Відьомський гай

★★★★★ (< 5)

Молода дівчина отримує посвяту в таємний ковен.…

🕑 9 хвилин хвилин Надприродне Історії

Її дихання задихалось і здригалося, коли її груди піднімались і опускалися з кожним тремтінням. Руки та ноги молодої дівчини тримала кожна прекрасна жінка; цілком оголеними, за винятком оксамитово-фіолетових саван, що накривали їх гнучкі фігури. Ті, хто тримав її за руки, пестив їх по тілу, дозволяючи охочим пальцям розслабленої дівчини вільно досліджувати, тоді як нижню руку міцно тримали обома руками. Її ноги були стримані від стегна, і обидві жінки там рухались ритмічним рухом, їх змочені нижні ділянки натирали її незайману шкіру.

Але це була п'ята жінка, та з воронним волоссям, що коліна між розставленими ногами дівчини, змусила її переповнити задоволення. Ця темноволоса, білошкіра лисиця зустріла свою жіночність соковитими червоними губами, які цілувались і вигинались; її пустотливий язик, який проходив по її щілині і грав у її складках. Але до того часу, коли її стегна почали без контролю змиватися, а її очі почали відкочуватися назад, засовуючи все, що вона мала, у жадібний рот знизу, спокусниця зупинилася.

Сівши на ноги, вона відкинула чорні плавні замки і дивилася на звивисту молодість під собою. Тільки шістнадцять, подумала вона, ковтаючи накопичені соки в роті, і все ж у неї є пристрасть і вогонь драконії. - Ось! - закричала вона, піднявши руки в темний ліс і зоряне небо над головою: "Наш найновіший посвячений ось-ось досягне кульмінації!" Вона стояла зараз і перевела погляд з дівчини на громаду з двадцяти трьох жінок, усіх обмотаних одна одною жіночою оргією. Ліжко з квітами.

"Зараз, сестри, обраниця ледь не на піку! Клімакс зараз в унісон! Викрикуйте заклинання! Покличте ходовика гаю!" Одразу всі жінки, які її тримали, відійшли від молодої дівчини і скандували навколо її звивистої фігури. Повітря було заряджене енергією, а збори внизу кричали та конвульсували від екстазу. Темноволоса жінка гойдалася і крутила головою еротичними рухами, харчуючись енергією, що генерується навколо неї, як це міг робити лише справжній майстер ремесла. Сила ковена загнала її, приносячи її власні соки, що течуть, і бризкають ніжне обличчя діви під нею, поки нарешті вона не прийшла з силою лавини, кричачи високою, неможливою нотою, що лунала на деревах густого навколишній ліс.

Всі одразу кожна жінка впала. Зовсім виснажений і витрачений від ритуалу. Кожна жінка, тобто, крім найновішого аколіта. Там вона лежала, так раптово залишившись самотньою у свідомості. Її оголена форма все ще розповзалася під рідкісними навісами та зоряним світлом вгорі.

Вона трохи підняла голову вгору і зрозуміла, що п'ять жінок, які їй допомагають, розподілені навколо неї рівномірно, їхні розведені ноги торкаються одна одної, в тому, що, на диво, ідеальна пентаграма оточувала її. А потім прийшов вітер. Здавалося, це ніби матеріалізувалося з нізвідки, обдуваючи та розбиваючи її з усіх боків.

Вона хотіла встати і побігти до кришки сусіднього дерева, але не могла рухатися, ніби сам вітер їхав проти неї. І так само швидко, як вихор піднявся, він зник. Дівчина важко дихала; збентежена тим, що щойно сталося, коли вона почула слабкий звук у повній тиші. Це був барабан, або принаймні він починався як барабан.

Наближаючись, звук ростав, коливаючи землю з кожним ударом. Тоді молода жінка зрозуміла, що це був не барабан, а сліди якоїсь гігантської істоти. Вона зростала і зростала, час кожного кроку відповідав ритму її забитого серця. Вона підняла погляд, поглянувши між власними пружними грудьми, побачивши, як два дуби гнуться навпроти один одного, ніби мали власну волю. А між ними, у самісінькій темряві вийшов, що можна було б здогадатися, що є не чим іншим, як гігантом.

Вийшовши на галявину, чоловік стояв майже на висоті навколишніх дерев. Потім він цілеспрямовано пройшов довгими ногами до дівчини. Вона хотіла закричати, але її голос був так само паралізований, як і тіло.

Сльози котилися по її обличчю, коли молода діва марно намагалася врятуватися від своїх невидимих зв’язків. Вона відчула щось, гладке, як оксамит, але з вагою до нього, що моментально замовкнуло її і вставило її розум у неприродний спокій, починаючи з її пазухи та простягаючи довжину до відступу біля живота. Це був не оксамит, подумала вона, це сірник! Бо як тільки рука велетня покинула її шкіру, її тіло стало полум'ям із сексуальною енергією. Дихання дівчини перетворилося на швидкі, примхливі ковтки повітря, а потім нестерпний свербіж глибоко в її жіночості.

Це було нестерпно! Щось, або хтось повинен був загасити полум’я, або вона думала, що помре тут же і тут. Саме тоді вона згадала велетня. Вона підняла очі на дивну істоту, зрозумівши, що він був не зовсім таким людьми, як вона думала. Він був худорлявим і мускулистим, але його тіло було спіралеподібне жилами, що скручувались від ніг і по всьому зеленому тілу. Що справді зайняло дух у дівчини, це те, що було в руці істоти.

Це був його орган. Більший за будь-якого учасника, якого вона коли-небудь бачила. Жоден бик чи кінь ніколи не міг сподіватися порівняти з цим. Він розтирав його, і воно росло, поки воно не вигнулося вгору.

Це було жахливо, але їй було все одно. Її із задоволенням розділили б надвоє, якби це означало, що свербіж нарешті припиниться. Вона підняла стегна, запропонувавши лісовому божеству свою дорогоцінну квітку, широко розкриті пелюстки.

Велетень, його лагідність перевищувала його розміри, схопив обидві сторони нижньої частини тіла молодої жінки, пальці обгорнуті від сідниць аж до стегон, а великі пальці стиснуті вздовж стегон і живота. Потім він опустив свій величезний член до місця, де голова торкалася її вертикальних губ. Але саме тоді, коли вона подумала, що ось-ось почнеться жахливе проникнення, у неї наростало приємне відчуття. Якимось чином, за межами цього розуміння, пеніс істоти ніби танув у її піхві, безболісно згортаючи дівочу пліву і стріляючи назад у поглиблення її святилища.

Задоволення, якого вона ніколи раніше не відчувала, наповнило її тіло і розум бурхливою пристрастю. Розплавлена маса, що кружляла в її лоні, затверділа, ідеально формуючись до її інкрустованої форми. Істота почала гойдати стегнами всередину і знову і знову до жінки під ним.

Дівчина вигукнула дивно сюрреалістичний звук, який був високим, і при цьому мелодійним. Кожен поштовх ходора був еквівалентом оргазму; і вони просто продовжували надходити, швидше і сильніше. Її клітор був опуклістю, і її соски виділяли молоко, коли їхні геніталії плескали повстання непорушно.

Потім великий нагромадження м’язів і сухожиль підняв її вгору двома руками, все ще тримаючи її гнучку форму. Невідомо їй, жили, що вкривали тіло лісового ходока, ожили і кишнули по її власній фігурі, піднімаючи її для свердління вгору. І тоді звір заревів! Кожне дерево у всьому лісі здригнулося від вибуху, коли володар лісу випустив свою суть у свою дружину. Енергія життя пульсувала від сполученої пари, поки дівчина тепер не зрозуміла, що помре, але що вона не хоче цього по-іншому.

Вона досягла рівня екстазу, який жодна жива людина ніколи не зможе зрозуміти. Його суть була несхожа на жодне смертне насіння. Це було не зовсім рідина, ані повітря, але щось середнє, що не знало ніяких фізичних меж і висувалося за межі стінок її трубки і наповнювало сяйво всієї її рами. Це була не смерть, це був апофеоз! З його безсмертною енергією, що кишить по всій її системі, ніщо не може зашкодити їй; ніщо не могло зв’язати її, ніщо не могло відхилити її шлях до божества! Лісовий бог зняв свого члена з жіночої квітки і став на коліна, щоб наблизити своє обличчя до свого.

Листя стелилися по лінії щелепи, як борода, а волосся було розпущеною зеленою гривою, але саме очі тримали погляд дівчини. Його блискучі срібні очі, що мали кожну зіницю, схожу на місяць, тримали її гіпнотизованою в його силах. "Спи тепер, моя наречена", - сказав він первозданним глибоким голосом і довго цілував її, їхні язики танцювали один одному в роти, поки він не відступив назад. Її повіки потяжчали, і молода жінка повернулася на бік і зісковзнула у сон без снів. Потім велика істота опустилася на лівий бік, туди, де її стегно стикалося з животом, і там теж ніжно поцілувала.

Там, де його губи стикалися з її шкірою, з’явився спіральний слід. З зусиллям велетень знову стояв, щоб знову повернути у глибокий ліс, знаючи, що не побачить, як настане його нова супруга, що настала через багато років. Тим часом інші жінки незабаром прокинулись і понесли її додому в село. Все, що відбулося цієї ночі, буде забуто для молоді, і сестерство буде зобов'язане стежити за нею, поки повільне повернення ночі не просочиться назад у її свідомість.

Вона виявить, що вона інша, і не знає, чому, і не може знати повністю, поки не пройде багато місячних циклів. Але обранець підніметься через передбачені випробування та випробування. І одного разу претендуй на своє належне місце королеви відьом і дами богу лісу, відомого лише смертним як Зелена людина.