Сага про коледж, глава 1: новий початок

Це приквел до нової роботи Карлі. Дні коледжу Карлі.…

🕑 19 хвилин хвилин Романи Історії

Карлі підійшла до сходів і зупинилася, переконавшись, що знайшла правильну будівлю. Вона почувалася страшенно нервовою: глибоко вдихнула, закусила нижню губу, ковтнула. Вона знайшла хвилину, щоб зібратися й заспокоїтися, озирнувшись навколо, побачивши стільки людей у ​​Жіночому університеті Джейн Аддамс у Північному Лас-Вегасі, штат Невада.

«Це зовсім не схоже на батьківщину», — сказала вона собі. Я перебуваю в зовсім іншому світі, ніж той, який я знав. Усі чутки та відгуки, хороші чи погані, про Лас-Вегас і про цю школу для мене не мають значення. Я вітаю своє нове життя та новий початок з усмішкою на обличчі.

Я не дозволю цьому зламати чи пригнічувати мене. Карлі була п’ять футів п’ять дюймів на зріст, довге темне волосся, пронизливі світло-блакитні очі, повні надуті губи. Бліда шкіра та ямочки, коли вона посміхалася. На Карлі була розстебнута темно-синя джинсова куртка з чорною безрукавкою, яка показувала живіт і пупок.

Її груди трохи визирали. Нижче на ній була сіра картата спідниця, довжина до коліна без панчох і чорні балетки. Вона глибоко вдихнула і почала підніматися сходами, щоб увійти в будівлю. Коридори були забиті студентами, деякі першокурсники та другокурсники.

Карлі хвилювалась, і розкривати та закривати праву руку було її невеликою звичкою. Карлі не знав, куди подітися. Школа була для неї великою та новою, вона не хотіла спізнюватися, щоб справити погане враження у свій перший день у новій школі. Тоді якась жінка поклала руку на плече Карлі, підійшла до неї та сказала: «Давай, ти схожа на оленя, який потрапив у світло фар.

Я допоможу провести тебе до актової кімнати, ти майже запізнився. Місіс Джонсон не Я не радий, що хтось запізнюється. Що ж, професорка Регіна — це та, з якою вам слід бути дуже обережним, щоб не переступити". Дівчина взяла Карлі за руку, зчепивши пальці зі своїми, Карлі розслабилася, відчувши, наскільки м’якою була рука дівчини. Карлі хотіла говорити, її очі опустили, дивлячись на дупу дівчини, коли вона ковтнула, і пішла за нею.

Дівчина привела Карлі до актової кімнати, де місіс Джонсон, декан університету, саме збиралася вітати нових студентів. Вона помітила, що Карлі запізнюється на дві хвилини. Вона дав Карлі вільний пас і нічого не сказав. Карлі м’яко посміхнулася, її ямочки показалися на весь дисплей. Карлі сказала дівчині: «Дякую, це було дуже люб’язно та щедро з вашого боку.

Спробую звикнути до цієї школи. Я дуже швидко навчаюся, я обіцяю, що віддам вам свій борг. До речі, я не зовсім першокурсник. Я переведений студент з Канади, я не можу сказати вам, чому мене перевели сюди, це щось особисте. Я дам вам підказку, цього було достатньо, щоб тутешні професори засумнівалися в тому, що декан дозволив мені прийти сюди.

Крім того, я насправді не нервувала, більше тривожилася, і працювала, як я б це описала." Дівчина посміхнулася і м'яко поклала ліжко. Кров прилила до її голови на секунду-дві, коли вона помітила ямочки Карлі. Вона зібралася і піднялася. почала представлятися: «Мене звати Моллі. Я тут студент другого курсу.

Справді, ти виглядав як першокурсник. Те, як ви відчували себе приголомшеними та нервовими. Я розумію, що багатьох людей переводять сюди з особистих причин, про які вони не можуть говорити.

Я такий самий. Ого, ти, мабуть, зробив щось божевільне, чи не так?" Карлі кивнула головою вгору та вниз, перевіряючи Моллі. Моллі була одягнена, наче на побаченні, одягнена в джинсову спідницю, туфлі на підборах, темні нейлонові панчохи, червону блузку з низьким вирізом і окуляри.

Вона була п’ять футів чотири дюйми на зріст, зеленувато-блакитні очі, довгі вії. Світле пряме світле волосся, середня статура, підтягнуті м'які шовковисті ноги. Вона обернулася, щоб подивитись на Карлі, імпульсивно послала їй поцілунок і облизала нижню губу, намагаючись її подражнити. Карлі знову закусила губу, відводячи погляд і дивлячись уперед, вдаючи, що слухає розмову Діна. Її очі помітили стегна й ноги Моллі.

Карлі невинно всміхнулась, підморгнувши Моллі, коли вона двічі моргнула віями, усміхаючись, знову демонструючи свої ямочки. «Ви не єдиний, хто може дражнити та спокушати. Тож ми будемо добре ладити, я, здається, часто потрапляю в неприємності, коли я це роблю.

Я приваблюю неправильні неприємності, і я їх ненавиджу. Ну, щось маленький божевільний, який вийшов за межі." — сказала Карлі, сміливо посміхаючись. Моллі відповіла: «Справді? Що за біда? Усе не може бути погано. У кожного тут своя історія. Я буду рада почути вашу, коли прийде час.

Якщо вам колись захочеться розповісти мені». Професорка Регіна сіла збоку від сцени, а декан, місіс Джонсон, виступала. Професор уважно спостерігала за студентами, переконавшись, що вони слухають і звертають увагу, вона спіймала погляд і розмову Карлі. Вона помітила, що Карлі здебільшого говорить і заважає.

Здавалося, професорку Регіну було байдуже, що Моллі теж говорила. Професорка Регіна сказала собі, що пізніше мені доведеться трохи побалакати з цим новим студентом. Я її тут раніше не бачив. Чи могла вона бути тією ученицею переведення, через яку обурилися інші вчителі? Чому декан допустив її в цю школу з такими низькими оцінками? Я впевнений, що в історії є щось інше, і я хочу з’ясувати, чому? Проте вона виглядає розкішно і сексуально.

Боже мій! Я професор, я повинен бути професійним і мати ясний розум, я не можу конфліктувати з її зовнішністю. Це не буде добре для моєї кар'єри чи репутації. Моллі подивилася праворуч, помітивши, що один із професорів спостерігає за тим, що відбувається.

Вона суворо подивилася на Карлі й жестом звернула увагу. Карлі кивнула головою, ввічливо невинно посміхнувшись. Професор Регіна відвела погляд, ховаючи обличчя, намагаючись діяти професійно та сподіваючись, що Карлі не помітить її пияцтва. - Через кілька хвилин місіс Джонсон закінчила свою вітальну промову і наказала іншим учням повернутися до класної кімнати.

Вона попросила Карлі залишитися. Студенти всі покинули актову залу. Моллі хотіла почекати Карлі, але Карлі м’яко посміхнулася, спонукаючи Моллі йти вперед. Вона наздожене її пізніше. Карлі мала туманне уявлення про те, чому місіс Джонсон і професор Регіна виділили її.

Вона вирішила дати їм право сумніватися. Місіс Джонсон не була задоволена запізненням Карлі, а професорка Регіна не була задоволена її руйнівною поведінкою. Місіс Джонсон сказала: «Я місіс Джонсон, декан цього університету. Я також тут професор. Мені довелося пройти через обручі, щоб отримати вас сюди, Карлі, не змушуйте мене шкодувати про своє рішення.

Я даю тобі два шанси. Якщо ти зіпсуєш двічі, у мене не буде іншого виходу, як вигнати тебе. З розповідей, які я почув від вашого колишнього університету, я дійсно дуже ризикую, і моя кар’єра теж під загрозою. Не багато були дуже задоволені моїм рішенням, але я думаю інакше, ніж інші професори.

Тож я хочу дати вам шанс, — Карлі подивилася на місіс Джонсон, дивлячись на те, що вона блондинка, має довге волосся до плечей і до шиї, зелені очі, приблизно п’ять футів дев’ять пишних і красива. тіло, гладкі довгі ноги. Чорна спідниця до середини стегна, червоний ремінець на високих підборах, одягнена в білу блузку на ґудзиках, чорне пальто з двома ґудзиками спереду, що демонструє невеликий натяк на декольте. Карлі надула нижню губу трохи кажучи собі: {Ах, прокляття! Я ненавиджу дивитися вгору, іноді від цього мене боляче. Я хоббіт порівняно з більшістю студентів.} Вона обернулася, щоб поглянути на професорку Регіну, яка виглядала чудово і виглядала так, як дуже елегантний і той, ким вона могла б захоплюватися.

Вона була на зріст п’ять футів сім, з довгим темним волоссям, карими очима, м’якими губами, струнким і середнім тілом. Дуже милий пружний зад і чудова та ангельська посмішка. Професорка Регіна була одягнена в сіру блузку, її волосся до спини, чорні брюки, чорні туфлі на високих підборах із довгим гострим носком, Карлі все ще помічає d Професорка Регіна була трохи засмучена через те, що вона була руйнівною. Однак Карлі відчула, що щось не так, чому вона виділила лише одну професорку Регіну? Чи може бути так, що Моллі була лакеєм професорки Регіни? Карлі озирнулася на місіс Джонсон, яка, здавалося, виглядала трохи ревнивою, що Карлі звертає увагу на професорку Регіну. Вона почувалася щасливою, коли звернула на неї увагу та перевірила її.

Вона сказала місіс Джонсон: «Я, гм, я не знаю, як на це відповісти. Ви впевнені, що зрозуміли всю історію? Тому що мої колишні професори та вчителі не розповідають вам усього. Вони просто розповідають вам з їхньої сторони. У мене була трішка на плечі, коли я був там, я до біса ненавидів цей університет!" Перш ніж інші жінки встигли відреагувати, Карлі спала й вибачилася.

"Ой! Прошу вибачення! Зазвичай я не сквернословлива жінка. Мені варто припинити, зараз я не хочу надто вдаватися в це. Будь ласка, зрозумійте мої міркування, я скажу вам з часом. Ти мене майже не знаєш, я не хочу здатися грубим.

Будь ласка, не засуджуйте мене на основі того, що ви чуєте, але ви не чуєте про мене, це правда". Місіс Джонсон тихо захихотіла, вона швидко взяла себе в руки, не очікуючи, що Карлі буде лаятися. Вона поки що дозволила їй піти з рук, але сподівалася, що вона не Не роби це надто часто. Вона не могла дозволити жодному студенту втекти лайкою.

Професорка Регіна посміхнулася і не змогла надто злитися на Карлі, вона відпустила її з попередженням. .. Класи Джонсона, - м'яко сказав професор.

Карлі продовжила, вона сказала професору Регіні: "Я перепрошую, що не звернула уваги. Я впевнений, що ви знаєте, чому я трохи заважав. Здавалося, це також викликало у вас ревнощі. Крім того, я перепрошую за запізнення на дві хвилини, тому є причина. Ну, я вперше в цій будівлі, і я не мав уявлення, куди піти.

Тож хтось показав мені дорогу сюди. Будь ласка, не звинувачуйте її, це була моя провина, я швидко навчуся, я даю вам слово як жінка". Обидва професори переглянулись і дозволили Карлі повернутися до класної кімнати. Однак класна кімната вже була понад тридцять хвилин тому Карлі тихо захихотіла й показала на годинник. Обидва професори обернулися й побачили, що минуло тридцять хвилин.

Обом було ніяково за те, що залишили Карлі пізніше. Місіс Джонсон і професорка Регіна почали турбуватися про свою репутацію. новий студент запізнився на тридцять хвилин! Тепер вони чули чутки. Карлі посміхнулася їм обом і запевнила їх, що всі в порядку. Якби хтось запитав, вона просто сказала, що в неї вільне навчання.

Карлі м’яко схилила голову, підняла очі з невинною та м’якою посмішкою, її пронизливі блакитні очі блиснули, коли вона кліпнула й двічі хльоснула віями, знову показуючи свої ямочки. «Залиште все мені, у мене все вийде. О, до речі, схоже, цього разу професори затримали мене». Сказала вона з невинною посмішкою.

Повертаючись, щоб вийти з кімнати, Карлі погойдувалася стегнами вперед-назад, від чого її зад трохи підстрибував, коли вона відходила, дійшовши до дверей, вона повернулася, озирнулася через плече та підморгнула і місіс Джонсон, і професорці Регіні. – Невдовзі місіс Джонсон повернулася до свого кабінету, щоб подивитись – і сподіватися, на які заняття вона прийняла Карлі. Вона побіжно поглянула на реєстр, побачивши, що вона була у своєму кабінеті, побачивши, що у неї є Карлі на два основні заняття. Цивільне право та бухгалтерський облік. Місіс Джонсон була так схвильована.

Вона ніколи раніше не відчувала цього до студента. Ну, був ще один студент, але ці дві жінки були в таємних стосунках. Вона сказала собі, зітхнувши: «Ні, у мене є хтось, з ким я пов’язана». Я намагаюся бути лояльним і відданим своєму партнеру. Але щось мені вже подобається в Карлі, і це відчувається інакше.

Я її майже не знаю, чому, чорт забери, я відчуваю, що хочу, щоб моя голова була між стегнами Карлі?!! Я не можу підпустити до себе професорку Регіну! Я ніколи раніше не захищав учня, чи справді я РЕВНУЮ? Пізніше професорка Регіна крокувала коридором, її підбори клацали по мармуровій підлозі, а стегна погойдувалися вперед-назад. Її груди трохи підстрибували вгору та вниз, коли вона йшла до свого класу. Вона підійшла до свого столу, сідаючи в крісло. Вона переглянула розклад Карлі, щоб дізнатися, у які класи вона могла б віддати Карлі. На її подив і нещастя, у неї не було Карлі на жодному з її класів, що її трохи засмутило.

Але дещо інше привернуло її увагу, з чим їй, здавалося, було важко прийняти. Переглядаючи картотеку Карлі, вона помітила, що Карлі не живе в жодному з гуртожитків кампусу. Карлі жила сама в двадцяти хвилинах ходьби від школи, в будинку з трьома спальнями, сама в жахливому районі. Вона пискнула від відкриття і скинула свої файли на підлогу. — Бля! — випалила вона, нахилившись, щоб забрати файли.

У двері, які вона тримала відчиненими, постукали. Піднявши погляд, вона побачила, що в дверях стоїть Карлі. Вона посміхалася, але швидко діяла професійно, поправляючи одяг і зачіску. Вона сказала: «Так, Карлі, що я можу для тебе зробити? Місіс Джонсон, можливо, відпустила тебе лайкою, але я точно не відпущу тебе постійно. Тож намагайся не дозволяти нікому забагато вислизнути, добре?" Карлі захихотіла й увійшла, повільно підійшовши до професорки Регіни, ставши на коліна, трохи простягнувшись.

Очі Регіни спалахнули, вона закусила нижню губу: «Що ти робиш, Карлі?! Це неправильно, ти знаєш, що на багатьох рівнях я професор, ми не можемо цього зробити». — стурбовано сказала професор Регіна. Карлі посміхнувся і вирішив підіграти.

Вона сказала: «Ах, давай, я знаю, що ти мене дуже хочеш, я бачила, як ти дивишся на мене раніше сьогодні. Ти думаєш, що я мила, чи не так? Тобі б хотілося, щоб я витріщалася і турбувала тебе, а не Моллі. Невже тому ти кинув на мене такий суворий погляд, щоб я звернув на тебе увагу. Я впевнений, що ти й місіс Джонсон обоє захопилися тим, що я теж лаявся».

Карлі злегка поворухнула рукою, кінчики її пальців ковзали вгору-вниз по закритому стегну професорки Регіни. Рухає рукою, граючи ґудзиком штанів. Карлі розстібнула штани професорки Регіни, вона торкнулася нігтями живіт і талію. дивлячись їй в очі та посміхаючись: «Все ще хочеш, щоб я зупинилася? Я чула, як ти теж лаявся перед тим, як я прийшла до твого класу», — сказала Карлі з невинною посмішкою, двічі зморгнувши віями.

Професорка Регіна задоволено зітхнула й воркувала, відкидаючись на спинку крісла й дивлячись у очі Карлі. Вона опустила руку вниз, злегка пройшовши пальцями по волоссю Карлі. Карлі закрила очі й легенько почала тертися головою об руку професорки Регіни. Карлі, муркочучи й зітхаючи, їй сподобався м’який і елегантний дотик, який вона могла насолоджуватися руками професора Регіни, які цілий день без нарікань перебирали її волосся.

Карлі відкрила очі й підійшла вперед, дозволивши м’яким губам торкнутися живота. У професорки Регіни спалахнули очі. Замість того, щоб хотіти відштовхнути Карлі, вона розслабилася, спрямувавши голову Карлі до себе, дихання стало важким і хриплим.

Стукіт у двері зупинив їхню зустріч. Вони обоє швидко зупинилися, щоб подивитися, на кого повернулася голова Карлі, і озирнувшись, побачили місіс Джонсон у дверях. Вона склала руки на грудях, швидко стукаючи ногою вгору та вниз, виглядаючи ревниво.

"Гм!!!" — сказала місіс Джонсон. "Що тут відбувається!! Карлі?! Ну, я вимагаю пояснення!!" Карлі швидко встала на ноги, затинаючись, вона намагалася зібратися й заспокоїтися, вона сказала: «Я, я, допомагала професорці Регіні, вона впустила свої файли, і я побачила, що у неї проблеми, і хотіла допомогти їй». Місіс Джонсон не виглядала надто переконаною, вона підійшла до Карлі, взяла її за вухо й вивела з класу професорки Регіни.

«Ой, ой, ой, я можу ходити сам! Однак, як на мене, у вас мила дупа, місіс Джонсон!» Карлі пошкодував, що це сказав, але вчинок було зроблено. Вона продовжила: «Я справді не збиралася нічого робити з професоркою Регіною. Я підігравала їй, тому що вона надто полегшувала для мене, щоб не дражнити її трохи, я просто стала на коліна, щоб забрати її файли.

для неї. Можливо, я міг би колись показати тобі". Місіс Джонсон злегка посміхнулася, почувши, як Карлі намагається їй лестити. Вона хотіла скористатися шансом, щоб Карлі показала їй, що вона зробила.

Але це не спрацювало; вона все ще була трохи божевільна. "Добре, Місі, не лести мені, ти повинна знати, що не дражнити Регіну! Ти студент, знай своє місце! Було б неправильно, щоб студент мав стосунки з професором, будь ласка, я просто хочу, щоб ти була обережно, - спокійно сказала вона. Карлі не сподобалося те, що щойно сказала місіс Джонсон: «Знай своє місце», — Карлі відмовилася від цього й сказала місіс Джонсон: «Я розумію, місіс Джонсон, я була неправа, я дозволила, щоб це дійшло мені до голови.

Так, є одна річ, яку ти можеш зробити для мене, будь ласка, більше ніколи не кажи мені «знай своє місце». Я знаю, що ти висуваєш свою шию за мене, я ніколи нікого про це не просив. Я дуже ціную, що ти дозволив щоб я прийшов сюди і дав мені новий початок.

Я не буду кидати це вам в очі. Але я вважаю, що важливо, ми повинні погодитися, що ми повинні протистояти один одному якомога більше. Це буде важко, тому що є щось ти мені подобаєшся». Місіс Джонсон кивнула, погоджуючись із Карлі, що вони не повинні піддаватися спокусі. Їй стало трохи легше, коли Карлі говорила про неї приємні та добрі слова.

Місіс Джонсон все ще не розуміла, як вони можуть протистояти одне одному, вона знала, що розвиває почуття до Карлі. «Я повністю згоден з тобою, Карлі, я знаю, що спокуси та почуття здаються важкими. Я просто не знаю, як я можу протистояти тобі.

Ми будемо бачитися досить часто. Я все ще декан цього університету. Я також перепрошую за те, що сказав, що знаю ваше місце, коли я побачив вас із професоркою Регіною. Я просто не знаю, що мене охопило, у мене ніколи раніше не було такого відчуття. Я знаю, що це неправильно, ви студент, а я Діне, це неправильно, щоб ми так себе почували».

Місіс Джонсон говорила спокійно. Карлі тихо посміхнулася, простягнувши руку на плече місіс Джонсон. Вона тихо потерла його, дивлячись в очі місіс Джонсон, запевняючи її, що не переступатиме межі між ними.

Розуміючи, що їхні стосунки будуть лише студентом і професором, не більше того. Місіс Джонсон подивилася на руку Карлі. Вона поклала руку на Карлі й зняла її зі свого плеча, кивнувши головою, ні, вони навіть не могли торкнутися одне одного. Карлі лише посміхнувся і прийняв їхні умови.

Вона повернулася й пішла геть, похитуючи стегнами й дупою вперед-назад, кинувши востаннє погляд на місіс Джонсон і над чим подумати. Місіс Джонсон спостерігала, як Карлі пішла, дивлячись і починаючи від дупи Карлі, погойдуючись зліва направо. Її язик легенько пробіг по нижній частині губи, повністю забувши, що вона щойно сказала Карлі. Цікаво, чи вона навмисне хитала стегнами, дупою вперед-назад, щоб привернути її увагу. Якщо це так, це точно спрацювало.

Місіс Джонсон щасливо посміхалася, йдучи до свого офісу, щоб розпочати свій день. Вона увійшла в кабінет і трохи прибрала за столом, усе ще думаючи про Карлі. Проте вона все ще сердилася на професорку Регіну.

– за мить професорка Регіна все ще була трохи гарячою та гарячою, обмахуючись віялом, вона сіла майже в шоці від того, що вони з Карлі збиралися зробити. Якщо місіс Джонсон не зупинила їх, вона не знала, чи зможе більше протистояти Карлі. Крім того, була велика проблема, про яку вона мала розповісти місіс Джонсон. Йшлося про те, як Карлі жила одна. Карлі жив у небезпечному районі.

Професорка Регіна сказала собі, що Карлі не витримає й тижня, проживши сама в такому районі. Ми з Меліною повинні залишити Карлі тут, у кампусі, інакше я міг би запланувати, щоб двоє інших студентів жили з нею в її будинку, замість того, щоб вона залишала свій дім. Я знаю! Я призначу Моллі та Лорен її сусідами по кімнаті, щоб стежити за нею. Єдине, що я маю змусити Меліну погодитися на домовленість.

Подібні історії