Спогади леді Блеквуд

Після її похорону він зізнається у своїй нездоровій одержимості.…

🕑 23 хвилин хвилин Зрілий Історії

Був сірий, темний осінній день. На небі висів загрозливо густий шар хмар. Повітря було наповнене електрикою та густим вологи, як це було протягом кількох днів, наче хтось забув відкрити ворота неба і затопити земний світ другим потопом. Пронизливий вітер підштовхнув усіх, окрім двох постатей, яких не злякали ворожі умови цвинтаря.

Між пастором і молодим чоловіком, одягненим у чорне, вираз обличчя якого робили нерозбірливим у темних сонцезахисних окулярах, зяяла схожа діра в землі. Він був єдиним відвідувачем похоронної процесії. Рожева півонія злетіла на дубову труну, її улюблена квітка.

Він забув справжній символізм цього; насправді ніколи не усвідомлювала цього, попри її неодноразові спроби пояснити йому. Судячи з ледь помітної зморшки носа преподобного, вибір квітки юним відвідувачем був, мабуть, не зовсім доречним. Молодий чоловік скривив куточки рота до нечіткого виразу, бо смутно пригадав, що півонія раніше асоціювалася радше з народженням, ніж зі смертю.

І все-таки це була її улюблена квітка, і крапка, подумав він. Незворушний на звичайну безладну промову пастора, він запалив сигарету після того, як той оголосив, що церемонія закінчилася. Коли кінчик цигарки потух від перших густих крапель дощу, молодий чоловік перестав запалювати її; він просто марно тримав його між губами, коли вибрав швидший крок, щоб наздогнати преподобного. — Отче, — сказав він, поклавши одну руку на плече священика, — у вас є хвилинка? Літній чоловік звинувачувально зітхнув і відкашлявся, перш ніж заговорити: «Чим я можу тобі допомогти, синку?» — Щодо леді Блеквуд, батьку, чи можу я зізнатися? — запитав у відповідь юнак. Пастор знову зітхнув.

«Ми поза звичайними годинами, але ти єдиний, хто з’явився на її похорон. Виняток, мабуть, не завадить. Побачиш мене в сповідальні за п’ять хвилин, щоб я міг переодягнутися в сутану. " Самотній відвідувач ледь помітно посміхнувся і зняв темні окуляри. «Я більше думав про те, щоб випити одну чи дві порції в барі.

Він зробив паузу, стиснув губи, дочекався реакції священика і продовжив запит, коли зрозумів, що це не дає льоду: «Будь ласка, отче. Мені потрібен хтось, щоб поговорити». Батько захихотів і поправив окуляри. — Гадаю, ніхто не прийде до церкви за погоди.

Міцний напій, щоб зігріти старі кістки, не зашкодить. Ходімо, синку. У «Red Kitty», колись відвідуваному будинку розваг, а тепер у кудлатому барі, де залишилася остання хірургічно змінена, але старіюча екзотична танцівниця з нерозбірливим виразом обличчя, три порції найдешевшого wky, який пропонував бар, були безрадісно вибиті молодшим із двоє новоприбулих клієнтів, перш ніж він наважився продовжити зізнання щодо померлої жінки. — Як добре ви знали леді Блеквуд, преподобний? Молодий чоловік грюкнув четвертою жирною чаркою.

Бариста на ім’я Том, згідно з величезними літерами на яскравому ім’яному ярлику, наповнив пропахлий головним болем і гниттям алкоголь на прилавку. Літній священик звів брови в знак неприязні до співрозмовника, але нахилився, наче бажаючи переконатися, що звук переважатиме над бездуховним рокабілі/блюзовим гуртом, який грав, водночас обертаючи келихом, який тримав між пальцями, хоча говорити не мав наміру. Він віддав перевагу випити в обстановці закладу на мить. Погано освітлений бар створив би ідеальну атмосферу для епізоду серіалу Філіпа Марлоу чи Джеррі Коттона. «Вона часто відвідувала мою церкву, але я не був її лікарем-психологом, оскільки, мабуть, збираюся стати для вас, якщо ви про це питаєте», — нарешті безрадісно промовив він, дивлячись на алкоголь у руці.

— Ти не дуже вмієш приховувати свою відсутність співчуття, преподобний, — засміявся молодший із них, — тож вона насправді не бачила тебе, щоб зізнатися, ти маєш на увазі? Преподобний повільно похитав головою, перш ніж вибити четверту порцію алкоголю, щоб не відставати від новоспеченого клієнта, який продовжував говорити: «У такому разі пристебнись, щоб проїхатися невдало, старий, бо в тієї леді справді було чимало лайна. зізнатися, повір мені». Він зробив паузу для ефекту. «Я, для початку, колись був її орендним хлопцем, чи як ви хочете це називати». Молодий чоловік трохи почекав, щоб слова ввійшли в голову.

«Начебто…» Наша сповідальна історія починається ще з того часу, коли я був одним із ледачих студентів. Раніше я, як і всі мої колеги-хіпстери, скидав уроки й тусувався в цьому шаленому інтелектуальному кафе й читав свою частку Сартра, Ніцше, Мільтона та Селінджера, будь що. І ні, моє зізнання не ґрунтуватиметься на моєму гедоністичному способі життя, яким я був поганим неробим, який носив штучні окуляри, щоб відповідати стереотипу. Повернемося до згаданої кав’ярні: звичайно, серед гостей завжди було кілька дивних. Хтось має дотримуватися квоти, чи не так? Одна з дуже людей, вона була б єдиною, хто справді відповідав декору, судячи з її віку, насправді привернула мій погляд, коли я вперше побачив її.

Незважаючи на її похилий вік, я не міг відірвати від неї очей. Проста кількість років, які розділяли нас, була не так вже й удвічі старшою за мене, але мої очі були прикуті до її губ, коли вона брала ложкою смачний полуничний пиріг у кав’ярні, крутила ложкою в роті та ковзала нею по сідниці губи, ніби вона чуттєво цілувала когось. Видовище було вкрай еротичним. Навіть її манера витирати губи серветкою змусила мої гормони підскочити від збудження. Потім раптом я усвідомив, що я перевіряв власну бабусю, принаймні образно.

Гаряча кава потекла через мій ніс назад у чашку, коли я захлинався від ковтка, який був у роті. Звичайно, центр мого тяжіння не помітив мою незграбність і хихікав у відповідь на безглуздий спалах запобігання повені моїх легенів. Проте її стриманий спосіб висловити свою розвагу змусив мене запідозрити її в дещо шляхетному походженні. До того дня я ніколи не міг подумати, що лукаве підморгування та м’яка усмішка жінки її віку справлять таке спокусливе враження. До кінця мого перебування в кав’ярні я більше не міг зосередитися на своїй літературі.

Моя голова була занадто зайнята нечистими думками про бабусю, гаразд, можливо, я трохи перебільшую її вік тоді. Проте мої думки були сповнені зростаючої нездорової одержимості про неї. Хоча зазвичай я був уважним оглядачем, я боявся, що жертва моїх надто очевидних спостережень помітить мій спотворений інтерес до неї. Наступне, що вразило моє око, це те, що вона виглядала досить тендітною натурою, оскільки всі її рухи робилися з майже медитативною обережністю.

Спостерігати, як вона обережно підносить чашку до губ, наче інакше могла зламати собі щелепу чи пальці надто різкими рухами, було справжньою приємністю для очей. Ідеально доглянуті пальці повинні були відчувати себе небесно обгорнутими навколо мого члена, поки її рубінові губи стискали б його шолом, я фантазував. Дивно, але якась частина мене була переконана, незважаючи ні на що, що я досить добре спостерігаю за нею зі свого кутка, поки вона не поговорила з офіціантом перед тим, як заплатити, і дати йому щедрі чайові за маленьку послугу, яку вона, очевидно, задумала.

Я бачив, як вона вказує на мене краєчком ока, протираючи офіціанта. Швидкого відволікання від розбитого шуму важкої склянки, що впала на підлогу, було достатньо, щоб я не помітив, як старенька вийшла з кафе, а також як хтось опустив записку на акуратно складеній серветці в кишеню мого підробленого тренча Burberry. Як вона…? Нічого, подумала я, відкривши складену носовичок і знайшов рукописну записку та слід від губної помади. У записці було написано: «Я не міг не помітити ваш інтерес.

Подзвоніть мені». та додано стаціонарний номер. Хустка була виготовлена ​​з бавовни, надушена і мала вишиті звивисті ініціали.

Я підійшов до нього носом і вдихнув п’янкий аромат, від якого моє серце забилося від зростаючого бажання цієї старої жінки. Я навіть не знав її імені, але я вже закохався в неї. Мені знадобилося два дні вагань, поки на третій день я кілька разів невпевнено брав телефон і нарешті набрав номер, який вона мені дала. Характерне гудіння сигналу зворотного виклику дзвеніло в моєму вусі, як набридливий шум у вухах. Я вже збирався покласти слухавку й відмовитися від дурної ідеї зв’язатися зі старою дідою, яка любила жартувати над молодими студентами, коли до мого вуха пролунав жіночий голос: «Блеквуд, чим я можу тобі допомогти?» Її зрілий голос так налякав мене, що я мусив прочистити горло й глибоко вдихнути, щоб не тріснути, як хлопчик у середині статевого дозрівання: «Доброго дня, пані.

У мене є носова хустка, яка, здається твій". «О, — кокетливо відповіла вона, — як ти галантно з твого боку, що справді називаєш мене, юначе. Чи можу я знати твоє ім’я, любий?» — Мене звуть Олександр, але, будь ласка, називайте мене Алеком, місіс Блеквуд, я наполягаю. Вона тихо засміялася й відповіла: «У вас хороші манери, Алек, але я змушена наполягати на тому, щоб ви називали мене місіс, а не місіс». — О, ви ніколи не були одружені, міс Блеквуд? «Ні, на жаль! Це було моє велике нещастя — бути зарученою з молодим чоловіком, який свого часу відправлявся до В’єтнаму і так і не повернувся».

Я почула вагання в її голосі, перш ніж вона продовжила: «А після нього, ну, більше ніхто ніколи не впадав у мої чари». Ми довго спілкувалися і познайомилися. Чим більше ми розмовляли, тим більше я знав, що маю її побачити. Я пообіцяв повернути їй хустку, тож ми домовилися про побачення. Того дня, коли я постукав у її двері, у мене раптово здригнувся.

Це змусило мене зрозуміти, наскільки дурним і невпевненим я почувався. Що я знову робив? Залицятися до жінки, яка була майже на п'ятнадцять років старша за мою рідну матір? Подумайте про це! Довгого часу, який вона знадобилася, щоб нарешті відчинити двері, було достатньо, щоб я знову і знову передумав, повернувся, відійшов на два кроки, знову відійшов, подивився на квіти в моїй руці, відчув, що вони не зроблять і вирішите викинути їх у наступний смітник. Наприкінці я справді збирався викинути їх на вулицю, коли двері з криком відчинилися, і з них вийшла доросла жінка, яку я пам’ятав із кафе.

«Будь ласка, прийми мої вибачення за те, що я так довго чекав, Алек, — сказала вона м’яким спокусливим голосом, який я знала по телефону, — ми, старі люди, маємо… гм… особливості, розумієш?» Я посміхнувся їй і зняв капелюха, як мене вчили в дитинстві. У відповідь вона трохи зігнула коліна і підняла мереживну спідницю, посміхаючись при цьому. Щоб було зрозуміло: її спідниця зовсім не була зміщена; він був обраний досить зі смаком відповідно до її віку. Потім вона подивилася на мене і сказала: «О, і не викидайте чудові півонії, юначе. Було б дуже прикро, адже вони чудові.

Ви навіть зібрали мої улюблені квіти, а я про них не згадав. ти чудовий хлопець». Вона взяла мене за руку, щоб обережно потягнути всередину місця, яке вона називала домом.

Яким би скромним він не здавався ззовні, будучи типовим міським будинком, всередині свідчило про те, що я підозрював у давно забутому дворянстві. Вона провела мене до вітальні й жестом попросила сісти на її диван, який виглядав так, ніби він був ще до минулого століття. Коли я сів, мені запропонували тістечко та каву, а також поглянули на її декольте, коли вона принесла мені смаколики на срібному блюді, так, справжньому сріблі.

Наливаючи чорну рідину в мою чашку, вона стиснула свої щедрі груди руками, змусивши мене ковтнути, бо я не був упевнений, куди дивитися: на її кокетливі очі, на її свідому посмішку чи на спокусливе декольте. Наляканий її легковажними залицяннями, я випив у її вітальні. Стіни були заповнені вицвілими картинами, що розповідали про давно минулі та забуті часи.

Можна було ледве розрізнити художнє зображення її родоводу. Вона повільно сіла, опустилася назад на диван і недбало дозволила своїй блузці трохи розкритися й відкрити достатньо декольте, щоб я міг побачити, як її груди оголені під ним. Однією рукою вона оббивала м’яку подушку, а довгими тонкими пальцями іншої руки заманювала мене сісти поряд.

Я виконав її прохання і дозволив їй обійняти мене за плечі. Вона вказала на тонку, потерту книжечку, що лежала на її журнальному столику. Назва звучала так: Збірка романтичної поезії. «Відкрийте на сторінці 25», — сказала вона, «це моя улюблена». Я зробив, як мені сказали, і дозволив їй притягнути своє тіло ближче до себе, коли я відкрив буклет на згаданій сторінці.

Я читаю вголос рядок за рядком перекладеної версії «Місячної ночі» Йозефа фон Айхендорфа. Хоча вірш складався лише з трьох віршів, з кожним словом, яке я читав, я відчував, як місіс Блеквуд дихає дедалі складніше, і вона поступово закохалася в звук мого голосу. Вона притиснула моє тіло до свого і так сильно притиснула моє обличчя до своїх м’яких грудей, що я ледве зміг прочитати останній рядок, не кажучи вже про те, щоб сформулювати слова. Коли я закінчив читати, я закрив кишенькову книжку.

Тоді вона потягнула мене так сильно, що я перевернувся й приземлився наполовину на неї. Я дозволив їй притиснути своє обличчя до свого декольте й відчути м’якість її солодких подушок. Потім вона м’яко змусила мене підійти, щоб сором’язливо цокнути її по губах.

«З таким твоїм голосом ти мав би час від часу приходити сюди і читати мені вірші, — сказала вона грайливим голосом, — я впевнена, що як студенту тобі може знадобитися фінансова допомога, чи не так?» Її посмішка була диявольською та сповненою жаги до апетитного шматка свіжого м’яса, яким я був у її очах. Вона надто усвідомлювала, що я не міг протистояти спокусі побачити, як вона звивається від бажання, яке викликало те, що я читав їй вірші, бо надто великим був мій потяг до дорослої краси та її щедрих грудей, які я щойно мав нагоду потерти себе. обличчям проти. Прийти до неї в гості, щоб випити чашечку чаю чи кави, побалакати та почитати її романтичні вірші про химерність життя стало майже щоденною рутиною. Для мене це була чесна угода.

Оскільки я жив сам у своїй квартирі, ніхто не очікував, що я повернуся додому після лекцій (які я здебільшого пропускав), і я мав розкрити свою таємницю: свою нездорову одержимість дорослими жінками з великими цицьками. Крім того, я знайшов собі добре оплачувану роботу і іноді навіть заробляв на прийнятну вечерю в хорошій компанії. Так би мовити, я став дуже особливим ескортом для пані Блеквуд. Звичайно, наш такий улюблений час для кави був лише приводом для того, щоб підбадьорити один одного від сповнених натяків балачок і кепкувань, щоб мати більш насичений досвід читання. Я сидів у її кріслі, насолоджуючись видом, як вона повільно заплющує очі під звуки мого голосу, як вона дозволяла мені почути сумне зітхання і дозволяла її декольте розкритися ще ширше.

Вона кусала губи й проводила руками по рідкому животі, злегка звиваючись від власного дотику. Якщо вам цікаво, чи ми коли-небудь зустрічалися разом, я змушений вас розчарувати, оскільки вона з самого початку дала мені зрозуміти, що про це не може бути й мови. Чому, ви можете запитати, якщо ми обоє, очевидно, були голодні одне до одного, лише чекаючи, щоб зжерти одне одного. Що ж, старенька страждала від слабкого серця; причина її смерті, зрештою.

Хвилювання, викликане належним підключенням, скоротило б тривалість моєї роботи з нею приблизно з року до кількох сеансів або близько того. Її серце не витримало б, на жаль. Але це не те, що я коли-небудь повертався додому нереалізованим у сексуальному плані, тобто. Особливо того разу.

Був один раз, коли вона сказала мені, що не може більше терпіти, що їй шкода її неспроможності доставити розумне сексуальне полегшення. Щоб виправити ситуацію, вона запропонувала полегшити мій накопичений брак сексу. І хлопець, могла б вона смоктати член! По-перше, я був здивований її пропозицією, бо мені ніколи не спадало на думку, щоб вона відповіла на це задоволення.

Знаєте, це було вихід із нашої звичної рутини. Це стало нормою фактично не торкатися один одного, за винятком того, що вона час від часу дозволяла мені заритися обличчям між її чудовими цицьками. Відчувши, як вони ледь не душить мене, і відчув п’янкий запах її парфумів, я прямо в дев’яту хмару. Я майже забув про свої початкові наміри здичавити цю бідолашну жінку, і тепер вона насправді запропонувала мені те, на що я таємно чекав весь цей час.

Мрії збуваються. Тим не менш, перш ніж вона виконала свою пропозицію, вона попросила мене прийняти душ і прибратися, дала мені рушник і пообіцяла мені не затягувати. Коли температура води була встановлена ​​на комфортний парний душ, я дозволив їй потекти на моє обличчя. Я нервував, але був схвильований і відчував, як адреналін повільно наповнює моє тіло. Я готувався отримати належну голову від жінки моєї мрії.

Ого! Мені довелося кілька разів глибоко вдихнути, щоб не втратити холоднокровність від простого уявлення про те, що мало статися. Незважаючи на обіцянку поспішати, я витрачав весь свій час на намилювання свого тіла, тому що хотів бути доглянутим для неї. Раптом я відчув, як хтось палець торкнувся мене по плечу. Наполовину очікуючи цього, я не здивувався, побачивши пані Блеквуд у халаті, яка стояла тут же. Вона розв’язала вузол свого пояса й дозволила халату сповзти з її плечей на підлогу.

Я спробував проковтнути, але в роті пересохло від вигляду її оголеного тіла. Вона була ще прекраснішою, ніж я собі уявляв. Вона мовчки ступила під воду, що падала, і поцілувала мене, обійнявши мене своїми руками. Я приєднався до глибокого пристрасного поцілунку.

Наші язики сплелися в всепоглинаючому танці бажання. Вона притиснула своє слабке тіло до мого, і я, боячись, що можу зробити їй боляче, обережно притягнув її до себе. Між нашими животами мій твердий член виріс до повної твердості, поки не штовхнув її в пупок. Потім я відчув, як її пальці проводять мій стрижень вгору-вниз і знову вгору, стискаючи його трохи більше з кожним ударом, змушуючи мене стогнати їй у рот у відповідь.

Її дотик був ніжним, але інтенсивним. До того моменту, як вона міцно стиснула мій кісток, вона перервала наш поцілунок, щоб щедро очистити мою шию, м’яким дотиком губ і зухвалими цоками. Потім вона провела носом по моїй грудині й сором’язливо поцілувала її, ще один ближче до мого соска, ще один посередині між ними, а потім дозволила своєму язику повільно ковзнути до нього. Вона смоктала мій сосок і кусала його. До того дня я навіть не підозрював, що чоловічі соски можуть бути такими ж чутливими, як і жіночі.

Від дотику її губ до нього відчув електричний струм, від якого мені по спині пробігли мурашки. Продовжуючи гладити моє тіло, вона опустилася на коліна й глибоко подивилася мені в очі, перш ніж утворити кільце своїми губами, які стиснулися навколо самого кінчика. Ніжне смоктання, язичок висувається й охоплює головку. Вона відпустила і знову подивилася мені в очі. Я бачив, як лише кінчик її блискучого язика облизує верхню губу, зухвало підморгує, і її верхні різці впиваються в м’яку м’ясисту подушечку нижньої губи й знову повільно відпускають її.

Я аж задихнувся від одного лише погляду на її кепкування. Точно знаючи, який ефект справили на мене її маленькі ігри, вона знову обхопила мої головки своїми губами і тихо наспівувала, посилаючи приємні вібрації прямо через мою ерекцію. Потім вона обхопила мої яйця, які обвисали від гарячої води, і дозволила моєму стрижню проникнути в її губи, поки моя голова не зникла між ними. Смокчучи його, вона повільно накачувала мій член, створюючи моє задоволення, одночасно пестячи мої яйця, як справжній експерт у цій галузі.

Невдовзі я відчув, як у мене почала течія. Так, течіть, а не просто витікайте, я вам кажу. І це була мить, коли вона вивільнила мою голову з його гарячого, вологого ув’язнення.

Вона зняла руку з моїх яєць і змастила середній палець безбарвною рідиною. Зробивши це, вона кинула на мене погляд, який я ще не міг розібрати, але це виглядало як знак майбутньої несподіванки. Відволікаючись на її зачаровуючий погляд, я не зрозумів, куди вона поклала руки, доки від відчуття її пальця на моєму анусі все моє тіло не застигло від шоку.

Однак перш ніж я встиг висловити свій протест, її палець уже пройшов повз мій напружений сфінктер, посилаючи інтенсивний поштовх задоволення через мій хребет. Трохи неохоче, але я підсвідомо посунув стегна вперед лише на кілька дюймів, щоб уникнути її пальця, дозволяючи моєму члену ковзати між її губами, які вона тримала напоготові, ніби передбачила мою реакцію. Коли її рот ковзав вгору-вниз по моєму членику, її рука підтримувала його, а її середній палець повільно пробирався до моєї сідничної дірки, я не міг стримати стогін і вигукував її ім’я в пару всередині душової кабіни. Вона тримала мене на межі приголомшливої ​​кульмінації до тих пір, поки вона не занурила кісточку пальця глибоко в мою дупу, щоб досягти моєї простати, що було схоже на години болісної відмови від оргазму.

Вона використовувала нескінченний потік попередньої сперми, щоб змастити мій ерегований стрижень і змусити його легше ковзати в її все ще накачуваній руці. Я просто не міг перестати стогнати й благати її звільнити мене від мого розчарування. Її кваліфіковане лікування було чистим, солодким катуванням. Тоді я відчув це: я відчув, як кінчик її пальця міцно притиснувся до моєї простати й погладив її.

Вона знала точний момент, коли я підійду і відпущу її губи від мого члена. Вона тримала його вказуючи на свої дивовижні груди та енергійно накачувала його, дивлячись мені в очі, її очі благали, щоб я бризнув на неї своєю спермою. Вона дозволила першим двом мотузкам мого найсильнішого оргазму вдарити по її грудях, а трьом менш сильним, що залишилися, — по її обличчю та відкритому роту. Я був настільки виснажений цим досвідом, що не помітив, як вона прибирала безлад на своїх грудях і обличчі, як вона витерла мене й дозволила мені заснути на її ліжку, поклавши голову їй на груди. Преподобний і оповідач були єдиними гостями в інакше порожньому барі.

Гурт закінчив свій сет кілька годин тому досить млявим кавером на Stray Cat Strut від Stray Cats і таким чином поклав край довгій серії погано інтерпретованих музичних перлин минулих часів. Через відсутність клієнтів стриптизерка давно пішла; єдиним співробітником, що залишився, був Том, бариста і власник. «Здається, на цьому історія закінчується, чи не так? Я сподіваюся, тому що я вважаю, що я досить довго слухав ваші плотські витівки», — роздратовано сказав преподобний, піднявши брови від втомлених і незацікавлених очей, куріння цигарки між пальцями і великим пальцем тієї ж руки почісування чола; все для того, щоб підкреслити накопичене розчарування через відсутність сексуального полегшення та незліченну кількість зізнань у цьому, які він мав задоволення почути протягом своєї кар’єри.

«Не зовсім, — відповів молодий чоловік, зітхнув і продовжив розповідь, — протягом наступних місяців ми повторювали т кілька разів. Але одного разу вона ввічливо попросила мене більше не відвідувати її, оскільки відчувала, що вона Наближається кінець. Однак вона підкреслила, наскільки я відродив її холодне серце і змусив її знову відчути себе жінкою, і через кілька днів вона пережила серцевий напад, який прикув її до лікарняного ліжка на кілька тижнів». Він глибоко зітхнув, перш ніж продовжити: «Вона навіть не впізнала мене після того, як прокинулася від штучної коми, в яку вони її ввели.

Вона просто була надто під впливом наркотиків, щоб продовжувати гідно жити. Вона одужала, хоча й погано. Їй було добре.

Проте достатньо, щоб жити самотужки, але мати канюлю для переливання крові весь час, прикріплену до її руки. Знадобилося ще кілька років, поки її серце нарешті перестало боротися, і вона померла, сидячи у своєму кріслі, читаючи з неї. Однак вона ніколи не згадувала мене». Після довгої хвилини тиші, яка здавалася хвилиною мовчання, не погодившись, старий бариста сказав перші слова вечора: «Це була справжня історія, синку». Він грюкнув трьома щойно наповненими чарками на прилавок і підняв одну з них у повітря.

— Леді Блеквуд! — проголосив він. — Леді Блеквуд! інші слідували, і всі троє одним ковтком опустили склянки..

Подібні історії