Ловити злодія

Одинока вдова спокушає злодія міста, коли наближається День закоханих.…

🕑 5 хвилин хвилин Прямий секс Історії

У моєму районі речі зникали. Коштовності, дорогі на вигляд реліквії, деякі ліки та парфуми. У районі був злодій; Дружина Гаррі Мозера придивилася до нього, і на міській раді розмістили рендерінг. Він був гарний, якщо подоба була правдою.

Сильна щелепа, гострі очі під темним чолом, з бородою. Наблизився день святого Валентина, коли будь-який чоловік чи жінка без тепла іншого тіла у своєму ліжку було жалінням. Я пройшов п’ять років без тієї радості, з моменту смерті мого чоловіка, і мене прокляли сумні коров'ячі очі, що мої товариші посилали дорогу. Лежати з вдовою було табу, тим більше, коли вона була молодою і бездітною, як і я. Моя мати була однією з тих, хто любив декламувати банально: "Ти можеш робити все, на що ти подумаєш", і я був вражаючим як дитина.

З її голосом у вусі, забарвленим злегка насмішкуватою та співаючою піснею, я налаштовую зловити злодія. Це не складно. Чоловік на дошці виглядав так, як нікого не знав у нашому маленькому містечку, і мало місце, де мандрівник може зупинитися, перш ніж ризикувати, як вони.

Я відвідав ці місця: таверну, торговельний ряд, стійло ломбарду, і голосно розмовляв з однолітками моїх перлин, моїх шовкових спідниць, бабусиного срібла, і я залишив своє вікно незачиненим. Він не прийшов ні першого дня, ні другого. Я відчайдушно, зізнаюся. Жінка має потреби, а мої стабільно будуються.

Я хвилювався, що мені залишиться задовольнити себе до кінця мого самотнього життя, задихаючись у темряві на власних пальцях. Більшість називали мої руки витонченими, і зазвичай я погоджувався, але в темряві їх стрункість була ненависною. Але я ні за що не лаявся. Мій злодій просто переймався часом. Третім днем ​​був День святого Валентина.

Я почув, як старі петлі блищать у мріях, дзвенить казковими річками та полями, але заснув на мить. Коли він прокинувся, він був лікоть глибоко в грудях надії моєї матері, оповіщений вітром, що дмухнув мої речі з верху комода, гучним тріском. Злодій кружляв, тихо проклинаючи, і моє ліжко скрипіло від мого руху. Я не говорив, коли він дивився на мене, не відрізняючи очей при слабкому освітленні.

Я ледве ворушився, серце билося в горлі. Той самий вітер спіймав вікно, як і раніше висить відкритим. Петлі знову прозвучали, той знайомий звук дивно повторювався назад з моїх мрій, і це зламало мене від заклинання. Я покликав його. Він стояв повільно, як звір з очима, вихованими на мисливця.

Я провів грудьми через халат рукою і змістився під ковдри, тому тканина занурилася між моїми розпростертими стегнами. Досі боячись говорити, насторожившись, що якийсь звук може надіслати його сну, я знову перевела пальцями. Приходь.

Він зробив. Ще повільно, рухаючись м’яко, майже. Дошки моєї горищної спальні, в старому, скрипучому будинку мого чоловіка, не звучали під його сходами.

Його обличчя все ще було затінене, коли він дотягнувся до мене, але це тільки зробило перший дотик солодшим. Мій злодій був тим, ким я хотів, щоб він був таким. Коли він провів тремтячою рукою у моє волосся, привів ще одного, щоб приєднатися до моїх на грудях, він був пустельним принцом, що давав мені шовковий халат.

Коли він оселився на краю мого ліжка, тепло і солідність у мене, він був аморальним братом, спокушеним і відчайдушним. Коли він опустив рот на мою шию, провів пальцями вниз по моєму животу, він був чоловіком. Він підвів мою халат до моїх ніг і був самим святим Валентином. Але коли він взяв язик до моєї шкіри і його пальці, загартовані, погіршені, заглиблені там, де я найбільше прагнув, він був злодієм, ввірваним у мій дім без місяця. Його запросили.

Я взяв його в своє тіло і дозволив йому робити як можна. Він майже мовчав, пересуваючись на мені це, зітхаючи лише тоді, коли я стискав його, коли котив стегна. Я сам був безшумним, звик приглушувати себе, щоб не переслухати і пошепки перемогти своїх сусідів. Його розтягнення було дуже смачним після такого довгого, глибокого болю, де я цього хотів.

Я тримав його за мене, щоб насолодитися вагою його. Тиснення моїх легенів, легкий біль у грудях пробуджували моє тіло, відповідаючи на його піт, шкіру. І я тримав його твердо, як він провів себе в мені, підвів його так близько, що його член натиснув, тупий, до моєї утроби. Його насіння - це життя, було тепло, яке поширювалося крізь мене з мого найглибшого місця, і він став моєю любов'ю. Він покинув мене, засвітився, але це не останній сигнал тривоги мого вікна пронизав мої мрії.

Натхненник: Ловити злодія..

Подібні історії