Романтика Наймокріша

Все добре, що (в основному) добре закінчується.…

🕑 26 хвилин хвилин Підліток Історії

Це було місце, де він справді мав би знати краще, але тим не менше князь наполягав на тому, щоб загалом називати селянок жінкою як багаж, коли він виїжджав на свої карети. Було лише питання часу, коли хтось виявився відьмою. Після того, як вона зробила свій заклинання, зі звичайним "поверненням до початкової форми після поцілунку з принцесою", вона зникла в клубі диму. Кучер послушно повернувся до палацу. Король і королева дивилися на жабу, що сиділа на королівському туфті.

"Ти наш син?". "Звичайно, я твій чортовий син! А тепер знайди кляту принцесу!". - Хм, - сказала королева. - Хм, - сказав король.

Королівський кравець розпочав роботу з маленького дублета. Коронний ювелір виготовив крихітну корону. Але, як дізнався принц, жаби дихають шкірою. І ось він повернувся до наготи, і він проводив свої дні на крихітній подушці, на крихітному престолі, в царському тронному залі.

Але, як дізнався принц, жаби дихають найкраще мокрим. І от він закінчив проводити дедалі більше часу на крихітній подушці з ліліями, у крихітній калюжі на королівському болоті, поки просто не пішов звідти. Домогосподарство схвалило, особливо шеф-кухаря, якому набридло розробляти рецепти мух. Князь вимагав суду, тому королева видала королівське проголошення, що всіх подібних проклятих дворян будуть зустрічати в болоті.

Першим приїздом був зачарований герцог, трохи зеленіший за принца, якому доручали утримувати королівську калюжу. Незабаром болото було заселене всілякими грубими жабами: зеленими, червоними, жовтими, блакитними. Сфера дії указу була розширена.

Приїхав багатий банкір, який став саламандрою. Тріо тритонів (хлопчики, котрі колись ринули циганку), оселилися. З часом все королівство скидало своїх проклятих тварин, і болото заповнювалось жалюгідним станом. Одна жаба, пекар, який залишив фею біля вівтаря, якось піднявся на рогозу і образив проходячу селянську даму в надії повернутися до свого людського обличчя. Селянка справді виявилася відьмою, але вона перетворила його на чудову метелика полум'яного кольору.

Князь його з’їв. Нікого, навіть королеву, особливо не хвилювало, коли мідянка потрапила у болото. Кількість жертв була великою. Тоді змія задихнулася банкіром.

Тим не менше, принц залишався спадкоємцем самовпевненим. Його старша сестра була ображена, але закон наслідування був чітким стосовно ефекту жабних проклять. Знайти принцесу було важко.

У ті часи їх було вдосталь, але передбачалося, що той, хто його поцілує, стане нареченою, як навчали книжки з розповідями, і мало кого це цікавило. З одного боку, землі королівства не були просторими. З іншого боку, принц був прискіпливим.

"Надто жирний!" - сказав князь. "У неї родимка! Родимки огидні.". Житель крота був ковалем, який колись зачинив двері на літнього чоловіка, який шукав притулку, який виявився богом грому.

У болоті кілька днів було напружено. - Ні родимок, - прохрипів принц із подушечки з ліліями. - Але ти покритий бородавками, - сказала королева. - Хм, - сказав король. Товста принцеса плакала і бігла з болота, прикриваючи свою товсту родимку жирною рукою.

Минуло два роки. Принцесі Роуз виповнилося вісімнадцять, а це означало, що вона пережила свої повноліття, що стосується шлюбності. Вона захоплювалась садівництвом, шахами та годуванням коней.

Коли її батьки послали за нею, вона поливала помідори - гарненьку шапочку, що захищала її світлу шкіру. Вони сказали їй, що принц далекого королівства, який був ящіркою чи ще, хоче знати, як вона виглядає. Царський портретист намалював її природним чином, з тхором Табітою на колінах. Її корсет був щільний, довга сукня - з білого водяного шовку, а колекція ще ніколи не була так пишно представлена.

Табіта ласкаво кикнула, коли Роуз почухала живіт. - Чи величезне його царство, мамо? - запитала вона під час шахового матчу з матір’ю. "Тут не обійшлося без своїх ресурсів", - сказала королева. "Він добрий?".

"Його батьки наполягають, що він був найчарівнішим юнаком до цього інциденту". "І поцілунок його напевно вилікує?". "Звичайно, дитино. Ти це знаєш, ти вже читав книги раніше".

Після того, як портрет був закінчений, інший був зроблений ззаду, як просив князь. Заклик надійшов одного разу, коли вона каталася по одному з королівських лісів. Князь схвалив! Тож вона залишила своїх коней, і свій сад залишила позаду свій золотий та срібний набір шахів. Їй дозволили принести тхора.

Подорож була довгою, через багато королівств і герцогств, через ліси та долини, а потім вниз міждержавою на дев'яносто миль. Коли вони прибули, вона виявила, що царство сповнене чарівних людей, навіть якщо більшість з них були мутними. Здавалося, замок повністю охоплював половину королівства! Слуги жваво готувались до очікуваного весілля. "Це, мабуть, станеться, - сказала одна з камергінерок, - але принц сказав, що хоче переконатися, що ти не товстіла, відколи він побачив портрет".

Її прийняли в тронному залі. Королева була доброзичлива до неї, кажучи їй, що вона дуже гарна. Король сказав, що вони чули, що їй довелося залишити коней, тому він подарував їй гарного білого жеребця. Сестра принца поцілувала її в щоку і назвала "моєю найдорожчою сестрою". - Чи можу я запитати, де принц? - через якийсь час спитала Роуз.

- Він у своєму болоті, - сказала королева. - Хіба що щось його з’їло, - сказав король. "Або якась жінка, можливо, наступила на нього", - сказала сестра.

"Чому жінка?" - сказав король. - Або хто інший, - сказала сестра. - Хм, - сказав король. "Чи варто піти йому назустріч?" - спитала Роуз.

Королівська сім'я обмінялася поглядами. Цар перевірив годинник. - Пізно, - сказав король. Роуз зазначила сонячне світло, що проникало крізь вітраж.

- Хм, - сказала вона. Її кімната знаходилася у східному крилі. Він був щедро прикрашений. Гобелен жахливої ​​битви проти турків зіткнувся з чотирма плакатами.

Вона вийшла на конях. Її новий кінь був енергійним і стрімким, і вона швидко зачарувалась. Провідники показали їй пам’ятки: криницю з давнини, палацові сади, ряд вапнякових пагорбів. Вдалині вона побачила болото, де мешкала її обручена. На зворотному шляху її світле волосся розпустилося і збилося ззаду.

Наступного дня її познайомили з принцом. Вони розкотили змочену червону доріжку на болото. Коли він наближався, він допомагав собі купу мертвих мух. "Принцеса Роза, ваша високість", - сказав геральд і пролунав мішок, який здув крихітну корону з голови принца.

"Занадто голосно, імбецильно!" трубопроводу князя. "Фредеріку, поводись. Твоя наречена приїхала", - сказала королева. - Ах так, - сказав принц. Роуз уявила, що він дивиться на неї, але це було дуже важко сказати.

"Вона зробить". - Дякую, мілорде, - сказала Роуз і впала. "Мені шкода, що ви маєте бачити мене в цьому жалюгідному стані. Я була найбільш несправедливо заворожена якоюсь селянською чарівницею".

- Я чула, - сказала Роуз. "Це було, можливо, для того, щоб навчити вас якось уроку?". "Звичайно, це було, ти тузиш.

Щось про ввічливість чи щось подібне". Роуз озирнулася. "Я повинен? Я його цілую зараз? Зізнаюся, я не знаю протоколу". "Ні, почекай до дня одруження, бо це буде більш урочисто", - сказав принц.

Хоча прагнучи повернути собі людський вигляд, він побоювався, що його трансформація також позбавить його смаку до мух, які були досить смачними. Він мав намір з'їсти його, поки зможе. "Як ти хочеш, мілорде, хоча я дуже прагнув побачити тебе до наших весільних". "Ось я, дурна дівчино.

Яке значення має я, як я виглядаю?". Роуз була тиха. Вона вважала, що це, зрештою, не має значення.

- Вона мало говорить, - сказав принц. "Вона дурна?". - Вибачте, - сказала королева. "Перетворення було для нього важким, і він втратив придворні манери.

Я впевнений, вони повернуться, коли він знову стане людиною". Сестра засміялася. За дні до весілля лордів і дам прибуло безліч, а придворні наповнили замок. Роуз приділяли таку увагу, якої вона ніколи не знала, і дарували їй розкішні парчі та приголомшливі полотна. Принц відмовився залишити своє болото до церемонії, тому вона прийняла подарунки замість нього.

З наближенням години її нервозність зростала. Цілком природно було боятися шлюбної ночі, навчили її медсестри, але вони наполягали на тому, що вчинок був не таким страшним, як здається, і зазвичай швидко робився. Вона також не була впевнена у своїй обрученій.

Поки її мати та батько запевняли, що він стане для неї добрим і добрим чоловіком, покоївка її дами була набагато відвертішою. "Швидка до гніву, і кругла, за формою схожа на цибулю. Дійсно, не так багато шиї.

Цілком жабоподібним він був, насправді, навіть заздалегідь", - сказала вона і засміялася, вичищаючи волосся Роуз. Напевно, вона бачила побоювальний погляд в очах Роуз. "Але не варто з цим турбуватися, любов.

Ми робимо те, що треба, ми, жінки". - Так, мабуть, - сказала Роуз. "З нашими статями", - сказала вона. - Так, я зрозуміла вашу посилання, - сказала Роуз. "Крім того, у цьому королівстві багато гарного лицаря".

Роуз широко розплющив очі. "Запевняю вас, я найбільше остерігаюсь спокус плоті!". "Так, моя любов, так, я вже сказав занадто багато. Я жартую ". Роуз не думала, що вона глузує.

Вона відволікала себе, як могла, сади і грала в шахи зі своєю майбутньою невісткою." Ти набагато краща за мене, дорога сестро! ", розглядаючи дошку і зморщуючи їй чоло. "Я старший за тебе. Я грав більше.

Це все "." Як ти кажеш, я впевнений "." Чи можу я бути відвертим? "." Я сподіваюся, ти завжди будеш таким ". Вона зробила ковток чаю." Я була досить з жахом зустріти вас. Я сподівався, що ти будеш постарілою, потворною кроною. Таке, як личить моєму злиденному братові. Але зараз ми познайомилися, а ти - істота краси та молодості, і мене засмучує, що ці речі будуть витрачені на такого негідного, як він ".

Роуз не знала, що відповісти. Нарешті вона відповіла:" Я вибачте, що мій приїзд вас так засмутив ". Сестра відклала чашку." Я думала, можливо, його час анурану принизив би його. Це не так. Ви зауважите, я ніколи не одружувався.

У мене були залицяльники "." Я повинен бути шокований, якби не так! ".„ Мовляв, багато. ".„ Я повинен бути шокований, якби не так! ".„ Але жодного гідного ". Вона перевела єпископа через Роуз уважно розглянув шматочки. "Можливо, якщо я буду проводити з ним більше часу, ми виявимо, що ми більше підходимо один одному, ніж ви знаєте.

І тоді, сестро, ти можеш не бути такою сумною "." Ця перевага має ту перевагу, що, строго кажучи, логічно можлива. Якщо поїдеш, принеси йому закуску. На подвір'ї є слимаки ". Пізніше сестра додала:" Ви можете принести і тхора. Це може з'їсти мого брата цілим ".

Роуз була здивована." Я жартую ", - сказала сестра. Гумор тут був найбільш своєрідним. Король і королева вважали відвідування болота непотрібним, оскільки проведення часу зі своїм сином ніколи не підвищувало ні до кого любові до нього.

Це не збільшило їхньої любові до нього. Тож напередодні свого весілля Роуз сказала своїм служницям, що вона роздягнеться до ліжка, і відпустила їх на ніч. Вона обережно викрала з замку.

Вона осідлала коня і поїхала під місяць. У болоті квакали жаби. Їм це було дуже погано. - Фредерік? - покликала вона.

"Ой тут, моя кохана", - покликав він. Вона стала на коліна. "Я сподівався, що ми зможемо поговорити". "" Було б набагато легше говорити, якби я знову став чоловіком ".

"Завтра скоро буде тут, мої кохані". "Нахуй. Найефективніша ідея, яку я мав. Чекаю, щоб поцілувати таку гарну дівчину, як ти". Його мова була зовсім некнязівською.

"Добре?" - прохрипів він. "Ну що?". "Я отримую свій поцілунок чи що?". "Ви впевнені, що це саме те, що ви хочете?".

"Якийсь плонкер ти приймаєш мене? Як часто ти думаєш, як сюди заходять принцеси? Швидше, перш ніж чують інші жаби, і ти закінчуєш цілу ніч". Вона взяла жабу і поцілувала. Її руки бризнули у воду під величезною вагою. Вона закричала. На її руках був великий оголений чоловік.

І її рука потрапила під його задній кінець. Він намацав свої груди. "Нахуй, це вдалось!".

Він схопився, поклав її на руки і поцілував так, як її ніколи раніше не цілували. Його язик був дуже задіяний. Напрочуд залучений.

"Дякую!" він сказав. "Треба сказати, - сказала вона, - я очікувала, що ти будеш набагато крутішим". "Так? Здогадайся, що вся равликова дієта зробила мені користь". Вона відвела погляд.

"Прошу вибачення, мілорде, я б приніс халат, якби я це передбачив". "Чому, чогось, чого мені слід соромитись?". "Ні, зовсім ні.". Вона була чесною.

Він був найбільш вихованою людиною, яку вона коли-небудь бачила. Можливо, всі чоловіки виглядають так без одягу? Вона бачила дуже мало. "Ну тоді я просто залишуся таким. Чи спробувати ще раз цей поцілунок?".

"Пане мій, це непристойно! Відпустіть нас до замку. Ваша родина буде відчайдушно бачити вас". "Ах, вони можуть зачекати. Куча піздок. Набагато важливіше, що я проводжу більше часу зі своєю нареченою" bing "перед церемонією, так? Ось чому ти прийшов сюди, так?".

"Так, це правда. Але ти…". Він подивився вниз. "О, це. Слухай, якщо ми збираємось одружитися, ти, мабуть, повинен звикнути до цього".

"Мій Лорд…". "І перестань мене так називати. Просто" Фред ".

". "Фред, ми можемо прикрити тебе своїм пальто?". "Звичайно," сказав він, "Але спочатку подивіться на це".

Він тримався. "Так, я знаю, про що ти думаєш", - сказав він, наближаючись. "І не хвилюйся, мій голубе." Твілл буде щільним, але "саржевий підходить. Швидше за все" н "". "Я відчуваю непритомність." "Я був жабою вже деякий час, але, думаю, я пам'ятаю, як носити з собою непритомну дівчину".

"Ні, це не потрібно. Насправді тривожно. Ми повернемося?".

"А як же я вас взагалі несу? Давай, це брудно в цій чортовій калюжі. Я знаю, я спав тут рік. У тій амбоні. ".

Він підняв її." Стривай, ти хочеш свою маленьку корону? "- сказала вона, дивлячись на нього. - І для чого я її буду використовувати? Мій член? Поїдемо. ".„ Ти найнезвичніший для роялті ". Вони їхали назад разом, він притискався до її спини.

Насправді дуже багато його. Він був найбільш наполегливим, проводжаючи Роуз назад до її палат. Вона пояснила, що він явно забув про королівський етикет у період земноводства, оскільки чоловікові було зовсім неправильно заходити до палати незайманої до шлюбу. "Чому це?", - сказав принц. "Ну, хоча я ніколи не думав про це, це зробило б її здаваною леді вільної моралі "." Мій голубе, ти знаєш, що кількість ночей, що ми з вами будемо разом, зрештою буде обмежена нашою неминучою смертю.

І, оскільки ми будемо страшенно любити один одного, чи є гріхом намагатися додати до цього числа ще одну ніч? І ти все одно хотів провести більше часу разом. Так? "." Фредерік, ти мене шокуєш. Я мав би хвилинку подумати "." Так, звичайно, моя любов. Я сяду на ліжко, поки ти це зробиш. Ой! Це тхір? "." Але ти зовсім без одягу, Фрідріху! "." Так, так.

Я міг би застудитись. "Він просунувся під постільні приналежності. Сердито піднявся на ліжко." Ви б не хотіли, щоб я захворів, міледі? "." Ні, ні, я б цього не хотів. Будь ласка, не поспішайте зігріватися. Я зачекаю в залі.

"." Це твоя шахова дошка? "." Чому, так, я вважаю, це був подарунок твого кузена "." Ця піхва. Я вже рік не можу грати. Можливо, гра відновить мій розум. "." Хм, "сказала Роуз.

Його вміння здивувало її, тим більше, що ніхто не згадував, що принц любив цю гру. Навіть його сестра. Вона перемогла. Вона припустила, що зараз йому час повернутися до своїх палат.

"Я поїду, - сказав він, - але це навряд чи здається справедливим. Ви бачили всі мої секрети, але я не бачив жодної вашої". "Я намагався вас прикрити! Ви відмовили!". "Тим не менш, ти бачив моє тіло і вважав це приємним.

І все ж я маю укласти шлюб, не знаючи твого". "Я не сказав ні слова про те, що я думав про ваше… тіло.". "Я все ще знаю вашу думку. Давайте, весільне ліжко не має секретів.

Ми часто будемо разом подібними". "Але ми не одружені". "Ти вилікував моє прокляття і захопив моє серце. Ми одружені в душі, моя любов". Роуз дивилася.

"А ти підеш пізніше?". "Звичайно.". Вона обережно зняла свій одяг, зіткнувшись з гобеленом із жахливою битвою проти турків. "Боїшся розвернутися, моє найдорожче серце?".

"Ні." Вона обернулася. Він оцінив її. Вона зустрів його погляд, але виявила, що її увагу привернули вниз.

Він зазнав найзахоплюючої метаморфози. "Ви не бачили жодного?" він сказав. "Я не бачив такого." "Як що?". Msgstr "Самостійно стоячи так." - А, - сказав він, схопившись.

"" Саржа не працює інакше. Приходьте, я вам покажу ". "Фредерік! Ви чітко сказали, що поїдете".

"Ну, я не можу дуже добре піти, не знаючи, чи підходимо ми. Який би це був сенс?". "Підходить?". "Звичайно, важливо, щоб наші тіла добре збігалися".

"Чи є якась небезпека, якої вони не матимуть?". "Так. Цілі царства зійшли нанівець через відсутність належної форми".

Вона не була переконана. - Це досить простий тест, - сказав принц. Вона опинилася лежачи обличчям догори на ліжку. - Фредеріку! - закричала вона. "Ваш палець усередині мене?".

"Так". "Для чого?". "Звичайно, щоб ти достатньо змочився. Це корисно для подальшого вчинку". "Я навряд чи бачу, як введення пальця всередину мене це зробить".

"Якби ти на кілька хвилин закрив свою пастку, серце, я продемонструю". Вона виявила, що її дихання почастішало. "Не зовсім неприємно, так?". "Я формую свою думку".

"Подивитися?" Він ввів її руку в себе. "Ви… здається, правильні. Але звідки ви знали це про моє тіло?". Він не сказав. - Фредеріку! - закричала вона.

"Ти вклав у мене ще один палець?". "Так, моя любов. Якщо це неприємно, я зупинюсь".

"Я формую свою думку". Її серце почало битися досить лякаюче швидко. - Фредерік, - закричала вона. Msgstr "Ви поклали третій палець всередину мене?".

"Не потрібно весь час дивитись у стелю, моя кохана". Вона дивилася вперед. "Фредерік! Це зовсім не твій палець!". Вона кинула лютий погляд, але він здавався зовсім байдужим. "Ну, як пристосованість?" - нарешті сказала вона.

- Побачимо, кохана моя. Він поцілував її. Ліжко почало рухатися. - Здається, ми чудово підходять, - сказав принц. Сміх його був чарівним.

"Я згоден.". Ліжко продовжувало рухатися. - Фредерік? - спитала Роуз.

"Так, мій голубе?". "Оскільки ми встановили придатність, чи не час нам розлучитися, на вечір?". "Так, мабуть". Ліжко продовжувало рухатися.

"Фредерік, ми, здається, ще в русі". "Так, моя кохана". Ліжко продовжувало рухатися.

"Фредерік?". Серце почало битися, щоб лопнути груди. - Фредеріку! - покликала вона.

"Фредерік! Фредерік!". "Роза?". "Фредерік!". Ліжко перестало рухатися.

"О, Фредеріку, моє єдине і справжнє кохання". "Фред, мій голубе. Називай мене Фред.". "Фред".

"А як звати цю даму?". "Це Табіта". Вона почухала живіт тхора. Принц і принцеса опинилися в клубі кінцівок. "Фред, я можу тобі щось сказати?".

"Так, лялько, будь-коли." "Я був дуже нервовим через багато речей, які відбудуться завтра, і тепер я відчуваю себе абсолютно спокійно щодо всіх них". "Так, трахкаєш, вилікуєш все, що від тебе страждає. Вибач, я був такою піздею, поки мене все жаліли". "Це зрозуміло". "Я був зовсім негідником." "Так, це справедливий опис.".

"Нерозумний." "Так! Я не знаю цього слова, але воно здається дивовижно відповідним". Руки принцеси були зайняті. "Чи завжди… так збільшується?" вона сказала. "Так". "Але потім він повертається до початкового розміру? Після?".

- Так, - сказав він. Вона тримала його приблизно так само, як тримала Табіту. "Знову зростає!". "Я буду трахканий.

Найшвидше це коли-небудь робилося". "Фреде," сказала Роуз, "якщо ми зробили це один раз, чи може бути шкода, якщо зробити це знову?". - Гадаю, ні, - сказав принц. Принцеса опинилася обличчям донизу. "Фред! Я не кінь".

"Це лише хороший анатомічний сенс, моя любов". Він ляснув її обома флангами. "Подивіться, як вони сприймають шок.". Це здавалося практичним.

Ліжко почало рухатися. Пізніше вона сказала: "Яка шкода може бути втретє?". Принц засміявся.

"Фредерік! Що ти робиш зі мною?". "Я думаю, вони називають це" зворотна скотниця ". Але я можу зупинитися ". - Не зупиняйтесь, - сказала вона. - Не зупиняйся, - повторила вона.

"Я не зупиняюся", - сказав він. "Фред! Якій цілі міг би служити там твій палець?". - Зупинитись? він сказав. - Не зупиняйтесь, - сказала вона. - Не зупиняйся, - повторила вона.

Пізніше вона сказала: "Чи потрібно ще щось робити?". Пізніше вона сказала: "О!". Пізніше вона сказала: "Чи потрібно ще щось робити?". Пізніше вона сказала: "О! О! О!". Пізніше він сказав: "Я, чорт візьми, ви зухвалий нерозумний.

Смоктайте або трахніть, ви більше не отримаєте з мене жодної краплі". Пізніше це виявилося неправдою. "Не бреши мені ще раз," сказала Роза, блаженна.

- Так, про це… - сказав принц. Але Роуз уже спала. "І ось, я поцілувала принца, і ось він стоїть перед вами", - сказала принцеса Роуз. - Хм, - відповіли король і королева.

"Ця людина здається вражаюче красивішою, ніж коли-небудь був мій брат", - сказала сестра. "Так, - сказав Роуз, - дієта погодилася з ним, повідомляє він." "Він на півтора фута вищий, ніж коли-небудь був мій син", - сказала королева. - Ну, звичайно… - Роуз подивилася на свою обручену. "Звичайно, він міг би постійно зростати, перетворюючись". "Він, звичайно, менш дратує, ніж коли-небудь був мій син", - сказав король.

"Ну, він ще не сказав жодного слова", - сказала сестра. - Так, - відповів король. "Дивовижне покращення. Ну що, ми почнемо весілля?".

- Це не принц, - сказала сестра. - Ні, це не принц, - сказала королева. "Ні, я боюся, що це не принц", - сказав король. "Як ви можете бути впевнені, що це не принц?" - сказала Роуз.

- Бо я принц! - сказав князь. Він стрибнув уперед з іншого кінця тронної зали. "Хіба я не казав, що вона дурна?". - Так, - зітхнула сестра. "Це принц".

- Так, - зітхнула королева. - Так, - зітхнув король. "Права пизда теж", - сказав чоловік, який, очевидно, не був принцом. - Так, - відповів король.

- Так, - сказала королева. - Так, - відповіла сестра. "Це принц".

- Звичайно, я чортів принц, - сказав принц. - Чортів принц, ваші високості, - сказав вісник і пролунав мішок. Крихітна корона принца полетіла. "Ну що, ми почнемо весілля?" - спитав король. "Я мав би йти", - сказав чоловік, який, очевидно, не був принцом.

- Стривай, ти! - прохрипів князь. "Я помстився би чоловікові, який зіпсував мою наречену!". - Зруйнований? - сказав король. - О боже, - сказала королева.

"Веселе гарне шоу, сестро", - сказала сестра. Вона схвально подивилася на чоловіка, який, очевидно, не був принцом. - Я відчуваю слабкість, - сказала Роуз. Чоловік, який, очевидно, не був принцом, зловив її.

- Але хто це? вона сказала. "Ретроспективно, - сказала королева, - він дуже схожий на Стефана, одного з наречених. Той, кого прокляли після того, як він застрелив цього єдинорога".

"Ти знаєш, - сказав король, - він дуже плювальний образ Стефана, нареченого, який одного разу застрелив цього єдинорога". "Я пам'ятаю, як із прихильністю спостерігала, як Стівен виконує свою роботу. Він був нареченим, який застрелив цього єдинорога", - сказала сестра. - Я Стівен, - сказав Стівен, який застрелив цього єдинорога.

"Я на той час не знав, що це єдиноріг. І, чесно кажучи, я все-таки обдурив, хоча це було не моїм початковим наміром. Я хотів лише знову стати людиною, і тому я наслідував цю фігню. Але коли Я бачив вас, мій голубе, хоча я добре знав, що це призведе до моєї смерті, я був готовий заплатити цю ціну лише одну ніч з вами.

Я ні про що не шкодую і охоче пропоную шию шибенику ". - О, Фредеріку, - зітхнула Роуз.

- Називай мене Фред, мій голубе, - сказав Стівен. - Я Фред! сказав Фредерік: "Називай його інакше!". - О Стефане, - зітхнула Роуз. Степан тримав її.

"Я розлючений!" - прохрипів князь. "Простий наречений знеструмив мою наречену, використовуючи шикани!". "Я б стежив за ротом, ти, бородавочко", - сказав Стівен, який був звичайним нареченим. Князь скакав божевільно. "Нехай охоронці вивезуть цього хлопчика та розріжуть його на чотири! Ні, п’ять! І принесіть мені суфле з мухи та біскві-ла-муш".

- Фредеріку, - сказала королева, - можливо, пора ще раз спробувати справжню їжу. "А тепер, почекай, - сказала Роуз, підраховуючи свої улюблені пальці, - перший раз, можливо, був дещо оманливий. Але вдруге, і втретє, і в четвертий раз, і в п'ятий раз, це була моя ідея".

- Цілком, - сказав наречений. "Веселе гарне шоу, сестро", - сказала сестра. Вона схвально подивилася на нареченого.

"Це неістотно!" - сказав князь, з’ївши суфле. "Мене не змутить простолюдин. Стратити нареченого!". - Нахуй, - сказав наречений.

"О, теж був шостий раз, тепер, коли я про це думаю", - сказала Роуз. "Веселе гарне шоу, сестро", - сказала сестра і зовсім непомітно вийшла з кімнати. - Розріжте його на шість! - прохрипів князь. Охоронці вивели нареченого на списа. "А зараз зачекайте хвилинку!" - сказала Роуз.

"Я думаю, що мені слід трохи сказати про все це". - А, багаж говорить, - сказав принц, переходячи до свого супу. "Я б ненавидів бути причиною будь-якої шкоди сьогодні вранці, особливо в день мого весілля.

Але, як я бачу, я єдиний тут, хто може повернути принца в його форму. І це я відмовляюся робити, поки Я впевнений, що Стівен може вільно піти ". - Все здається дуже розумним, - сказав король. - Ти одружишся з цією огидною істотою? - сказала королева.

Князь плюхався. - Якщо Стівен може вийти на волю, - сказала Роуз. - Фредеріку, що ти на це скажеш? - сказала королева. "Чому в моєму супі немає більше мух?" - сказав князь.

- Фредеріку! - сказала королева. "О," сказав принц, "Так, звичайно, вона це зробить. Залиш хлопчика цілим, напевно".

"Мій голубе," сказав Стівен, "не роби цього. Я помру щасливою людиною, і всі щасливіші, знаючи, що ти вільний від цієї маленької бродяги". - Стефане, - сказала Роуз, наближаючись до нього. "Я буду цінувати пам'ять про тебе кожен день мого життя.

Якби ти померла, я б проводила кожну свою хвилину в темній хмарі, поки я не піду з цього світу і не буду сподіватися побачити тебе знову. Будь ласка, не візьми мою радість від мене. Дозволь мені врятувати тебе ". Стефан деякий час не говорив, а потім довго вклонився. "Так, моя кохана".

І він пішов. "Ну що, ми почнемо весілля?" - спитав король. Табіта підняла принца передніми лапами, розірвала його на дві частини, поки він кричав, а потім проковтнула їх обох.

- Хм, - сказав король. "Я думаю, ні." У залі відбулася жорстока метушня, і раптом Стефан приїхав верхи на великому білому жеребці Роуз у тронний зал. "Мій голубе, - закричав він, - я повернувся за тобою! Не виходь за цього черв'яка заміж!". Він озирнувся. - Де цей хробак? він сказав.

Роуз подивилася на свого тхора, який облизував їй кігті. "Табіта з'їла його цілим". - О, - сказав наречений. "Що дивно, - сказала Роуз, - тому що я цілком впевнена, що залишила Табіту замкненою у своїй кімнаті".

"Дуже дивно", - сказала сестра, яка зовсім непомітно знову з'явилася. - О, - сказав наречений, ведучи коня по колу. "Ну, Роуз, я знаю, що я вас обдурив, і мені дуже шкода, але я клянусь, що відтепер я буду плекати вас як".

- Стефане, - сказала Роуз. "Так?". - Це не потрібно, - сказала Роуз. "Я вирішив поїхати з вами". "Веселе гарне шоу", - сказала сестра.

Вона схвально подивилася на чоловіка, який, очевидно, одружиться на тій жінці, яка, очевидно, не одружується на своєму браті. - Дорога сестро, - сказала Роуз, беручи сестру за руку. "О, але ми, здається, не будемо сестрами! Тим не менше, я завжди буду думати про вас такими.

Я дякую вам за вашу доброту і рада. Ви будете спостерігати за Табітою за мене?" "Я зроблю її лицарем", - сказала сестра. Вони цілувались. "Ну, тоді, ми підемо?" - сказала Роуз. Стефан підняв її в сідло.

Вони штурмували коридор і виходили в сади, повз криниці з давнини, повз царське болото і над вапняковими пагорбами. Волосся Роуз розсипалося і дико збивалося за нею, і робили це, поки вони повністю не зупинилися в іншому королівстві. - Хм, - сказав король. "Ну," сказала королева, "я гадаю, бенкет уже підготовлений". "Ну що, почнемо бенкет?" - спитав король.

"Так", - сказала сестра, або, як ми зараз повинні називати її спадкоємицею. У далекій країні був скромний котедж, де жили чоловік та його дружина. У стайні були коні.

На городі були помідори. Був шаховий набір з дерева та рогу. На дванадцяти ліжках спали дванадцять дітей. Чоловік із дружиною лежав у своєму ліжку, в клубі кінцівок.

Пізніше вона сказала: "Звичайно, нічого не можна робити?". "Ні, мій голубе, ні. Ми все це зробили". "Як що до цього?" вона сказала. - Троянда! він сказав..

Подібні історії