Спійманий - Глава 2

Директорка притягує до дисциплінарної відповідальності двох вчителів за те, що вони взяли закон у свої руки…

🕑 19 хвилин хвилин Пляскання Історії

Двоє вчителів були самі в кімнаті покарань. Міс Гарман слухняно чекала, поки міс Касл накаже їй роздягнутися. Міс Касл була тридцятичотирьохрічною вчителькою. Міс Гарман також було тридцять чотири, і вона була шкільною медсестрою.

Вони були коханцями, хоча в школі про це не знали. — Піди обличчям до стіни й роздягнися, Гармане, — наказала міс Касл. Міс Гарман не заперечувала. У них були повноцінні стосунки з міс Касл, домінуючою партнеркою, і міс Гарман, її покірною.

Насправді міс Харман регулярно била та била палицею міс Касл. Тож міс Гарман слухняно підійшла до стіни й роздяглася. Вона розстібнула блискавку на своїй уніформі медсестри й опустила її на руки, а потім на ноги на підлогу.

Вона опустила трусики й зняла форму й трусики. Потім вона відстібнула свій бюстгальтер і дозволила йому сповзти вниз по її руках, тримаючи його в руці, перш ніж нахилитися та підхопити свою сукню та трусики. Міс Гарман продовжувала дивитися на стіну, знаючи, що її зад напоказ її домінантному коханцеві. Вона відчувала дедалі більше збудження, уявляючи, як міс Касл дивиться, як вона роздягається. Вона відчула, як тріпотіння підстрибують навколо її кицьки, а її соски напружилися від зростаючого хвилювання.

Їй подобалося сидіти на колінах міс Касл і відчувати її м’які стегна, ніжне еротичне тертя попи та жорсткі, але ласкаві пошльопання. Міс Касл стояла, дивлячись на міс Гарман і спостерігаючи, як вона роздягається. Вона насолоджувалася видовищем кілька секунд, перш ніж сама роздягтися.

Її блузка та спідниця були на підлозі за кілька секунд, а за ними й бюстгальтер. Вона стояла оголена, за винятком трусиків, які залишила на собі, щоб свідчити про свою владу над міс Гарман. Вона провела пальцем у своїх трусиках уздовж мокрих кицьких губ і задихалася, знаючи, що міс Гарман почує її й захоче зробити те саме. Однак насправді вона знала, що не зробить, оскільки ціна завдасть їй більше болю, ніж вона зможе спокійно витримати.

Міс Касл підійшла й стала позаду міс Гарман, притиснувшись животом до спини міс Гарман. Вона поклала руку на губи міс Гарман і відчула поцілунок, а потім провела пальцем по шиї міс Харман, між її повними грудьми, дозволяючи своїм пальцям ущипнути тугі соски та насолодитися еротичним стогоном міс Гарман. Потім її палець продовжив свою подорож вниз по животику міс Харман, до її мокрої кицьки та вздовж її кицьких губ.

Еротичний задих міс Харман був, як завжди, насолодою. Міс Касл відступила й наказала: «Повертайся, Гармане». Міс Гарман обернулася й ковтнула, побачивши, що міс Касл була оголеною, за винятком трусиків. Вона зосередилася на натягнутих сосках міс Касл і так хотіла їх лизати й цілувати.

Вона знала, що це буде пізніше. Міс Касл оголосила: «Правильно, Гармане. Я сказала, що лупцюємо та дванадцять ударів. Тож ідіть за мною та сядьте мені на коліна». Міс Касл перетнула кімнату й сіла на спинку стільця.

Міс Харман покірно пішла слідом і легше на коліна міс Касл. Як завжди, їй сподобалося, коли підлога піднялася до її обличчя, і вона побачила ноги міс Касл. Міс Касл почала терти попу міс Харман і подумала, як вона перетворить оголену попу на свої коліна в яскраво-червоний колір, перш ніж зробити те саме з її ногами. Тоді, звичайно, попереду була ще тростина.

Саме в цей момент двері до кімнати покарань відчинилися. Директорка увірвалася, схопивши міс Касл і міс Гарман. Слідкували за місіс Суррідж, двадцятидворічною донькою директорки, яка також була вчительським колективом. "Що тут відбувається?" Місіс Серрідж вимагала знати. — Емм, — безнадійно сказала міс Касл.

Однак вона швидко зрозуміла, що їх упіймали і їм слід розкритися. «Ну що ж, місіс Серрідж, ми спіймали містера Мора, який дивився на дівчат у роздягальні, і вирішили, що його слід покарати». Міс Серрідж подивилася на міс Гарман, яка все ще сиділа на колінах у міс Касл.

— Міс Гарман карала містера Мора дисциплінарною? Ліжко Miss Castle. «Ні. Насправді я відлупцював і вдарив його палицею, а потім подумав, що, можливо, зайшов занадто далеко.

Я звинувачував міс Гарман у тому, що вона не змогла мене зупинити. Вона погодилася, і ми вирішили, що з нею теж треба розібратися». Місіс Серрідж виглядала розгубленою. «Тож дозвольте мені зрозуміти це, міс Касл. Ви били палицею і били містера Мора замість того, щоб сказати мені.

Потім ви звинуватили міс Гарман у тому, що вона не зупинила вас, і вирішили покарати її? Я все зрозуміла?» Міс Харман підскочила на захист міс Касл, хоча вона намагалася підняти погляд зі своєї позиції на колінах міс Касл. «Я погодився, що мене потрібно покарати, місіс Серрідж». «Я розумію.

Тоді це зрозуміло», — сказала місіс Серрідж саркастичним тоном. Вона додала: «Я думаю, ви обидва повинні бути дисциплінованими». Двоє вчителів виглядали занепокоєними, коли міс Серрідж продовжила: «Отже, дівчата. Покарання заслужено.

Давайте відпустимо його зараз». Місіс Серрідж, директорці, було сорок вісім років, і вона була одягнена у свою звичайну блакитну блузку з короткими рукавами та темно-синю спідницю з низом до коліна. Її темно-каштанове волосся було до плечей. Вона мала репутацію суворої дисципліни.

одягла темно-синю блузку з короткими рукавами та темно-синю спідницю, яка закінчувалася до половини її стегон. Як і її мама, вона була без ніг. Міс Гарман сиділа на колінах у міс Касл, не бажаючи встати. Місіс Серрідж подивилася на покірну міс Гарман. Вона посміхнулася, побачивши, що її повні груди звисають донизу.

«Вони справді виглядають чудово», — подумала вона, але швидко відкинула цю думку вбік. Існувала набагато серйозніша думка, що вона збиралася покарати шкільну медсестру. «Встаньте, будь ласка, міс Гарман», — наказала місіс Серрідж. Міс Харман підвелася й стояла, дивлячись на місіс Суррідж і усвідомлюючи, що вона абсолютно гола, тому поклала руки перед собою, намагаючись прикрити груди та кицьку, хоча це не дуже добре, як вона припустила з усмішки, яку вона побачила на обличчі жінки.

Місіс Серрідж подивилася на міс Касл. Їй завжди було важко оцінити міс Касл. Вона, звичайно, була дуже хорошим учителем і її любили учні. Вона викликала повагу в учнів, тому місіс Суррідж не могла знайти її в дуже домінуючому становищі. Однак це був її шанс повалити міс Касл на кілька кілочок.

Вона виглядала досить чудово, сидячи з грудьми на шоу. Її тугі соски показали, наскільки вона насолоджується тим, що збиралася зробити. Чи була б вона так збуджена через кілька хвилин, коли її били, запитувала місіс Серрідж? Місіс Суррідж оголосила: «Я думаю, що вас обох слід спочатку відшльопнути, а потім шість ударів палицею». Міс Касл ахнула, усвідомивши, що її ось-ось покажуть.

Вона тримала руку перед ротом, і її очі були широко розплющені від жаху. Міс Гарман була більш сприйнятливою. Зрештою, вона цілком очікувала прочуханки та тростини від міс Касл. Директорка ніколи раніше не стягувала її, але думала про те, як це може бути.

Тож отримати повідомлення про те, що це станеться, не так вже й погано, подумала вона. Місіс Серрідж різко сказала: «Міс Харман, я спочатку вас відлупцюю. Міс Касл, ви встанете й повернетесь обличчям до стіни, доки я не буду готова мати справу з вами».

запитав: «Мамо, чому б мені не поговорити з міс Касл?» Міс Касл роззявила рота. Звичайно, ні, подумала вона. був молодший за неї і менш старший. У будь-якому разі з нею мала б справу місіс Серрідж.

Вона збиралася це сказати, але її випередила місіс Серрідж. "Гарна ідея;" Місіс Серрідж розуміла, що міс Касл хотіла поскаржитися так задушено, що в зародку. Вона зиркнула на міс Касл і суворо сказала: «Будь-які скарги, і я суворо поводитимусь з вами». Міс Касл відкрила рота, але слова не вимовилися. Вона знала, що місіс Суррідж ніколи не стрималася, коли йшлося про дисципліну.

Тож вона нічого не сказала й подивилася, як директорка та її донька сіли на стільцях, розправивши спідниці й показуючи собі на коліна. Двоє вчителів лежали, переходячи через кімнату, стояли біля своїх шльопачів. наказала: «Скиньте трусики, міс Касл». Ліжко міс Касл, коли вона вийшла зі своїх трусиків, поклавши їх на сусідній стілець.

Вона незграбно стояла, повністю оголена, дивлячись на домінанта. «Тепер ви обоє перебирайтеся з наших колін», — наказала місіс Серрідж. За кілька хвилин нещасна міс Касл і міс Харман лежали на колінах, пильно дивлячись на підлогу та ноги жінки. Для міс Гарман це не було чимось таким новим.

Принаймні, за винятком кола. Вона регулярно переходила на коліна міс Касл. Вона вже деякий час прийняла дисципліну міс Касл. Їй потрібен був хтось із твердою рукою, щоб переконатися, що вона поводилася належним чином, і міс Касл завжди була рада підкоритися. Для міс Касл це буде дуже новий досвід.

Їй подобалося лупцювати інших, особливо міс Гарман, яку вона любила. Вона була не така щаслива, опинившись у цьому принизливому положенні навпроти жінки, до якої не мала еротичних почуттів. Це була б просто невблаганна покарання, яку вона знала. Моторошну тишу в кімнаті покарань порушив майже одночасний звук ударів місіс Суррідж і. Місіс Суррідж кивнула, і вони разом підняли руки й сильно поклали розкриті долоні на оголені попи, що лежали їм на колінах.

Перший удар супроводжувався ударом за ударом, що припадав на оголені попи. Міс Касл вважала цей досвід настільки принизливим, оскільки вона була дорослою жінкою в середині тридцяти, яку шльопала жінка на десять років молодша за неї. також може входити до викладацького складу, але навіть так це була така принизлива думка міс Касл.

Принаймні вона так робила, доки від постійних пошльопань у неї не почала боліти попа, і вона стала більше зосереджена на боротьбі з болем, що кидається навколо її попи. відчув різницю в поведінці міс Касл, коли шльопання прогресувало. Для початку міс Касл тихо задихалася. Вони перетворилися на голосніші задихання, коли шльопанці продовжували приземлятися, і тепер вона спостерігала, як міс Касл звивалася в неї на колінах, як це робили школярки, коли їх били. Тільки поки не було сліз.

Міс Гарман набагато більше звикла до того, що її сильно били. Насправді їй було дуже приємно перебувати на колінах директорок. Неприємно з точки зору болю, тому що вона розуміла, що місіс Серрідж не стримується. Однак, було щось досить навчальне, перебуваючи на колінах директорки. Це було наче сидіти на колінах у вчителя, але серйозніше.

Міс Харман ніколи не була проти того, щоб її шльопали, однак лише до тих пір, поки шльопання супроводжувалося і обіймалися. Їй були потрібні майже материнські наслідки пошмагання, щоб знати, що її люблять і що їй дають урок, який їй потрібно навчити. Хоча вона знала, що це малоймовірно з місіс Серрідж.

Однак вона виявила, що серйозні удари директорки посилили вплив покарання. Місіс Суррідж подивилася на міс Харман і зрозуміла, що та слухняно лежить, звиваючись на колінах, але повністю погодилася з покаранням, яке вона отримала. Їй сподобався той факт, що шкільна медсестра так охоче покірна. Вона сказала собі, що це зробить биття ще більш задовільним.

подивилася на свою маму й побачила її рот: «Ще дві хвилини», і обидві жінки зосередилися на червоніючих голих попах на своїх колінах, шльопаючи по голих нижніх щоках і верхівках ніг. Міс Гарман відчула, як лупцювання посилилося. Вона знала, що була близька до сліз.

Дві хвилини закінчилися, і місіс Серрідж наказала: «Так, дівчата. Встаньте, нахиліться та візьміться за стілець. Я хочу, щоб ваші попи були гарно представлені. Ноги нарізно, животики вниз і попи назовні». Міс Касл знала, що вона так часто сама давала ті настанови школяркам, яких вона опікувала, коли збиралася бити їх палицями.

Здавалося дивним, що такий самий наказ було віддано їй. Ще гірше те, що жінка, яка збиралася вбити її тростиною, була донькою директорки. Міс Касл і міс Гарман нахилилися й показали свої сіднички саме так, як було потрібно. Розставивши ноги, вони знали, що їхні особи були на виставці.

Міс Касл ненавиділа цю думку. Хоча міс Гарман уже звикла до цього, і замість того, щоб хвилюватися, вона облизала губи в очікуванні майбутнього болю. — Шість найкращих, леді, — оголосила місіс Серрідж. і місіс Суррідж розташувалися позаду жінки, яку збиралися бити палицею. постукав тростиною по попі міс Касл і посміхнувся, почувши навіть ці легкі постуки.

Звичайно, міс Касл хвилювалася майбутнім болем. Міс Касл ніколи за всі свої роки не били палицею. Багато хто з її друзів навчалися в школі, але більшість років вона була керівником класу, потім префектом, а потім директором. Вона бачила результати використання тростини, дивлячись на червоні смужки близьких друзів. Вона навіть втерла холодний крем у хворі попи дівчини й відчула хребти та гарячу плоть.

Ось чому вона була така щаслива мати справу з міс Гарман, яка була готовою підкорятися. Однак для міс Касл це було зовсім інакше. Цього разу це був її зад, і особа, яка битиме її палицею, мала бути іншим учителем, на багато років молодшим за неї. Тож покарання було б болісним і надзвичайно принизливим водночас.

Звичайно, вона знала, що їй не слід було бити палицею містера Мора. Вона вирішила збудити себе та міс Гарман. Тому те, що її побили палицею, було справжньою формою відплати.

Просто вона воліла б, якби місіс Серрідж вдарила її палицею, якби її взагалі довелося бити палицею. Місіс Серрідж кивнула в бік і обидві підняли тростину назад. Ще один кивок, і обидві тростини шугнули вниз і вп’ялися в два почервонілі днища. Міс Гарман звикла до тростини і навіть насолоджувалася сильним болем, який вона завдавала. Вона все ще дихала, коли біль кружляв навколо її спідниці.

Однак це також було інакше, тому що її била палицею директорка, а не міс Касл. Хоча вона не почувалася неслухняною школяркою. Насправді далеко не так.

Вона була неслухняною дорослою людиною, яка знала, що заслуговує на побиття. Цього разу це було просто дисциплінарне покарання палицею, враховуючи, що ним керувала директорка. Міс Касл голосно скрикнула, коли тростина вп’ялася їй у попу. Вона побила стільки дівчат, як і міс Гарман.

Вона знала, що червона смуга швидко з’явиться і що затверділий гребінь незабаром піде за нею. Вона так часто бачила, як він розвивається на багатьох днах. Тепер вона відчувала лише біль і знала, що саме вона насолоджуватиметься тим видовищем, яке вона звикла бачити.

Гіршим було те приниження, коли жінка, яка була набагато молодшою ​​за неї, била палицею. Хоча це було неправильно чи правильно? Чи мав значення вік у дисципліні? Можливо, вона не припускала. Коли стався другий удар, розум міс Касл відвернувся від її роздумів, і вона виявила, що шипить крізь зціплені зуби та міцно заплющені очі.

Минуло кілька секунд, перш ніж вона змогла думати ні про що інше, крім болю. Як тільки вона одужувала, стався третій інсульт, і міс Касл знову скрикнула, бо біль посилився. напевно знала, як сильно бити палицею, — це була її головна думка, коли вона не боролася з болем.

Міс Гарман також вигукнула з третім ударом. Тростина завжди була болячою, але вона також знала, що після цього вона насолоджувалася відчуттям уколу, яке залишалося досить довго. Четвертий удар приземлився, і вона знову скрикнула й відчула печіння в очах, що свідчило про те, що сльози наближаються.

Вона завжди плакала з тростиною. Спочатку це виглядало так, ніби школярки завжди плакали, що вона доросла. Потім вона змирилася з дисципліною, як школярка, і з тим самим результатом, за винятком того, що вона знала, що міс Каст била її палицею сильніше, ніж дівчаток. П’ятий удар припав, і сльози потекли по її обличчю, і вона заридала. Місіс Серрідж почула схлипування й усміхнулася.

Зазвичай вона дуже професійно кидала школярок. Вона міцно вдарила їх палицею, використовуючи однакову силу для кожного удару. Але побиття палицею міс Гарман було іншим. Вона била її сильніше, ніж школярок.

Насправді набагато важче. Ридання підказувало їй, що вона все зробила правильно, оскільки лише зі сльозами було відчуття, що шкільна медсестра вивчає урок. Майте на увазі, — сказала вона собі, — судячи з того факту, що міс Касл збиралася її відлупцювати, вона розраховувала, що хоч би як сильно вона її побила, шкільна медсестра повернеться для більшого покарання в майбутньому. Тож вона зробила шостий удар найважчим із усіх і сприйняла плачучий видих як гарну відмову. Міс Касл також плакала після третього інсульту.

Вона не могла зрозуміти, чому вона плакала, оскільки школярки, яких вона била палицею, зазвичай не плакали трьома чи чотирма ударами. Зазвичай це був п'ятий інсульт, який викликав сльози. Мабуть, це кидало її сильніше, ніж школярок. Це мала бути відповідь.

Місіс Серрідж стояла й слухала двох плачучих жінок. Вони посміхалися один одному і мовчки вітали себе з добре виконаною роботою. Після хвилини самопоздоровлення місіс Серрідж наказала: «Вставайте, леді».

Міс Касл і міс Гарман підвелися й повернулися обличчям до двох жінок, які щойно їх покарали. "Що ти сказав?" — запитала місіс Серрідж. Міс Касл знала, чого вона чекає від школярок, і сказала: «Дякую, міс Серідж, за те, що побили мене палицею та били».

Вирішила звернутися офіційно. Міс Гарман наслідувала її приклад. «Дякую, директорко, за те, що мене побили та побили палицею». Місіс Серрідж кивнула в знак подяки.

«Тоді, дівчата. Знову надягайте бюстгальтери та сукні. Тоді можете потертися, якщо хочете».

Міс Касл і міс Гарман зібрали свій одяг. Коли вони одягли бюстгальтери на міс Касл, вона зрозуміла, що її більше не збуджує думка про дисципліну. Ну, тоді все одно не так.

Вона подивилася на міс Гарман і побачила докази того, що вона збуджена. Міс Касл просто сказала собі, що ніколи більше не хоче, щоб її били палицею. Не завжди. Одягнувшись, і міс Касл, і міс Харман потерли свої попи, не звертаючи уваги на додаткове приниження від того, що так чітко показали, що побиття було боляче, що, звісно, ​​було так само, як і школярки після того, як їх побили. Місіс Серрідж вирішила дещо пояснити.

Вона подивилася на тих, хто все ще терся, і сказала: «Я знаю все про містера Мора, який шпигує за дівчатами. Я карала його за це в цій кімнаті покарань кожного разу, коли ловила його. Мені не потрібно, щоб ти це робив.

У будь-якому випадку, дівчатам не завдано ніякої шкоди, і він дуже хороший доглядач». Місіс Суррідж знала, що містер Мор насправді сидів на лавці біля кімнати покарань і міг почути, як приземлилася тростина та крики, які вони викликали. Місіс Суррідж запропонувала йому сісти й послухати. Він досить часто сидів там, коли місіс Серрідж роздавала тростину. Вона знала, що він насолоджувався звуками.

Так само, як він також насолоджувався тим, що директорка сама себе била палицею. Було багато випадків, коли він сидів біля кімнати покарань і слухав, як школярку били палицею. Однак він також знав, що як тільки нещасну школярку випустять, він увійде всередину і нахилиться, щоб місіс Серрідж поштовхала його палицею, і отримає набагато більше інсультів, ніж будь-яка зі школярок. Міс Касл і міс Гарман не знали про присутність містера Мора, і той факт, що місіс Серрідж знала про його підглядання, шокував їх. Однак вони визнали, що місіс Суррідж мала рацію і що їм не слід було намагатися вирішувати це питання самостійно, оскільки обидва були збуджені цією думкою, а не приймали холодне рішення, засноване на потребі.

У будь-якому разі, зараз вони просто намагалися впоратися з болем і відчули полегшення, коли місіс Серрідж наказала: «Добре, дівчата, ви можете повернутися до роботи». Міс Касл і міс Гарман знову сказали директорці «Дякую», а потім повернулися до дверей і пішли. Вийшовши на вулицю, міс Гарман озирнулася і, побачивши, що в коридорі нікого немає, усміхнулася міс Касл і сказала: «Троєї палиці, га?» Міс Касл не усміхнулася у відповідь. "Це так боляче", - оплакувала вона.

Міс Харман глянула злобно й сказала: «Якщо ми підемо до кімнати медсестер, я, ймовірно, зроблю для вас це краще?» Міс Касл глянула на двері кімнати покарань, а потім знову на міс Гарман. «Ти такий неслухняний, Хармане. Можливо, мені доведеться відшльопати тебе знову".

Вони пішли разом набагато розслабленішими, хоча все ще терли свої попи. Вони обидві відчували, ніби вони знову неслухняні школярки, і знали, що те, що вони збиралися зробити одне одному в кімнаті медсестер, призвело б до того, що їх битимуть палицею знову, якщо їх спіймають. Це варте ризику, вони сказали собі..

Подібні історії