Секретар директора Розділ V

У містера Гарпера є дещо...…

🕑 8 хвилин хвилин Офісний секс Історії

Ліз прокинулася з затуманеними очима від будильника, який грубо її розбудив. Вона піднялася з ліжка й приготувалась до наступного дня. Вона вирішила зробити зачіску та макіяж у стилі 1940-х років, тому що це було просто неймовірно сексуально.

Тепер їй потрібно було вирішити, що одягнути. Ліз дістала темно-червоний оксамитовий комплект з білим мереживом, який складався з бюстгальтера, трусиків і пояса на підтяжках. Вона поєднала його з вузькими трикотажними панчохами в сіточку з чорними високими підборами на середній платформі. Сіра спідниця з високою талією на підтяжках, маленька кремова шовкова блуза та вільна чорна краватка доповнювали ансамбль.

У поєднанні з темною підводкою для очей і блискучою червоною помадою все це створювало дуже чуттєвий образ. Прийшовши до школи, Ліз зробила так, як завжди, підійшла до кабінету містера Гарпера, постукала в двері й чекала, щоб увійти. Однак цього разу вона не отримала звичайної відповіді за кілька хвилин. Не впевнена, вона почекала там ще кілька хвилин. Раптом і дуже несподівано містер Гарпер налетів на неї, штовхаючи її до дверей.

Він задер її спідницю, відтягнув її трусики вбік і одним різким швидким рухом встромив їй свій член. Ліз притримала язик за зубами, як її вчили в минулому. Він стукав її, тримаючись руками за її пояс.

Нарешті гучний стогін показав, що містер Харпер закінчив, і Ліз відчула, як тепла рідина стікає з неї. Він ляснув її по сідниці, повернув трусики на місце, стягнув спідницю вниз і дав їй ще один ляпас. «Доброго ранку, міс Каммінгтон, будь ласка, заходьте». Містер.

— сказав Гарпер, поправляючи свій костюм і застібаючи штани. Коли він відчинив двері й увійшов, Ліз видихнула й пішла за ним. «Тепер, міс Каммінгтон, я піду на день, щоб розглянути ваші життєві умови», — сказав він, усміхаючись їй.

«У мене є невеликий котедж, який згодом стане вашим, але мені просто потрібно зробити кілька ремонтів і привести в порядок». Він замовк на секунду. «Вважайте це своєю додатковою оплатою за нашу маленьку домовленість», — сказав він з посмішкою, потім дістав кілька паперів зі свого столу, і вони обоє вийшли з його кабінету. Решта дня пройшла для Ліз приємно.

Був чудовий пізній весняний день, пташки щебетали, сонце було сповнене тепла, і вона змогла пообідати під одним із великих дубів на галявинах. Ліз не могла повірити, що збирається отримати котедж до тридцяти років. Це була амбіція, від якої вона майже відмовилася.

Враховуючи розташування школи та садиби містера Гарпера, вона сподівалася, що котедж буде покритий соломою. Нарешті день підійшов до кінця, і, як завжди, Ліз залишилася після того, як усі розійшлися. Приблизно до сьомої Ліз нудьгувала, випила достатньо чаю, щоб вистачило на все життя, і набрала максимум балів у своїй улюбленій грі на телефоні.

Вона почала думати про те, щоб піти додому, коли містер Гарпер загудів у своїй машині. Коли вона визирнула у вікно, він жестом запросив Ліз приєднатися до нього. Коли вона спускалася сходами, вона відчувала, як калатає її серце, і, зайшовши в машину містера Гарпера, вона нервово посміхнулася йому. «Не нервуй так.

Я думаю, тобі дуже сподобається твій новий дім», — тепло сказав містер Гарпер. Коли вони їхали вниз у напрямку садиби містера Гарпера, вони звернули на маленьку доріжку, яка виявилася під’їздом до нового дому Ліз. Це було гарно.

білий камінь, з маленькими свинцевими вікнами, низьким солом’яним дахом з білими та червоними трояндами, що піднімаються вгору по стіні будинку. Сад був частково газоном і частково городом. Був сезон помідорів, і бджоли доглядали за всіма рослинами. Вони пройшли садовою доріжкою через маленькі ворота й підійшли до дверей.

Потім містер Харпер з посмішкою передав Ліз пару ключів. Ліз не могла в це повірити. Тремтячими руками вона вставила ключ у замок, повернула його, відчинила двері й увійшла у свій новий дім.

Першою кімнатою, куди вони ступили, була кухня з низькими балками, шифером і невеликим пальником в одному кінці з дерев’яним обіднім столом у сільському стилі. Вони пропустили повну екскурсію та швидко піднялися до спальні. Містеру Гарперу довелося нахилитися, щоб пройти через двері, але коли вони обоє були вдома, Ліз обійняла його та залучила до себе довгим і пристрасним поцілунком.

Вони залишалися так деякий час, зчеплені разом, їхні руки шукали одна одну. Ліз обірвала поцілунок, взяла містера Гарпера за краватку й позадкувала до ліжка. Вони разом впали на ліжко і продовжили цілуватися. Ліз почала шматок за шматком знімати з нього одяг. Зняв піджак, звільнив краватку й почав розстібати сорочку.

Тоді він скинув сорочку, взяв Ліз за одну з її рук і прив’язав її зап’ястя до узголів’я своєю краваткою. Потім, дивлячись Ліз в очі. Він повільно розв’язав чорну краватку, яку носила Ліз, і, обмотавши її навколо іншого зап’ястка, прикріпив її до ліжка.

Він зупинився на мить, щоб подивитися на неї, що лежала там. Руки прив’язані до узголів’я, груди піднімаються, одяг облягає її жіночу фігуру. Він затримався, проводячи пальцями контури її грудей під щільно облягаючою тканиною, а потім почав повільно розстібати її блузку по одному ґудзику. Напруга зростала, поки блуза не розкрилася, відкривши її груди, скуті червоним оксамитом і білим оздобленням бюстгальтера. Він вичерпав її купи, звільнивши їх.

Нахилившись, він провів язиком по її грудях, перебираючи тверді соски, кусаючи їх, торкаючись зубами. Потім він поцілував її вниз, до її живота, дрібно цокаючи кожен дюйм, перш ніж підтягнути спідницю так, щоб вона зібралася навколо талії та стягнула її тепер уже зовсім вологі трусики. Він глибоко вдихнув, ввійнявши її запах і насолодившись тим, що мало початися. Він поцілував її стегна, повільно підійшовши ближче, а потім почав облизувати її жіночність, роблячи кругові рухи, цілуючи та покусуючи. Ноги Ліз піднялися, її тіло звивалося від мимовільних рухів, стиснення її зв’язаних рук робило кожне відчуття ще сильнішим.

Він прискорив крок, будуючи й будуючи. Його язик кружляє по її пульсуючому клітору, потім клацає кінчиком, потім бере його між губами й смоктає. Ліз видала гучний крик, досить голосний, щоб маленькі пташки, що гніздилися за вікном спальні, полетіли. Він підняв голову, її сік блищав на його обличчі, і вони поцілувалися. Ліз відчула свій смак на губах містера Гарпера.

Коли вони цілувалися, Ліз відчула, як він розстібнув штани. Він обійняв свій член в руці і провів ним по її мокрій щілині, покриваючи його її соком. Потім, зітхнувши від обох, він штовхнув її глибоко всередину. Він почав повільно, довгими обережними погладжуваннями, заглиблюючись у неї.

Він грав з її грудьми. Пальці потирають їх і перекочують соски між пальцями. Зробивши це, він занурився глибше в неї.

Тримаючи себе так, він обхопив руками кожну ногу Ліз у відкритих панчохах, майже витягнувся, а потім знову вдарився назад. Збільшення темпу та сили кожного поштовху. Ліз вигукувала від задоволення від кожного глибокого поштовху, її груди підстрибували, кожна з них важко дихала, використовуючи рухи одна одної, щоб підтримувати швидкість, узгоджену.

Він прискорив крок, Ліз відчула, як він напружився, і з криком підійшов. Вона відчула, як його оргазм вибухнув у ній, коли він напружився над нею, потім повільно опустився до неї, обнявши їх руками. Вони залишилися там деякий час разом, відводячи дихання, занурюючись у момент. Потім він витягнув, простягнув руку, розв’язав їй руки та, широко усміхаючись, запитав: «Що ти тоді думаєш?» «Це чудово», — відповіла Ліз, лежачи на ліжку, однією рукою обхоплюючи голову й дивлячись на нього. — Добре, — відповів він.

«Ти можеш залишатися таким, яким ти є, за милі немає жодної душі, а дім цілком відокремлений». І з цими словами містер Харпер підвівся і пішов до ванної кімнати, щоб очиститися. Ліз зрушила ноги з ліжка, встала, так що її спідниця трохи сповзла вниз, її соски все ще стояли й були напоказ, а її блузка звисала. Вони обійшли будинок, містер Гарпер показував Ліз кожну кімнату. Коли вона милувалася своїм новим будинком, у кожній кімнаті він цілував її та блукав руками по її частково оголеному тілу, поки вони обходили будинок, перш ніж закінчити біля дверей кухні.

«Тепер, якщо ти даси мені свої ключі від твоєї старої квартири, я зможу забрати твої речі, і ти зможеш оселитися», — сказав він їй. «Я вже привіз кілька ваших речей, які я мав, і деякі додаткові речі, які придбав для власного задоволення», — додав він з усмішкою. «У шафах є трохи їжі.

Ну, приємного. Побачимося пізніше." І з цими словами містер Гарпер пішов…

Подібні історії