Старші для молодших

Даррен знаходить любов до жінки на двадцять років старше…

🕑 15 хвилин хвилин Прямий секс Історії

Її очі заблищали, коли вони потиснули один одному руки. Це був привітний вираз її обличчя, що вперше привернуло його до неї. Вона була п’ять з половиною футів на зріст, худа, зі смаглявою шкірою та прямим чорним волоссям. Її очі були карими й теплими, коли вони вперше дивилися на нього. Даррену було приблизно п’ять десять.

Спортсмен із середньої школи, його статура не була тим, що потрібно було б детально описувати, але досить привабливою, щоб її відзначили. Його волосся було світло-каштановим і зачесане назад. Обличчя в нього було гарне, лінія щелепи виражена, щоки покривала легка тінь бороди. Її звали Андреа. Їй було сорок три, вона була бізнес-партнером його батьків.

Вони стояли у великій вітальні батьківського будинку. Літнє тепло віяло крізь подвійні двері, що вели на кам’яне патіо. Всередині килими та меблі були білі.

У дальній стіні мерехтів камін. Після вступу, «раді познайомитися» та «мені приємно, пані», двоє знову зникли серед мандрівних гостей. Їх познайомили батьки Даррена. Пізніше він задавався питанням, чи вони озиралися на той момент і не шкодували про це.

Наразі Даррен, молодий чоловік років двадцяти, тинявся, заводячи пусті розмови зі знайомими. Серед багатьох інших був Мітчел, який знав його з дитинства, Кендра, тридцятирічної з немовлям, і Кайл, який був ненабагато старший за Даррена, але досить працьовитий, щоб скручувати пальці на ногах. Усі вони тримали в руках напої, келихи для маргарити, пиво чи вино, жували горіхи, фондю тощо. Це був корпоратив, міжрічне зібрання юридичної компанії.

Даррен бачив багато з них і бажав лише ночі, щоб рухатися трохи швидше, щоб він міг лягти в ліжко й заснути. Тепер він думав, де його сестра, оглядаючи кімнату. Їй було вісімнадцять, струнка й сповнена вогню.

Він бачив її лише на мить раніше, розмовляючи з групою людей, нікого з яких він не пам’ятав із попередніх зустрічей. Минав час. Він виконував свій обов'язок сина боса і жартував.

Було близько десятої сорок п’ятої, коли він вийшов надвір подихати повітрям. Патіо було темно; єдине світло було від залізного каміна біля круглого. «Кругла», як вони її називали, була лише продовженням власне патіо, де були лавки та сходи, що вели на галявину. Саме там він знайшов Андреа, яка стояла й попивала свій напій, дивлячись на сріблясту галявину під зорями.

На ній були брючний костюм і босоніжки, срібний браслет на зап’ясті, намисто в тон і висячі діамантові сережки. Незважаючи на ці речі, тієї ночі вона була набагато менше прикрашена, ніж інші. Вона обернулася на його наближення.

«Привіт, Даррене, як життя всередині?». "Там стає спекотно, навіть коли двері відчинені. Ви маєте правильну ідею залишатися тут". Він сів на одну з лавок, а вона сперлася на скельну стіну. — Отже, ти вчишся в школі? вона запитала.

«Так, у мене є ще один рік, і я матиму подвійну спеціалізацію з музики та інженерії». "Музика та інженерія? Це розповсюдження". Вона посміхнулася йому, її очі знову заблищали.

У міру того, як їхня розмова продовжувалася, повільно переходячи від балачок до чогось більш глибокого, Даррен дізнавався більше про Андреа. Вона була тихою, але ні в якому разі не сором’язливою, більшість її коментарів були інтуїтивними та відвертими. Їй, здавалося, подобалася самотність, її явне вагання щодо вечірки та її сольна робота в компанії — все це було прикладом. Андреа була солідною жінкою. Він усвідомив, що вони розмовляли більше години, і ніхто з них не рухався.

"Це було п'ять років тому, коли ми розлучилися. Дивно, що ми були разом із середньої школи, і раптом один із нас змінився. Я досі не знаю, що сталося".

«Якби це було добре, це б вийшло, краще так». «Я знаю, що так, дякую, Даррене», — сказала Андреа, перевіряючи телефон. «Я маю скоро йти, вже за північ». "Справді?". «Я знаю, ця вечірка пролетіла непомітно.

Було приємно з тобою поспілкуватися». Даррен піднявся, не бажаючи, щоб момент з нею закінчився так раптово. Саме тоді він поставив під сумнів свої почуття.

Якби вона була близько його віку, він запропонував би свій номер або попросив її… щось. Яка тепер була різниця? Вона була майже на двадцять років старша, але яке це мало значення? Нарешті він зупинився на чомусь не надто агресивному. «Я можу провести вас до вашої машини?». Вона посміхнулася тим самим теплим поглядом, з яким він звик за останні кілька годин.

Двадцять, сорок, шістдесят років, вона була приголомшлива, і він був схвильований тим фактом, що щойно запитав її про це. «Звичайно, Даррене, чому б і ні?». Вона висунула лікоть, і він простягнув руку. Обоє ходили під руку по дому в темряві, розмовляючи.

Він надзвичайно відчував тепло її боку, ходу її кроку. Те, що вона була старшою, мало в цьому певну новизну. Вони підійшли до її машини, не менш дорогого кабріолета. Він майже забув про її посаду в юридичній фірмі.

«Було приємно з тобою поговорити, — знову сказала Андреа, повертаючись до нього й дістаючи свої ключі, — справді освіжає. Ці вечірки можуть бути трохи несвіжими. Без образ». — Ти мені кажеш, — він зробив паузу, розмірковуючи, що сказати далі.

Коли він нічого не міг придумати, він просто посміхався. «Їдь безпечно, гаразд?». "Хм, я зроблю.

Побачимося біля Даррена". Він почав підніматися по вигнутій під’їзній доріжці, озирнувшись назад, дійшовши до вхідних дверей, побачив, як її машина від’їжджає. У його голові бігали думки; що щойно сталося? Це було щось більше, ніж просто дружнє прощання? Йому просто залишатися холоднокровним чи займатися цим? У всякому разі, він повернувся всередину. Деякі гості ще затрималися.

Даррен піднявся сходами на другий поверх, послаблюючи краватку. Його ніч закінчилася. Коли він йшов коридором, а на стінах звисали фотографії пейзажу та його сім’ї, він почув слабкі голоси. Коли наближався кінець коридору, де були кімнати його та його сестри, шум ставав голоснішим. Її двері, звичайно, були прочинені.

Заглянув, там панувала зовсім інша атмосфера. Було видно частину ліжка його сестри. Зі свого місця він міг бачити її на руках і колінах, сукню, закинуту через стегна, і передню частину якогось чоловіка, він не міг бачити їхніх облич, що горбилися в її блідий і гладкий зад. Вона хрипіла з кожним поштовхом, каштанове волосся спадало їй на обличчя. Якусь мить він дивився, намагаючись вирішити, огидно йому чи ні.

Він припускав, що вона технічно була дорослою, і він вирішив голосно ляснути дверима, перш ніж піти коридором до своєї кімнати. Він не був упевнений, якою була їхня реакція, але було досить смішно просто знати, що вони знали, що їх спіймали. Це був цікавий випадок, коли наступного тижня Даррен побачив Андреа в магазині. Щойно познайомившись з нею, це здавалося випадковим збігом, але насправді вони, швидше за все, стикалися один з одним кілька разів раніше, не підозрюючи про їхні взаємні зв’язки. Вона розглядала апельсини.

«Андреа, привіт», — привітався Даррен, підійшовши до неї, як він сподівався, було доречно. «Привіт, Даррене», — усміхнулася вона, підводячи очі з трибуни. Його присутність її не збентежила.

Насправді вона виглядала в захваті. «Як справи?». — З вечірки? вона засміялася.

"Гаразд, мабуть. По дорученнях, га?". «Кілька, так». "Хочете приєднатися до мене? Я впевнений, що ми можемо вбити трохи мертвого повітря разом". "Звичайно, я б із задоволенням це зробив".

Двоє бродили продуктовим магазином. Андреа повідомила йому про різні страви, про які він ніколи не чув. Він насолоджувався звучанням її голосу, ясним розумом у її тоні.

Вона говорила впевнено, впевнено, очевидно, сьогодні набагато більш у своїй стихії, ніж минулого тижня. Вона була повсякденно одягнена, хоча все ще не без стилю. Її багатство було м’якою прихованою течією в її вбранні.

Даррен хапав речі по дорозі, не прийшовши ні за чим. Коли вони наближалися до виходу, Андреа наполягав на тому, щоб заплатити за нього, він зрозумів, що не знав про нікого чи майже нічого весь час, ніби вони існували поза часом і простором. Він пішов з нею до її машини і допоміг з її речами. Вона купила набагато більше, ніж він. Це був її день, щоб «запастися», як вона сказала.

Коли вони закінчили, вона озирнулася на стоянку. «Де ти припаркувався?». «О, я їхав автобусом», — відповів він. — У вас немає машини? — спитала вона, мабуть, спантеличено.

"Так, але я дозволив Дженні позичити його сьогодні". «Поглянь на себе, добра твоя сестра. Хочеш підвезти?».

Він дивився на її обличчя, блиск в її очах. — Давай, — продовжувала вона, тягнучи одну сумку в його руці. «Не соромся». Він заліз на пасажирське сидіння.

Все було чисте і коричнева шкіра. Не було безладу чи квитанцій, засунутих у підстаканники. «Ти дуже охайна», — прокоментував він, коли вона сіла на водійське місце. «Я не став кайфом на тотемному стовпі за те, що був нерябою». Андреа повернув ключ у замку запалювання, і машина ожила.

Автомобіль був надзвичайно добре ізольований, і він майже нічого не чув за вікнами. «Ви не проти, якщо ми спершу зупинимось у моїй квартирі?» вона запитала. «Насправді він уже в дорозі, і в мене є кілька заморожених речей».

«Я зовсім не проти». Вони курсували містом. Більша частина їхньої подорожі проходила берегом річки. Кондомініум Андреа знаходився біля пляжу на південній стороні бухти. Вони припаркувались у сусідньому гаражі.

Даррен допоміг їй занести продукти всередину, по коридору, сходами вгору і до перших дверей праворуч. Її місце було бездоганним; широкі вікна з видом на пляж, мармурові стійки та антикварні меблі. Все це ідеально відображало її особистість.

"Хочете випити?" — запитала вона з кухні, коли він підійшов до вікна. — Звичайно, — відповів він неуважно, дивлячись на краєвид. Був похмурий день, але вода все ще була чудовою.

Вона мовчки підійшла до нього з пляшкою в одній руці й консервною банкою в іншій. «У мене є апельсиновий сік у банку або пиво». — На пиво ще рано? — запитав він, посміхаючись. «У мене вдома? Я так не думаю». Він прийняв пляшку, і вона принесла одну собі, плюхнувшись на зелений диван.

Навколо журнального столика була ще одна на дев’яносто градусів. — Це клен? — запитав він, сідаючи біля неї. Він думав сісти на іншу кушетку, але якщо й можна було щось просувати, він не хотів зволікати.

«Червоне дерево». Уперше вона виглядала трохи збентеженою, дивлячись на пиво в руках. Якусь мить вона здалася сором’язливим підлітком, а потім, коли підвела погляд, на її обличчі з’явилася та сама теплота, ті ж ледве помітні зморшки навколо очей і рота. "З вами все гаразд?" — спитала вона, зустрівши його погляд.

"Що ви маєте на увазі?". «Ну, я просто хочу переконатися, що тобі комфортно». «Мені комфортно», — відповів він, раптом оцінивши її турботу.

«Немає про що хвилюватися». "Ти впевнений?". "Абсолютно.". Вона пильно дивилася на нього, обертаючи в руках пляшку пива. «Я не надто старий, щоб з тобою гуляти?».

«Це має бути найдальше, що ти думаєш». «Тоді хочеш займатися сексом?». Він намагався приховати здивування з обличчя.

"Так.". Вона поставила пиво й простягла руку. Він узяв його, і вона повела його через підлогу до дверей, що вели в її спальню.

Це було більше схоже на готельний номер, ніж на спальню. Стіни були кольору темного дерева. Ліжко було високе з білою ковдрою. Коли вони досягли середини підлоги, вона повернулася до нього й притиснулася до нього.

Він проявив ініціативу, щоб поцілувати її, і вона поцілувала його у відповідь, її руки потирали його шию та обличчя. Вона відчула тепло й затишок, чого він раніше не відчував з жінкою. Раніше це були дівчата його віку, які розважалися. Це було нове й захоплююче.

Її руки потяглися до його сорочки й натягнули її йому на голову. Вона цілувала його груди, граючи ґудзиком його штанів, поки вони не впали купою на підлогу. Він уже був ерегований, і вона провела рукою по його члену, повертаючись назад.

Він роздягнув її ззаду, показали її підтягнуті попу та ноги. На її шкірі, навколо плечей тощо були різні дрібні шрами та веснянки. Він поцілував її в шию, притиснувшись пахом до її сідниці.

Її чорні трусики та бюстгальтер були простими, але тканина та текстура його збуджували. Її груди були маленькими, і його руки проводили по ним, соски злегка виступали під бюстгальтером. Вона загуділа від його дотику. Саме тоді вони піднялися на ліжко.

Андреа без церемоній зняла свій одяг, і Даррен наслідував її приклад. Вони лежали один навпроти одного і деякий час дружили, звикаючи до товариства іншого. Потім Андреа підійшла й перевернулася на інший бік, притиснувшись до нього сідницею.

Однією рукою вона простяглася назад і знайшла його ерекцію, злегка погладжуючи її. «Іди сюди, жеребець». Він підійшов ближче й помістив свій пеніс між її ніг, потираючи її внутрішню частину стегон.

«Ммм, мені це подобається», — пробурмотіла вона й погладила кінчиками пальців його голову фалоса. Він застогнав на це, і вона направила його до своєї вагіни. Відчувши тепло й вологість, він штовхнувся в неї. Одним довгим бурчанням він опинився всередині неї, м’ясисті стінки були в екстазі на його члені. Він зробив паузу, збираючись, а потім почав штовхати, одна рука тримаючись за її стегно, а інша рухається вгору-вниз по її руці.

Її рука міцно стиснула його щоку. Що більше задоволення вона відчувала, то міцнішою ставала її хватка. «О боже, е-е, ми в правильному місці», — простогнала вона, потираючи свій клітор. Він насолоджувався відчуттям її сідниць на своїй мошонці та навколо своїх статевих органів загалом.

Її спина гладко прилягала до його грудей. Його губи були занурені в її шию, поки вона не повернула голову, і він поцілував її губи, язик простягнувся в її рот. «Ммм, юначе…». Він вирвався з неї і ліг на спину. Вона пересунулася на нього, сіла на нього й знову засунула його всередину.

Вони обоє застогнали на це, і вона загойдалася. Він притягнув її до себе, тримаючи й притискаючись до неї, коли їхні задоволення досягали кульмінації. Його промежину відчував себе мокрим, і він знав, що вона сперма, знаючи, що це задовольняло його без кінця. Вона трохи розслабилася, і він зрозумів, що йому теж час закінчити.

"Андреа?" — прошепотів він. «Скінчи в мене», — відповіла вона. "Все добре.". Він штовхнув востаннє і прийшов.

Вона лежала на ньому, знову і знову цілуючи його в щоку. Його присутність знову відчула втіху. Можливо, це було тому, що вона була старша за нього. Можливо, це була просто її особистість.

Через деякий час вона встала й пішла до маленької ванної кімнати біля спальні. Коли вона повернулася, вона була в халаті, нахилилася й поцілувала його. Її поцілунки були набагато привабливішими та багатшими, ніби вони означали більше, ніж будь-яка дівчина, з якою він був раніше. «Ти дивовижна», — сказав він, і вона посміхнулася з блиском в очах. «Обід?».

Руки та коліна Дженні боліли, коли старший чоловік штовхнув її. Вона забула його ім’я, хоча бачила його на кількох вечірках раніше. Як його звали?.

Бам! Вона скрикнула, коли в двері почувся сильний стук. Старий позаду неї на мить перестав горбатись, і обоє стурбовано втупилися в двері. Там нікого не було, але вона знала, що їх хтось бачив.

Вона здогадалася, що це Даррен. Він мав єдину іншу кімнату в цій залі. Вона шкодувала, що вони зачинили двері. Старий знову почав втикатися в неї, ковзаючи руками вгору-вниз по її гладким блідим ногам.

Її сукня була блискучою та білою, зібраною на стегнах. Він продовжував намагатися схопити її груди, такі милі, круглі й пухкі, але вона щоразу відштовхувала його руку. — Ти розм’якшив? — спитала вона, озираючись на його почервоніле обличчя. «Я нічого не відчуваю».

«Я не м'який!». «Тихше і приходь, якщо ти не прийшов, і не в мене.». «Я міг би зробити мінет».

Вона зітхнула й закотила очі, відірвавшись від нього з мокрим «шльоком» і повернувшись, притиснувшись губами до кінця його пеніса. «Я не знаю, чому мій рот кращий за мою кицьку». Перш ніж вона встигла ввести його, він наблизився до її губ, біла сперма розлилася по її підборіддю.

Він застогнав, і вона витерла обличчя тильною стороною долоні. "Ніколи більше старий чувак, губись". Він стояв і тихо одягався, п’яний, спотикаючись, вийшов із кімнати. Дженні лягла на подушки й просунула руку між ніг, потираючи ніжне місце.

Світла шкіра її грудей годувала. «Це все, — пробурмотіла вона, — я можу це зробити сама». Вона потерлась, однією рукою схопившись за власні пухкі груди, стискаючи пухкий сосок, поки не підійшла..

Подібні історії