видання. Я хочу, щоб ви зателефонували Карсвелл і сказали їй, що ми збираємося написати про її поїздку на Мальдіви». «Чому я?».

«Я думаю, це її збентежить». Отже, я підійшов до свого столу і подзвонив у поліцейське управління. На мій подив, Карсвелл прийняв дзвінок. «Що я можу для вас зробити, міс Керзон?».

«Я хотів би повідомити вам кілька речей, деякі деталі, над якими ми працюємо щодо Ліз Проссер. Наскільки добре ви її знаєте?". "Звичайно, я знаю її професійно.

Я не можу сказати, що знаю її більше, ніж як радника з давнім стажем, і якщо матеріал, який містер Міллер дав мені сьогодні вранці, правдивий, я дуже розчарований нею. Ви можете бути впевнені, що наш відділ боротьби з шахрайством впорається з цим належним чином.». «Я впевнений, головний констебль.

Сподіваюся, вам сподобалася ваша нещодавня відпустка?". "Я не думаю, що ви дзвоните, щоб запитати про моє світське та приватне життя?". «О, але я. Бачите, у нас є підстави вважати, що вашу поїздку на Мальдіви оплатила Ліз Проссер і що ви подорожували разом».

Це було зустрінуто мовчанням, і я залишив запитання, здивований, що вона не подзвонила. «Ви лесбіянка, пані Керзон?». «Це актуально?».

«Це може бути. Іноді між лесбійками існує певна солідарність, чи не так? Така, що дозволяє питанням залишатися непоставленими та без відповіді». Нічого собі, подумав я, це цікавий розвиток подій. «Я не в записі, правда?». «Боюсь, що ні, головний констебль.

Ці запитання мають відношення до нашого розслідування». «Тоді, мабуть, і ваші стосунки з детективом-інспектором Флемінгом». Тепер я очікував цього, і ми з Арні обговорили, як мені з цим впоратися.

«Мені здається, різниця в тому, що інспектор Флемінг не є головним констеблем, а я не радник, якого підозрюють у корупції». «Ви намагаєтеся пов’язати мене з тією корупцією?». «Я прошу вас підтвердити, що вашу нещодавню відпустку оплатила Ліз Проссер». «Ви маєте намір це надрукувати?». «Ми маємо намір друкувати те, що зможемо обґрунтувати».

«Я раджу вам бути дуже, дуже обережними, пані Керзон. У таких справах може статися дуже важко». Тоді я зрозумів, що вона його втратила. Я відчув, що вона хотіла б ніколи цього не говорити, і настала довга тиша, яку я вирішив не заповнювати, перш ніж її телефон вимкнувся. Я програв касету Арні.

Він був у захваті. Я був меншим. Я боявся за Карен, тому подзвонив на її приватний мобільний і залишив повідомлення.

Вона передзвонила мені через кілька хвилин. «Я прийду до тебе близько десятої, Чарлі. Мені потрібно трохи закінчити, а потім ми зможемо обговорити це». Арні та решта команди пообіцяли закінчити, і я пішов додому, прибувши близько дев'ять.

Я хвилювався за Карен, але її прихід мене заспокоїв, хоча вона виглядала втомленою і була одягнена в свій робочий одяг, джинси, кросівки, вільний светр і шкіряну куртку поверх нього. Ми поцілувалися, я налив вина і ми сіли біля свого кухонний стіл. «Згідно з Шерон, вибухнуло все пекло. Після того, як ви їй зателефонували, Карсвел телефонувала багато років. Потім вона зустрілася зі своїми заступниками та адвокатами, потім зібрала свої речі та пішла на день».

«Ви знаєте, що вона згадувала вас у нашій розмові?». «Ну, ми ніколи не робили секрету з наших стосунків і вона повинна була знати і підозрювати, що я був вашим джерелом, але вона не може цього довести, і її проблеми набагато гірші, ніж будь-які, які могли б бути у мене. Я побачив свого начальника. Він знає, що відбувається, і сказав, що цілком довіряє мені, і якщо Карсвелл в лайні, то все добре. Чи дали ви їй якісь підстави вважати, що або Шерон, або я були вашим джерелом?".

"Звичайно, що ні". "Звичайно, ви не дали, але я повинен був запитати, щоб переконатися, що Шерон у безпеці. Я справді ніколи не думав, що ти це зробиш". Я тримав її за руку.

"Ви обидва будете добре?". "Сила ніколи не любить таких речей, і буде розслідування, але це насправді не проблема". Ми дивилися новини разом, але місцева частина була переспівом наших новин із ранкового випуску. Матеріали про Карсвелла з’являться в газетних кіосках наступного ранку, а потім прислів’я потраплятиме на шанувальників.

Карен виглядала абсолютно добре, і хоча ми обидва були втомлені, ми пішли нагорі. Ми довго разом приймали душ у моєму великому душі, цілували та гладили, миючи й обполіскуючи одне одного. Я витратив більше часу, ніж потрібно, миючи її кицьку та дупу, і вона зробила те саме для мене. Я впав на коліна на деякий час і відчув, як тепла вода стікає з неї на мене, коли я лизав і цілував її стегна і пізду. Їй подобалося, щоб я називав це її піздою.

«Це саме те, що це». Карен лягла назад, гола на моє ліжко і Я знову опустився на коліна між її стегнами, люблячи її повільно і ніжно. Я смоктав її клітор, який був більшим ніж мої, і, завдяки душу, вона була явно збуджена та насичена, а її пальці ковзнули крізь моє волосся, коли її коліна розставилися ширше й піднялися, щоб я міг підійти якомога ближче.

Я просунув палець у її привітну кицьку та погладив її глибоко всередині, відчуваючи її збудження, контрольоване та зростаюче. Вона видавала тихі звуки задоволення, які наростали, коли я працював губами, язиком і пальцями, і, як і я, палець, який увійшов у її сідницю в той момент, коли я оцінив, що вона наближається до краю, спрацював трохи магією, і вона ледь не піднялася з ліжка, коли вона прийшла з придушеним криком. Вранці я встав рано і зварив для нас обох чай, який повернувся спати. Ми сиділи пліч-о-пліч і обговорювали, що буде сьогодні.

Я показав їй примірник, який мав бути у сьогоднішньому випуску, і вона була дуже схвильована. «Бог знає, як ти знайшов ці речі. Ти неймовірний».

«Насправді більшість справді хороших речей надійшли від друга Арні. Все, що я зробив, це зібрав усе разом». Я навіть трохи не заперечував проти її компліментів. У той самий час, коли Чарлі Керзон пив вино з Карен минулого вечора, Проссер сиділа схилившись над столом у квартирі, що належить її подрузі.

Вона була гола, і її досить звисаючі груди підстрибували на столі, коли Карсвелл врізався в неї своїм страпоном. Карсвелл теж була гола, і вона також була сердита, що означало, що Ліз це добре й важко отримувала, а не те, що вона скаржилася. Вони часто використовували це місце, щоб уникнути того, щоб їх побачили вдома. Карсвелл прибув через п’ятнадцять хвилин після Ліз і максимально ретельно перевірив, чи ніхто не спостерігає за місцем. Як помітила Карен, вона, як завжди, виглядала бездоганно.

Вона не була в уніформі, але була одягнена в чорні пошиті штани та темно-сіру блузку під чорною курткою. «Ви що-небудь сказали, взагалі щось газетам?». Проссер похитала головою: «Нічого». «Сьогодні мені подзвонила та сучка Керзон.

Вони знають про нашу поїздку». «Ісус, Меріон, як ти могла це промовити?». Керзон застережливо підняв брови. "Стережись, суко. Я нічого не пропустив".

Вона не була до кінця впевнена в цьому. «Наскільки безпечний ваш офіс?». «Ти не можеш думати…». «Ну хтось говорив. Це не може бути дівчина Керзона, вона нічого не може знати.

Ніхто в моєму офісі нічого не знає, тому якщо це не з мого боку, то має бути з вашого. А як щодо твоєї потворної, як собака, секретарки?». «Вона лояльна, але нічого не знає».

Карсвелл дуже в цьому сумнівався. розкажи нашу історію, — вона поклала руку під підборіддя Проссера. — Ми зробимо це, коли я трохи розсуджу тебе.

Твоя дупа все ще болить?". "Так, це так". "Ну, це не стане менше". Вона пішла в туалет, а коли повернулася, її лямка стирчала з-під брюк.

«Роздягнись і перелізь через стіл. Де, як думає, ти знаходишся твій так званий чоловік?". "Він не знає і йому байдуже". "Хто знає про це місце?" Коли вона запитала, вона грубо втиснула палець у пізду Проссера.

"Ніхто. Моя подруга знає, що я ним користуюся, але вона у Вашингтоні на місяць.». «Для чого твоя подруга думає, що ти ним користуєшся?».

«Секс із чоловіком із ради». «Вона, мабуть, думає, що він охоронець паркування. Чи є прибиральниця?".

"Раз на тиждень, і вона вже була". Мокрий палець сильно ковзнув їй у дупу, і вона запищала. "Будь ласка, не роби мені боляче, Меріон". Але було надто пізно. Карсвел розлютився.

і збуджена; небезпечна комбінація, і вона теж не була впевнена в собі, що робило це ще небезпечнішим. Через п'ять хвилин вона підійшла, коли Проссер впав, знесилений на стіл. Вона ще раз брутально ляпала свою дупу і встала, глибоко засунувши фалоімітатор в побиту дупу радника і сподівалася, що це не востаннє, коли вона трахне її. Вона дійсно була повією.

У СЕРЦІ КОРУПЦІЙНОГО СКАНДАЛУ ГОЛОВНИЙ КОНСТАБЛЬ, ПОВ'ЯЗАНИЙ З РАДНИКОМ. «The Western Sentinel виявив, що Маріон Карсвелл, начальник міської поліції, провела відпустку на Мальдівах з місіс Ліз Проссер через кілька днів після того, як відділ планування радника дав дозвіл на суперечливу забудову Гордона Харпера в центрі міста. Ми розуміємо, що місіс Проссер оплатила поїздку з рахунку в Джерсі, який контролюють Ліз Мастерс і Роберт Піл.

Існує дивовижна схожість між фотографією Ліз Мастерс і місіс Проссер з архіву Sentinel. Ліз Мастерс була пов’язана з Гордоном Гарпером, коли він керував клубами в місті, які були закриті після неодноразових звинувачень і, в деяких випадках, судового переслідування за надання незаконних сексуальних послуг». Три повних сторінки, усі обґрунтовані або, де ні, сформульовані такими термінами, які залишали простір для викручування нашому юридичному відділу.

Протягом наступних двох-трьох днів у нас було ще кілька не менш жахливих уривків, але ця історія набула справжнього розгону, була передана національним синдикатам, і тепер великі ЗМІ її топчуть. «Компанія Гордона Гарпера заплатила гроші компанії з Джерсі, пов’язаній з Проссером». Постійно надходила нова, проклята інформація, але чого не вистачало, так це Харпера. Оскільки робота закінчилася, а Карен працювала, я вирішив піти в один із моїх улюблених лесбійських барів і випити з кількома друзями. Власниця, Зої Портман, була розкішною п’ятдесятилітньою дівчиною, яка завжди мала низку дитячих дамб.

Я не шукав сексу, хоча це було б дуже легко, я просто хотів не бути самотнім. Бар розташований у маленькому провулку біля абатства, і коли мої підбори трохи ковзали по бруківці, якась рука висунулася з темряви неосвітленого дверного отвору й неймовірно міцно схопила мене за руку. Я був повернутий спиною до мого нападника, і я міг відчути запах дихання курця та відчути хардон у своїй дупі. Огидний подих перетворився на слова у моєму вусі. «Містер Харпер передає свої вітання, міс Керзон.

Він сподівається, що ви проведете спокійний вечір і що ви уважно подумаєте про здоров’я вашої прекрасної дівчини, детектив-інспектора Флемінга. Ніхто не вище закону, навіть закон». Моя рука була звільнена, але я відчув сильний удар у коліно, від якого я впав на землю, а потім він вдарив мене по щиколотці. Біль був настільки сильним, що я втратив свідомість. Я прийшов до лежачи на бруківці.

Мені було боляче всюди, але коли я намагався встати, це було здебільшого в щиколотці. Я підвівся на ноги й відкинув каблуки, щоб безпечніше стрибати, спираючись на стіни алеї, поки не дійшов до бару Зої. Коли я відчинив двері, було тихо, і, на щастя, за прилавком була сама Зої. Вона підняла погляд, відвела погляд, а потім знову озирнулася і поспішила мені допомогти. Вона поклала мою руку собі на плечі й покликала на допомогу одну зі своїх немовлят, і разом вони ледь не віднесли мене до столу.

"Принесіть їй бренді, великий. Я подзвоню Карен. Хочете швидку?". "Не знаю.". Зоя звернулася до своєї дитини: «Залишайся з нею».

Я знову втратив свідомість. Коли я прийшов до тями, Карен обняла мене, а парамедик стояв поруч. Першою заговорила жінка швидкої допомоги. "Як вас звати?".

«Чарлі». Тоді мене різко вирвало через Карен. Я мало що пам’ятаю про наступні години. Я то впадав, то втрачав свідомість, але щоразу, коли я знав, де я, Карен була поруч.

«Ти блював на мої джинси!». "Вибачте". "Ну добре, їм усе одно потрібно було помитися. Як ти почуваєшся?". «Хіба вони вирішили, що зі мною не так?».

"У вас зламані щиколотки, і ви отримали струс мозку, тому снаряд вирвав. Що сталося?". Отже, я сказав їй. Ні, я ніколи не бачив його обличчя, так, я знову знав би його голос і його запах. Я запитав її: "Він…?".

— Ні, серденько, він тебе не ґвалтував. Вона тримала мене за руку. — Я з’ясую, хто це зробив. У її обіцянці була глибока загроза. "Залиште це професіоналам.

Ви - відділ боротьби з наркотиками". Вона посміхнулася і стиснула мою руку. «Ти поїдеш зі мною додому, коли тебе випишуть? Я подбаю про тебе».

Перш ніж я встиг відповісти, Арні прибув із таким виглядом, ніби він був на автомийці без машини, тримаючи пляшку скотчу в коричневому паперовому пакеті, пошарпаний букет квітів і папку. — Хочеш, щоб я пішов? запитала Карен. — Звичайно, ні, — сказав Арні. «Це надто добре, щоб не почути». Він налив три склянки скотчу.

«Проссера заарештували, а Карсвелла відсторонили. Я щойно чув». Карен суворо подивилася на мене. «Ти маєш пити скотч?». «Вона репортер у «Боже Боже», — сказав Арні так, наче це все пояснювало.

Меріон Карсвелл стояла перед поліцейським комітетом у парадній формі. Виступив Голова. «Ви маєте нашу повну довіру, головний констебль, але ви зрозумієте, що ми не можемо залишити вас керуючим, доки ці звинувачення, хоч і бридкі вони можуть бути, не будуть вирішені. Я впевнений, ви розумієте». «Я цілком розумію, Роджере.

Мене, звичайно, виправдають». "Без сумніву. Ви хочете щось сказати комітету?".

«Я вважаю, що краще нічого не говорити, поки не настане відповідний час». Ліз Проссер не була такою небагатослівною. Вона чула про «нещасний випадок» із Чарлі Керзоном і сильно підозрювала, що найкращим і найбезпечнішим способом її дій було б співпрацювати з силами правопорядку. Вона розкрила все: свої стосунки з Гарпер і Карсвелл, свою первісну особистість, хабарництво. Вона повністю відкрилася, сподіваючись, що, як порадив її адвокат, вона зможе дати свідчення проти інших і отримати м’якший вирок.

Ліз Проссер було наплювати на свого чоловіка, але вона була сумна, що Карвелл більше ніколи не зможе її трахнути. Через кілька днів Гордона Гарпера заарештували. Карен пояснювала мені, що відбувалося, поки я був недієздатним. «Тепер немає жодних сумнівів. Керівник відділу боротьби з шахрайством Гевін дав мені розділи та вірші.

Проссер поставив Гарпера прямо в рамку, і з усіх їхніх запитів випливає стільки всього, що Гевін вважає, що це затримає його на роботі, поки він не "Вони затримали Карсвелл вчора, і їй висунули звинувачення. Кажу вам, сьогодні в офісі було кілька щасливих облич.». «Ти в безпеці?». «Звичайно, я в безпеці, і ти теж». Я стояв біля корту на милиці, щиколотка була в гіпсі, коли Меріон Карсвелл прибула на початок розгляду її судової справи.

«Західний вартовий, пані Карсвелл. Чому ти це зробив?". На мій подив, вона зупинилася й підійшла до мене.

Не було сумнівів, що вона була вражаючою жінкою, і тепер, коли Проссер відкрився, деякі подробиці їхніх стосунків поширювалися в ЗМІ, якщо не у публічній пресі. Вона підійшла дуже близько до мене, так близько, що я відчув її запах. «Я знаю, хто ви, пані Керзон». Вона підійшла ще ближче. «Флемінг трахкає вашу дупу?» Я б зробив це, якби ти цього захотів.

Чому б тобі не зателефонувати мені, коли вся ця нісенітниця закінчиться? Ми могли б повечеряти. Як твоя щиколотка? Мені було дуже прикро, коли я прочитав про напад на тебе.». «Дякую». «Не дякуй мені, дорогий.

Мені було шкода лише тому, що це не завдало тобі більше болю.». «Чому ти зігнувся?». «Я не думаю, що ніхто ще довів, що я зігнувся, чи не так? Флемінг трахає твою дупу? Ви коли-небудь замислювалися, чи я її трахкав? Знаєш, я дуже багато трахкав, і я хотів би трахнути тебе". Але присяжні були переконані. Проссера відправили у в'язницю на дванадцять років, Харпера на десять, а Карсвелла на п'ятнадцять.

Суд тривав три тижні, і я щодня шкутильгав до суду та звітував про розгляд для газети. Коли присяжні повернулися й засудили, я мало не розплакався. Коли я виходив із суду, щось змусило мене зупинитися.

Я озирнувся навколо, гадаючи, що викликало мій інтерес, коли запах вразив мене. Це був запах сигаретного дихання, і я знав, що це був чоловік, який напав на мене. Я змусив себе нічого не розкривати. Я вийшов із корту настільки добре, наскільки дозволяла моя щиколотка, і негайно подзвонив Карен. — Він тут.

Карен, як завжди, швидко сприйняла. «Можеш отримати фото?». "Я спробую.". «Хороша дівчинка». "Я в дорозі.".

Через кілька хвилин до мене підійшов чоловік у темному костюмі й дуже непомітно показав своє поліцейське посвідчення. «Я сержант-детектив Коннорс. Інспектор Флемінг попросив мене подбати про вас. Хлопець, про якого ви згадали, ще тут?».

Не обертаючись, я сказав йому, що він стоїть позаду мене в сірому пальті. «Ви впевнені, що це чоловік, який напав на вас?». «Не впевнений, але майже». «Добре. Інспектор Флемінг сказав, що ти здоровий і тобі можна довіряти, тож я буду стежити за ним, доки вона не приїде.

Тобі найкраще піти до кафе й почекати її. Ти отримав фотографію його?". "Так.". «Надішліть це до DI зараз».

Він пішов, і я був обережний, щоб не стежити за ним, навіть очима. Я пройшов до кафе, випив собі еспресо й став чекати. Мені не довелося довго чекати.

Карен сіла переді мною й усміхнулася. «Коннорс хороший хлопець, він зробить те, що потрібно». "Я був наляканий.".

«Звичайно, ти був. Якщо це він, ми до кінця дня дізнаємося, хто він і який його зв’язок із Харпер. Ви не можете впізнати його настільки добре, щоб ми могли його заарештувати, але ми зробимо все можливе. Харпер не має жодних причин погрожувати тобі знову, тому ти в безпеці.

Пізніше його ідентифікували як старшого брата Харпера, Джека, але проти нього так і не порушили справу. "Вона насправді запитала мене, чи ти трахаєш мою дупу". Було пізніше того дня, і Карен сиділа навпроти мене через обідній стіл, одна грудь безтурботно визирала з шовку її халата.

"Що ти сказав?". "Карен!". «Ти хотів сказати «так»? Ти хотів сказати їй, що я весь час трахаю твою дупу, хочеш ти цього чи ні?».

"Який ти?". "Ходи сюди.". Я встав і обійшов стіл, а вона поплескала себе по колінах. Я сів на нього й обняв її за плечі.

Ми поцілувалися, і той факт, що я був голий, крім довбаної гіпсової пов’язки, а вона частково одягнена, здавався абсолютно природним. Її рука ковзнула між моїх ніг і погладила мене. «Ти хотів сказати так?». «Це не її справа».

Вона ніжно схопила мене за підборіддя і повернула до себе. «Ти хочеш, щоб я?». "Ти хочеш?".

«Якщо ви мені не відповісте, я висуну вам звинувачення в тому, що ви витрачаєте час поліції». "Так.". «Скажи правильно». «Я хочу, щоб ти трахнув мою дупу».

«Скажи, будь ласка». «Будь ласка, трахни мою дупу, Карен». "Я міг би.".

"Ти хочеш?" Я запитав, тому що, окрім пальця, у неї ніколи не було. Її усмішка була від вуха до вуха. «Я думаю, нам краще почекати, доки твоя щиколотка не стане краще?».

«Мені потрібні міцні щиколотки, щоб мене трахнули в дупу?». «Можливо, ні. Подивимося?». Так ми і зробили, і це довело, що вона дійсно хотіла і що повністю працюючи щиколотки не є обов’язковими.

Подібні історії