Спека в Арізоні: історія Дженні, частина 1

Радіатор Дженні не єдине, що перегрівається, коли вона зустрічає Кейт.…

🕑 19 хвилин хвилин Лесбіянка Історії

Частина спеки в Арізоні: історія Дженні. Finnegan Feedbac найпростіший - - "Ні, ні, ні! Не смійте ви, жалюгідне лайно! НЕЕЕЕЕЕЕ!" Я закричав, коли безсило стукав кулаками по керму свого Chevy Malibu. Пара, що виливалася з-під капота, зростала настільки густою, що я майже не бачив. Я з’їхав з дороги і вдарився по брейсах, відправивши хмару коричневого бруду з темного земного плеча. Я вимкнув двигун і мовчки сів, коли густий арізонський пил кружляв і змішувався з парою, що виходила з радіатора.

Після чергової короткої істерики я сперся на кермо і заплакав. Ще не було полудня, і 21 червня 1980 року вже здавалося брехнею, що це буде один із найгірших днів у моєму житті. - Ми з чоловіком переїхали до Північно-Західного Феніксу разом із своїм немовлям сином чотири місяці тому, після того як його компанія перевела його. Спочатку мені було приємно жити поруч з мамою і татом, які переїхали до сусідньої пенсійної громади міста Сан-Сіті три роки тому.

Хоча було прекрасно знаходитись поруч з ними, вони дуже допомагали дитині, сумною правдою було те, що вони були майже єдиними людьми, з якими я спілкувався. Я відчайдушно скучав за своїми друзями в Сан-Дієго, але після того, як ми з Томом вступили у величезну бійку, коли він отримав наш перший рахунок за телефон, я навряд чи їм вже говорив. Він сказав мені, що мені потрібно завести нових друзів, але як я мав тут когось зустріти? Надто жарко, щоб виходити на вулицю, немає пляжу, кафе на узбіччі чи вуличного життя, і у мене була 10-місячна дитина, яку слід роздувати. Було досить погано залишатися без друзів у новій державі, але моє домашнє життя також стало черствим. Ми з Томом не займалися сексом з тих пір, як я завагітніла.

Після народження Макса мені стало соромно за своє тіло і набрану вагу. Я навіть не хотів, щоб Том бачив мене наедом. Я відчув від нього, що він теж не хоче. Але навіть після того, як я втратила більшу частину ваги і отримала лібідо, він здавався незацікавленим і не звертаючи уваги на мої натяки.

Потім був переїзд, стрес від нової роботи та стрес від того, що ми з Максом запеклися в палюче літо в Арізоні. Моя вагітність багато в чому змінила моє життя і моє тіло. На додаток до того, що я піднявся на два розміри чашки, я набрав близько 25 фунтів, що насправді не так вже й погано, враховуючи, що мені 5'8 ". Після народження Макса я доклав великих зусиль, щоб схуднути, займаючись вдома декількома годин на день, щоб отримати своє пляжне тіло.

До Макса я мав досить дивовижне тіло, якщо я так кажу, 36, 25, 37 з твердими грудьми D і довгим полуничним світлим волоссям. Я міг повертати голови на пляж з найкращими з них. Мені вдалося схуднути більшу частину ваги, але мої стегна, дупа і стегна залишалися кривішими, ніж я б брехав, скільки б я не робив фізичних вправ чи дієт. Я натрапив на його порно-схованку через два місяці після переїзду, приховану в приміщенні старої картотеки в коморі біля навісу. Я шукав квитанцію про наш вакуум, який перестав турбуватися, але що Я знайшов шокуючий.

Я новий про те, як Playboys він мав під ліжком, він навіть колись сам читав статті в них s. Але ці журнали були графічними та жорсткими; великі плани орального, вагінального та анального проникнення, груповий секс і найбільш вражаючі для мене кілька сторінок сексу на дівчинку. Вирісши в досить релігійному будинку, ці образи мене травмували. Я відійшла від чоловіка ще більше, боляче, що він віддав перевагу мастурбації, аніж жорсткому порно, а не мені. Я почав позичати журнали з його схованки, коли він був далеко, і сам регулярно мастурбував, як для того, щоб звільнити своє розчароване лібідо, так і для помсти.

Я навіть думав придбати одну з тих секс-іграшок, яку вони рекламували в журналі журналів, але у мене так і не вистачило сил. Одного разу, коли Тома не було у відрядженні, я прокинувся посеред ночі в стані збудження, у мене в голові застрягли образи з його жорстких журналів. Я насунув халат, схопив ліхтарик і вийшов до комори.

Я знайшов журнал, який я шукав, і він також потрапив до спальні разом із пляшкою вина. Лежати неслухняна школярка, я скрутився в ліжку з порно, читаючи її ліхтариком. Я почав перебирати пальці, бо вино теж тримається.

Відчуваючи свою кульмінацію, я перекинувся до журналу, повз капаючий пеніс, повз розбризкуваних спермою блондинок - до фотографій, які я прагнув побачити знову. Дві прекрасні дівчата, одна блондинка, інша брюнетка, були сплетені в пристрасті. Вони оселилися, вони всмоктували груди один одного, ліжували один одного…! Я пережив раптову кульмінацію, і по моєму тілу пробігла тремтіння, коли я стогнав і задихався в екстазі.

Коли я лежав задник і починав засинати, мені стало соромно і розгублено. Я сказав собі, що це просто післяпологові гормони, які грають на мою думку хитрість. - Цей шалений день розпочався, коли мати засмутила мене.

Вона запропонувала взяти Макса на цілий день і виїхала з міста Сан, щоб забрати його. Коли ніхто не відчинив двері, вона впустила себе із запасними очима, які я їй дав, і виявила, що я міцно сплю. Я мав бути готовий до клопоту, коли вона приїхала, але Макс був маленьким звіром учора ввечері, і без допомоги Тома я спав всю ніч. Я був такий виснажений, що спав прямо через будильник.

Мій чоловік Том працював у Неваді у справах до вівторка, і без нього пік не був би метушливим. Сьогодні вранці я не встигла вигодувати Макса, як зазвичай - годувала за півгодини. Я схопив кілька пляшок із холодильника, які витягнув за допомогою молоковідсмоктувача вчора ввечері, запхнув їх в одну із своїх маленьких дитячих сумки для тренажерного залу та подарував мамі. Швидко попрощавшись з нею та Максом, я теж шалено прийняв душ, одягнувся і вибіг за двері, обов’язково взявши маленьку сумку для тренажерного залу, в яку я витягнув молоковідсмоктувач і порожні пляшечки. Лікар сказав мені, що я схильна до грудей набряклість, хворобливий і потенційно небезпечний стан спричинив утворення молочних залоз у грудях.

Якщо я не зливаю їх регулярно, ні Макс, ні молоковідсмоктувач, вони болісно набрякають і можуть пошкодити тканини. У мене вже боліли груди через пропущений прийом їжі Макса, і я відчував тісність у моєму бюстгальтері 36 DDD. Я важко їздив на своєму 73 Chevy Malibu, але все-таки прибув до стоматологічної практики, де запізнився на 15 хвилин. Я вибачився перед Енн, стоматологом, яка заповнювала мене на фронті.

Тіна, менеджер офісу, морозно привітала мене. Я почувався жахливо, оскільки спеціально підбив її до цієї суботньої зміни, бо мені потрібні були години. Я теж над передньою панеллю і почав працювати, але груди боліли страшенно. Я протримався стільки, скільки міг, але врешті-решт я зіткнувся і поставив Тіні, якби міг взяти свою обідню перерву на годину раніше. Вона кинула на мене крижаний погляд, але погодилася.

Я зібрав мішок з тренажерним залом, повний запасів, зайшов у туалет жінки-працівника і влаштувався в стійлі. Нетерплячий для полегшення, я закопав мішок для молоковідсмоктувача і витягнув… пакет памперсів. Відчуття нудоти мене охопило, коли я зрозумів, що віддав мамі неправильну сумку! Я шалено перебирав сумку, але молоковідсмоктувача ніде не було.

"Не панікуйте, - подумав я собі, - ви користувались насосом учора ввечері в дитячій. Ви впевнені, що ходили по ньому?" Я не міг згадати. Був шанс, що це все ще було в будинку. У мене було трохи менше години. Якби я теж на 51-му, водив брехню демона і робив усі вогні, я міг би просто встигнути врятувати свою роботу.

Через п’ятнадцять хвилин я опинився на краю міста, за п’ять миль від дому. Я сидів у хмарі пари і пилу, в спеці, яка повинна сягати 120 до обіду. У мене сиськи мали лопнути, мій чоловік був у Неваді, і я тепер нікого не могла покликати на допомогу, навіть якщо б мені вдалося знайти телефон-автомат.

Коли я сперся на кермо, плачучи і жаліючи себе, я помітив, що повітря в машині швидко нагрівалося, коли нещадне сонце збивало. Мені довелося щось робити, і то незабаром. Коли я похмуро обмірковував свої варіанти, над вікном з боку водія пройшла тінь, а потім три гучні постукування. Молода жінка з довгим рудим волоссям заглядала з занепокоєним виразом обличчя. "Гей! Ти О?" - кричала вона.

Я сів на задньому сидінні і зібрався перед тим, як відчинити двері, щоб зустріти свого молодого рятувальника. Переді мною стояв симпатичний молодий рудий у білій бавовняній напівчортці, короткій джинсовій сорочці та шльопанці. Її довге кучеряве волосся було пов’язане в чорно-чорну бандану з похмурими та перехрещеними кістками, хоча кілька довгих прядок вільно опускалися до її плечей, обрамляючи її миле, ластовинне обличчя. Їй здавалося близько 5'4 ", і, можливо, в пізньому підлітковому віці. Вона була стрункою, але з пропорційними вигинами у всіх потрібних місцях.

Важко було прочитати її вираз, оскільки вона носила дзеркальні сонцезахисні окуляри авіатора, але я відчув несхвалення. "Привіт," сказав я, обмацуючи очі ватяною тканиною. "Ти що-небудь про автомобілі?" Я засміхнувся. Вона кинула погляд на пару, що витікала з-під капота. "Мені зараз досить, щоб впізнай вибухлий радіатор ", - сказала рудоволоса досить стисло.

Її голос мав чудовий південний звук, який я не міг повністю помістити." Не можна багато чого зробити, поки він не охолоне. Вам десь потрібна прогулянка? Метроцентр недалеко, і в ньому є кондиціонер. Ви залишитеся, якщо залишитесь тут "." Я живу в декількох кварталах на північ від цього місця, просто повз Кактусову дорогу ", - сказав я. - Якби ви могли мене там провести, я був би вам вдячний. У мене пекельний день "." Звичайно.

"Вона відповіла, знизавши плечима," Візьміть все, що вам потрібно, і знайдіть. Якщо ви приїдете за кілька годин з кількома літрами води, ви зможете доставити її до гаража. "" Танс ", - сказав я з втомленою посмішкою. "Ви - перше хороше, що трапилося зі мною цілий день. Мене, до речі, звати Дженні".

"з'їли", - відповіла вона, потискуючи мені запропоновану руку. їв, їхав на білому фургоні "Форд", що обманював брехню, яку бачив кращі дні. Вона заїхала позаду мого Малібу, і зараз заводила фургон, і, як я сподівався, вмикаючи кондиціонер.

Як люди пережили ці літа в Арізоні без змінного струму на своїх машинах, я ніколи не буду зараз. Я зібрав свій гаманець та мішок для немовлят з дитячого сидіння, перш ніж відставити машину та приєднатися до їжі у фургоні. Я відчинив бокові двері пасажира і обережно заліз на сидіння, злегка скривившись, підганяючи погон до ременя безпеки. Мої груди починали пульсувати.

"Ти впевнений, що ти O?" їв затухаючи, відчувши мій дискомфорт. "Я просто трохи…", сказав я, бінг. Я вирішив, що не потрібно вдаватися в подробиці. "Ні, справді, я", - сказав я.

- Танс. "Ось", сказала їла, пропонуючи мені свою газовану соду "Великий ковток", "Ви брехуха, ви могли б використати холодний дрін". Я із задоволенням прийняв газовану воду, теж соломинку між моїх губ і глибоко пролунав, коли я розкошував холодним вибухом від ван-ва. Я зітхнув і заплющив очі, коли холодний коє ковзав вниз, а мій гріх охолоджувався під штучним вітерцем. "їли, - втомився я, - чи траплявся вам колись один із тих днів, коли все пішло не так?" "Пекло, - сказала вона з посмішкою, - я вже місяці це брешу".

Ми поділились сміхом, коли їли, ставили фургон у спорядження та прямували на північ. По дорозі до мого дому ми обмінялись невеликими талами. Я розповів їй трохи про себе, і вона справді зігрілась до мене, коли я розповів їй про Макса. їла шістнадцять і готувалась до другого курсу середньої школи. Її сім'я переїхала до району з Афін, штат Джорджія, близько 4 років тому.

Вона не вміщалася в школі, і її знущали через її веснянки, її акцент та бюст, який рано розвивався. Вона стала трохи карапузом і одиначкою до другого семестру середньої школи, коли познайомилася з Мар, своїм нинішнім і першим серйозним хлопцем, у музичному класі. Він мав 3-х частинний серфінг-оркестр, який нещодавно виріс до 4-х штук після того, як його поїли, щоб приєднатися до нього в якості нового бас-гітариста, фактом, яким вона дуже пишалася. Вона звучала неправду, що насправді закохана. Ми приїжджаємо на мою вулицю в листяному заміському приміщенні трохи перед обідом і зупиняємось перед моїм будинком.

Я ще не хотів їсти, щоб покинути, бо мені, можливо, доведеться благати проїхатися з нею ще раз, тому я наполягав на тому, щоб вона принаймні зайшла, щоб заправити свою Велику ковтку свіжою содою та льодом. На моє полегшення вона погодилася. Вона випустила мене біля узбіччя, а потім зупинилась і пронесла фургон у тіні гігантського бавовняного дерева через дорогу від мого будинку, щоб захистити його від палаючого полуденного сонця.

Я копався в гаманці за очима, коли їли, перетинаючи галявину, а крихка бермудська трава хрустіла під її шльопанками. Іншими звуками були лише невпинне гудіння цикад та гудіння болотних охолоджувачів. Тепло в сауні ставало гнітючим, і я відчув полегшення, коли нарешті відкрив двері і привітав її всередині. "Ох, вау", сказала їла, коли ступила у прохолодний, похмурий коридор, "справжній кондиціонер!" "Я наполягав на тому, щоб Том встановив справжній змінного струму, - сказав я їй, зачиняючи двері, - я не збирався проходити літо в Арізоні, маючи нічого, крім болотного охолоджувача, який вони вважають таким вологим будинком".

Я був дуже радий бути вдома. Це був затишний маленький будиночок у стилі ранчо, типовий для подій у цій частині міста. Дверний отвір виходив у коротку передпокій, що вела до зручної витягнутої барліги з довгим диваном, спрямованим до дальньої стіни, у якому був невеликий камін, вкладений між наборами вбудованих полиць, і кольоровий телевізор. Кімната закінчувалась еркером, що виходив на передній двір, а попереду стояли пари крісел.

На журнальному столику перед диваном було кілька журналів та свічок. Важкі темні портьєри були закриті, викидаючи більшу частину світла, надаючи кімнаті прохолодне відчуття брехні. Повз берлогу коротка передпокій вела до невеликого підсобного приміщення з цоколями білизни, що сиділи на вершині пральної машини та сушарки. Потім зал увійшов до офіційної їдальні з великими вікнами, що виходять на задній двір.

Навпроти вхідних дверей знаходився свербіж, один кінець якого виходив на невеликий брусок, звернений до барлогу. Будинок був килимовим покривом глибокої золотисто-коричневої махорки, типової для того часу. їла, зняла сонцезахисні окуляри і з цікавістю роздумувала, коли вона заморозила шльопанці і залишила їх біля дверей. Знявши окуляри, я помітив її симпатичні зелені очі.

Її обличчя обмануто брехнею, що це належало до брошури про ірландські гастролі. - У холодильнику є газована сода, - сказав я, закинувшись коридором ліворуч, прямуючи до дитячої, - допоможи собі. Я увійшов до дитячої кімнати і порився за молоковідсмоктувачем, шукаючи під плечиками та набившими іграшками. Тут не було.

"Це, мабуть, Макс", - покликав його з-під куріння Напевно, вона бачила його фотографію в холодильнику. "Так," я зателефонував bac, "Це було близько місяця тому". "Він чарівний!" - воркувала вона. «Не панікуй, - прошепотів я собі, - можливо, ти залишив це у ванній кімнаті в залі». Я часто користувався ванною кімнатою в залі для прибирання дитячого приладдя, але після швидкого пошуку я підходив з порожніми руками.

"Блін!" - пробурмотів я, трохи надто голосно. Я пограбував у шафі в залі біля кабінету і знову підійшов порожнім. Я знову вилаявся під носом. Напевно, я поклав цю прокляту річ у сумку для спортзалу, яку подарував мамі. У мене залишилася одна надія, що я можу зв’язатися з мамою по телефону.

Вона може бути тут за 45 хвилин з молоковідсмоктувачем. Якби я не міг з нею зв’язатися, ну, можливо, мені довелося б їсти ще одну послугу і попросити її повезти мене до лікарні. Я боялася думки звернутися до лікарні з приводу чогось такого безглуздого, як неправильно поставлений молоковідсмоктувач, але у мене цицьки страждали. Я увійшов у свербіж і виявив, що їв, притулившись до прилавка, дивлячись на задній двір. - Дженні, де ванна? - засмутилася вона, коли я дійшов до телефону, який був встановлений на стіні біля календаря.

- О, - відповів я, вказуючи на зал, з якого я вийшов, - просто по коридору ліворуч. Я накрутив слухавку, коли вона прослизнула повз мене і босими ногами пронизала коридор. Я набрав номер мами і зачекав, поки він з’єднається, і почав дзвонити.

"Шанси є, що їх немає вдома", - песимістично подумав я. Це була субота, і вони так активно займаються соціальною діяльністю, яку пропонує пенсійне співтовариство. Тато, мабуть, закінчував раунд гольфу, а мама була непристойно у своєму бридж-клубі або відвідувала друзів і демонструвала онука.

Телефон дзвонив кілька хвилин. Я важко зітхнув, поклав слухавку і підійшов до дивана. Я важко сів і закопав обличчя в руки, коли в мене на очах потекли сльози розчарування. Я теж здригався, дивлячись, мовчачи. «Ти такий дурень», - подумав я собі.

"Чому ти проспав сигнал тривоги? Чому ти не перевірив сумку, яку подарував мамі? Том буде в люті, якщо отримає рахунок із лікарні лише тому, що ти втратив тупу грудну помпу". Я теж ще раз здригнувся і зітхнув. Я хотів би просто лягти спати і зробити так, щоб все це пішло.

"Дженні, що не так?" їв притиснувшись тихо, коли вона поклала втішну руку мені на плече. Я не чув, як вона зайшла до кімнати, і мені було соромно, коли її бачили в такому стані. Проте в той же час я почувався втішеним присутністю доброзичливої ​​душі і був радий, що не був один. "Ти сик Дженні?" - посміхнулася вона, голосом сповненим занепокоєння.

"Ви намагалися це приховати, але я бачу, що вам боляче". "О, їли, це так соромно", - сказала я, і мій голос загримів від емоцій. "Я дав мамі неправильну сумку сьогодні вранці.

Я прокинувся пізно і не встиг нагодувати Макса, тому, коли мама прийшла забрати його сьогодні, я… я ходила йому кілька пляшок, але ставила їх в сумці з моєю… моєю молоковідсмоктувальною камерою. Я не можу зв’язатися з мамою по телефону, "я пригнічено зітхнула", і їй не доведеться з ним до шести. Якщо Макс їсть недостатньо або я не Не використовую молоковідсмоктувач, у мене сиськи набрякають і болять, бо тіло занадто багато.

Мій лікар сказав мені, що це називається набряком грудей ", - пояснила я. "Якщо я не позбудуся зайвої мілі, тканина може порватися і заразитися, і… О, лайно, я нахиляюся!" Я плакав. Подивившись на блузку, я побачив, як навколо сосків утворюються мокрі плями. "Мені доведеться йти до лікарні!" Я жалібно схлипнув.

з'їли бік бак до свербіння і повернули з коробкою тканини. Вона витягнула кілька вільних і передала їх мені. "Дженні, чи можу я чим-небудь допомогти?" - посміхнулася вона, з безпорадним виразом обличчя. "Тільки якщо у вас випадково немає молоковідсмоктувач". Я зітхнула, витираючи сльози з обличчя.

"Або справді голодна дитина", - додав я. "Це не корисно, - сказав я пригнічено, - мені просто доведеться їхати до лікарні. Том захворіє мені, коли отримає рахунок". Я жалюгідно на неї пограбував.

"О, їли," сказав я, "ви були такими приємними і такими корисними - я ненавиджу вас, як чергову послугу, але чи можете ви відвезти мене до лікарні? Я заплачу вам за бензин". їв, сів поруч зі мною на дивані і трохи задумався. "Дженні", - нарешті вона сказала тихо, - якби ти мала молоковідсмоктувач, ти б була в стані, і тобі не потрібно було б їхати до лікарні? Я вкусила нижню губу і кивнула. - Або голодна дитина? Вона продовжила.

Я знову кивнув. з’їв занадто глибокий вдих і видих. "Дженні," сказала вона тихо, "Насправді це не повинна бути… дитина, правда".

Подібні історії