Надання відгуку

Хотіла щось написати для «книжкового» конкурсу. Це воно.…

🕑 15 хвилин хвилин Оральний секс Історії

Це був останній урок мого першого семестру в Clinton State, і тепер між мною та зимовими канікулами був ще один випускний іспит. Я застібнув куртку й проштовхнувся крізь двері Барінгтон Холу на холодне грудневе повітря. «Чад! Почекай», — почувся жіночий голос позаду мене. «О, привіт, Кара», — відповів я, зупиняючись на місці. Я спостерігав, як вона біжить підтюпцем, щоб наздогнати мене, закутавшись у облягаючу оливково-зелену сукню-светр.

Її волосся було чорним і хвилястим, постриженим у стрижене волосся та проділом набік. Обличчя її було кругле, риси обличчя прості, але не непривабливі. Загалом, вона не була гарною супермоделлю, але, безперечно, була мила. Кара була одною за фахом англійської мови, тому ми мали багато спільних курсів, у тому числі семінар, з якого я щойно прийшов. Поза уроками ми особливо не тусувалися, але ми сиділи поруч один з одним увесь семестр і обмінювалися безглуздими розмовами за кілька хвилин до початку занять.

Вона виглядала досить мило, з дружньою поведінкою, яка, здавалося, ніколи не мала на меті нічого більше, ніж просто згаяти час. "Як справи?" Я запитав. "Ви готові до фіналу Pulsford у четвер?". Доктор Пулсфорд викладала британську колоніальну літературу, і весь семестр вона була цілковитою тупою.

Ми читали Редьярда Кіплінга «Людина, яка хотіла стати королем», «Серце темряви Конрада», «Подорож до Індії» Е. М. Форрестера, «Володар мух» Голдінг, «Відповідний хлопчик Сет», купу поезії Тагора та ряд літературних есе про колоніалізм та його наслідки.

Вона очікувала, що ми напишемо статтю (через дві години, на місці), відповідаючи на запитання, яка б об’єднала всі різні речі, які ми прочитали (загалом, можливо, 2500 сторінок). Я не знав, як хтось може бути готовий до чогось подібного. — Я думала, — продовжила Кара. «Можливо… ти хочеш вчитися на це? Я маю на увазі разом.

Я просто подумав, що ми можемо порівняти наші записи тощо». «Так, звичайно», — відповів я. «Коли ти хочеш зібратися?». "Як щодо зустрічі в бібліотеці завтра ввечері.

Сім працює для вас?". Я кивнув. «Круто, побачимось там!» Кара посміхнулася й злегка помахала мені рукою, перш ніж піти в напрямку студентської спілки. Я повернувся до свого гуртожитку.

Мені в голову промайнула думка, що мене щойно запросили на побачення, але я її відкинув. Кара ніколи не віддавала відчуття, що вона романтично зацікавлена ​​мною. Що стосується мене, то весь семестр я був занадто занурений у приречені стосунки на відстані; спочатку намагаючись утримати його, а потім болісно навчитися відпускати його.

Незважаючи на те, що коледж — це нібито час, коли ти постійно трахаєшся, мої думки були далекі від побачень. Крім того, я зробив висновок, що не було сенсу дивитися за межі поверхні й сподіватися. Цілком ймовірно, що я прийду, і половина класу буде там, щоб навчатися з нами.

Було зовсім темно, коли я прийшов до бібліотеки з рюкзаком на одному плечі. Кара вже чекала у вестибюлі, дивлячись у свій ноутбук. На ній були обтягуючі джинси та шоколадно-коричневий кардиган поверх білого топу. На сидінні поруч з нею валялося об’ємне чорне зимове пальто.

Побачивши, що я наближаюся, вона закрила ноутбук і пересунула пальто, щоб я міг сісти. — Ми ще когось чекаємо? Я запитав. — Ні, — сказала вона здивовано. «Добре, ти хочеш тут вчитися, чи…?». Незважаючи на те, що багато студентів уже пішли додому на перерву, бібліотека все ще була зайнята.

Люди приходили і йшли навколо нас. Безліч тихих розмов сходилися в рівне гудіння. «Давайте подивимося, чи зможемо ми отримати кабінет нагорі», — запропонувала Кара.

— Гаразд, — погодився я. Кара зібрала свої речі, а я пішов за нею на другий поверх. Нам довелося пред’явити свій студентський квиток нудьгуючому студенту-працівнику та виписати ключ від однієї з кімнат; маленька камера зі столом, кількома стільцями, дошкою, прикріпленою до однієї стіни, і великим вікном у бібліотеку на протилежній стіні. Я дістав романи з сумки і поклав їх на стіл.

Кара пішла за мною, зачинивши двері. «То з чого нам почати?» — запитав я, сідаючи на місце. «Давайте почнемо з конспектів уроків», — відповіла Кара. «І тоді, можливо, ми могли б повернутися до книг, і я майже впевнений, що вона хоче, щоб ми також цитували статті». — Ви хоч усі їх прочитали? Я запитав.

Я пропустив кілька читань, які були надто довгими, або надто насиченими, або надто нудними. — Звичайно, — відповіла Кара. "Їх призначили. Я не хотів виглядати ідіотом, якщо вона мене відвідає".

Доктор Пулсфорд мав звичку викликати студентів, які не розмовляли в класі, і ставити їх на місце. Завжди було незручно дивитися, як хтось корчиться і врешті визнає, що не готовий. Коли вона закінчила з ними, вони відчували лише три дюйми заввишки. Я швидко навчився готувати певну готову відповідь, навіть якщо я відволікся від показань настільки, щоб утримати її від себе. Але я вважав, що кількість читання, яку вона призначила, нереальна.

Пулсфорд, однак, абсолютно не прихильно ставився до скарг студентів. «Ласкаво просимо до університету. Легше не стане», — це все, що вона сказала.

Кара підійшла до мого боку столу й сіла поруч. Я вийняв із рюкзака блокнот і перегорнув кілька сторінок пошкрябаних нотаток. — Серйозно? — запитала Кара, беручи в мене блокнот. "Що це означає?". Вона вказувала на середину випадкової сторінки.

У мене були підкреслені та обведені слова «неефективність ефективності». Це здавалося важливим, але я не могла пригадати чому. Кара перегорнула решту сторінок, наповнених такими ж поспішними каракулями, які вирвалися з контекстуальних посилань і безглуздими дрейфували.

«Ти завжди так робиш нотатки?» — запитала вона, явно не вражена. «Ага, так», — збентежено визнав я. «Ну, можливо, ми зможемо працювати з моїми нотатками, і, сподіваюся, деякі з ваших речей матимуть сенс». "Добре.". Кара відкрила свій ноутбук.

Вона увійшла, і на її екрані з’явився відкритий документ. «Черт!». Кара швидко закрила файл, але не раніше, ніж я прочитав пару рядків: «Його член пульсував глибоко всередині її кицьки, що стікає, коли він знову і знову заривався». «Вибачте, ви не повинні були цього бачити», — вибачилася вона.

"Я думав, що закрив його, коли ти прийшов. Просто забудь про це, добре?". «Добре. Забули». Я збрехав.

Ці слова продовжували крутитися в моїй пам’яті. Кара знайшла правильний файл у своїй системі та витягла нотатки з класу. На відміну від моїх, вони були акуратними, добре організованими та деталізованими.

«Добре, тож давайте почнемо з порівняння «Серця темряви» з «Володарем мух». Обидва вони про крах британської цивілізації, чи не так?». «Неефективність ефективності!» — вигукнув я. «Тепер я пам’ятаю.

Чим більше вони намагаються навести порядок, тим божевільнішими стають речі». Протягом наступних двох годин ми переглядали нотатки, шукали частини тексту, копіювали цитати та номери сторінок, створювали на них перехресні посилання та робили ще більше приміток. Ми охопили стільки літературної теми, що я дивувався, як ми зможемо згадати все це під час іспиту. Нарешті Кара закрила кришку свого ноутбука. "Тьху.

Мені потрібна перерва", - заявила вона. Вона встала, потягнулася й позіхнула. "Та мені теж." Я погодився. «Подивимось, чи кав’ярня внизу ще відкрита». Це було.

Вони працювали цілодобово лише на тижні фіналу. Кара і я випили кофеїну й сіли за стіл, спостерігаючи за людьми, що проходять повз. — Ти знаєш, — сказав я. «Я думаю, що ми можемо зв’язати Кіплінга…».

— Чед, — перебила Кара, злегка торкаючись мене. «Ми на перерві». «Добре, вибачте». Розмова заколисала. «Знаєш, мені дуже сподобалася твоя історія з уроку», — порушила вона тишу.

«Дякую. Мені ваш теж сподобався». Я сказав.

Вона написала жахливу історію про пару двадцятирічних хлопців із маленького містечка, які вночі вдираються до своєї старої середньої школи, щоб напитися. Протягом ночі вони виявляють, що кожен зазнав жорстокого поводження в школі, хлопець зазнав знущань з боку інших дітей, а дівчина зазнала сексуального насильства з боку вчителя. Кожен із них досі має справу з психологічними шрамами від відповідних травм. Зрештою вони вирішують спалити це місце дотла. Порівняно з деякими іншими роботами в класі, я вважаю, що це було досить добре.

«Це було добре», — сказала вона. «Однак я знаю, що це ще потребує роботи. Насправді я працював над чимось іншим». «Той, що був у вашому комп’ютері?» Я запитав. У моїй пам’яті спалахнула фраза: «Його член пульсував глибоко всередині її кицьки, що капає».

Я не міг не дивуватися стану кицьки Кари, коли вона писала ці слова. «Так. Я маю на увазі, що це також потребує роботи, але…» вона замовкла й подивилася на мене. «Мені дійсно знадобиться відгук».

«Ви хочете, щоб я прочитав це?» Я запитав. «Не треба, якщо не хочеш. Я просто подумав… знаєте, ви справді гарний письменник, і… це дещо відрізняється від того, що ми подали в клас. Це трохи більше… - Вона нахилилася, і її голос знизився до шепоту.

"Сексуально", - вона знову заговорила своїм звичайним голосом. "Я маю на увазі, якщо це викликає тобі незручність, тоді…". "Ні, я Мені неприємно, — захищався я, хоча, чесно кажучи, почувався трохи ніяково, але не хотів виглядати запеклим сексуальним скромником. «Так, мабуть, я можу це прочитати».

Я слідкував за Карою. назад до кабінету. Наші речі були там, де ми їх залишили. Вона знову завантажила свій ноутбук і відкрила історію, яка була на її екрані раніше. Я сів і почав читати.

Кара сиділа навпроти мене, пильно дивлячись на мене «Я не можу читати, коли ти так дивишся на мене, — поскаржився я. — Вибач, — сказала вона, повертаючись, щоб замість цього подивитися у вікно. Історія почалася з хлопця, який мав виголосити велику промову, але хвилювався публічні виступи. Коли він нервував, він заїкався і боявся, що зірватиме мову.

Він шукав логопеда, щоб допомогти йому вирішити цю проблему. У терапевта були нетрадиційні методи . Вона змусила хлопця декламувати Блейка знову і знову: Tyger Tyger, burning bright, In the forests of the night; Яке безсмертне чи око, Змогло б обрамити твою страшну симетрію?.

Під час декламації терапевт почав роздягатися в сексуальному стриптизі, показуючи чорний корсет, панчохи до стегон і трусики. Вона почала грати сама з собою, щипаючи соски і ковзаючи пальцем по трусиках. Вона розуміла, що він був збуджений, спостерігаючи за нею, але якщо хлопець припиняв декламувати, вона вдаряла його кулькою і вимагала «Ще раз». Потім терапевт роздягнула хлопця і зробила йому мінет, а той повторював куплет. Якщо він втрачав концентрацію, вона вдаряла його по ерекції або ляпала по дупі: «Знову! Знову!» Після цього вона потягла хлопця на підлогу та сіла на нього, осідлавши його, її великі груди підстрибували вгору-вниз, її дупа похитувалась, «його член пульсував глибоко в її кицьці, що стікала, коли він знову зарився і знову.

Вона продовжувала карати його, коли він щось облажався, б’ючи його по обличчю, викручуючи соски або смикаючи за волосся. Вона налетіла на нього, вони зайняли ще кілька позицій, а потім, нарешті, він вибухнув усередині неї, вигукуючи слово "СИМЕТРІЯ!" у верхній частині легенів. Трохи оговтавшись, обидва встали й одяглися. Перед тим, як хлопець пішов, вона попросила його ще раз продекламувати вірш. Він зробив це, почуваючись абсолютно спокійним і без заїкання.

У фіналі вона сказала йому, що він готовий виголосити свою промову. Я підвів погляд на екран ноутбука й побачив, що Кара знову пильно дивиться на мене. "Тобі сподобалося?" вона запитала. "Так.

Це було е-е…" Я розглядав її протягом хвилини. Щось у ній змінилося. Це була не просто дівчина, яку я знав з класу, а сексуально налаштована жінка, яка щойно поділилася зі мною гарячою еротикою.

— Було жарко, — закінчив я. «Дай мені подивитися, як жарко», - відповіла Кара. "Га?" — спитав я, але вона вже вислизнула зі стільця та під стіл. За секунду я відчув її s, погладжуючи стриману ерекцію, яка тиснула на джинси моїх джинсів, благаючи свободи. — Тобі дуже сподобалося, еге ж? — запитала Кара з-під столу.

«Так, але… що ти робиш?». «Отримуємо ваш відгук», — відповіла Кара. Я відчув, як її пальці працювали над моїми штанами, застібаючи ґудзик і зсуваючи застібку-блискавку вниз, трохи послаблюючи тиск на мій член. Вони продовжували проникати, прослизаючи всередину пояса моєї білизни та смикаючи.

Я дивився у вікно, хвилюючись, що нас спіймають, але там ніхто не звертав на нас уваги. Я злегка підняв дупу над сидінням і, різко потягнувши, відчув, як штани та нижня білизна опускаються нижче колін. На щастя, дерев’яний стіл не дозволив нікому ззовні побачити, що відбувається. «Чед, вау!» — вигукнула Кара під столом.

Кінчики її пальців делікатно дражнили голівку мого члена, ковзали вгору і вниз по стрижню і ковзали навколо моїх яєць, м’яко обхоплюючи їх. Тоді я відчув, як її кулак зімкнувся навколо мене й почав повільно гладити мене. — Чорт, — прошепотів я.

"Це добре". — Скажи, — зажадала Кара. "Що сказати?… О! Бля! Ой!" Вона клацнула пальцем по голівці мого члена. — Скажи, — повторила вона. «Тигр тигр горить яскраво…».

Погладжування відновилося. «В лісах нічних…». Я відчув, як її губи притискаються до голівки мого члена, а потім вона взяла мене в рот. «Який безсмертний чи око…».

Її язик ковзав і кидався по чутливому члену, вона пестила мої яйця і ніжно потягувала їх. «Оформив твою жахливу симетрію», — підсумував я. Вона виплюнула мій член зі свого рота. "Знову!" — наказала вона, різко стиснувши мої яйця.

«Ах! Ісусе!» Я закричав, але перш ніж у мене була можливість протестувати більше, я відчув, що мій член знову ковзає їй у горло, а її губи притиснуті до моєї основи. Її пальці відновили заспокійливу ласку моїх яєчок. Я впав на своє сидіння, намагаючись дати їй ще більше доступу. "Тигр-тигр…" повторив я, бажаючи, щоб вона продовжувала працювати моїм членом ротом. Я відчував, як її слина стікає вниз і покриває мої яйця.

Мій член роздувся і пульсував. Моє дихання ставало важчим, коли я продовжував декламувати. Я знав, що наближаюся. Потім я почув голоси, що наближалися. Швидко я схопив один із романів і вдав, що захоплений ним.

Група дівчат проходила повз вікно, і одна з них дивилася на мене. Я спробував привітно посміхнутися їй, але мінет припинився, і я відчув, як нігті дряпають мене по стегну. "Знову.".

«Там були люди», — захищався я, хоча вони вже пішли. «Нас могли спіймати». Нігті на іншому стегні, такі тверді, що я уявив, що вона набрала крові. «Знову!».

Я продовжив мантру: «Тигровий тигр яскраво горить…». Кара відновила мінет під столом. Я був вражений її майстерністю. Вона ніби могла читати моє тіло. Вона знала, коли пришвидшити і сповільнити, коли зробити його більш інтенсивним, а коли відступити, як вдарити по кожній чутливій частині легким помахом пальців або посмикуванням язика.

Вона повністю контролювала моє тіло, насолоджуючись кожною моєю реакцією. «Який безсмертний ой блядь чи око…». Я був на межі оргазму, так близько. Кара голосно наспівувала під столом. Від цього звуку мій член завібрував у її теплому вологому роті.

Це все, що потрібно, щоб я втратив контроль. "Підставив твоє святе лайно - страшно, що я збираюся закінчити СИМЕТРІЮ!". Кара взяла мене глибоко в горло, коли мій пульсуючий член накачував і бризкав струменями сперми. Я відчував, як м’язи її горла працюють навколо мене, коли вона ковтала все, що я мав дати. Через кілька секунд інтенсивність оргазму почала згасати.

Кара підняла голову, і мій все ще переважно твердий член вислизнув з її рота. Вона голосно задихнулася, коли перевела подих. Ще кілька хвилин вона продовжувала ніжно цілувати і облизувати мене, потім виповзла з-під дерев'яного столу. Вона стояла, гордо посміхаючись мені.

"Ну?" вона запитала. «Що ви думаєте про історію?». "Дивовижний!" Я сказав. "Так? А ти готовий до іспиту завтра?". — Я, — впевнено сказав я.

«Але я думаю, що вам може знадобитися додатковий огляд. Мій сусід по кімнаті вже пішов, то чому б нам не повернутися до мене і не провести всю ніч?». — Гарна ідея, — погодилася Кара, пакуючи комп’ютер.

Подібні історії