Будь ласка, Майстер

Раб вчиться бути більш слухняним…

🕑 15 хвилин хвилин БДСМ Історії

«Підійди до ліжка, суб’єкт», — сказав він їй жорстким тоном. «Стань на коліна біля нього й нахились над ним». Вона миттєво підкорилася, зробила кілька кроків уперед, не втрачаючи рівноваги, маючи змогу використовувати руки. Він справді допоміг їй, але лише спостерігав і чекав, як вона незграбно зайняла позу, яку він їй наказав, з певними труднощами схиляючись до ліжка, все ще стоячи на підлозі. Своєю ногою він постукав по внутрішній стороні її литок, щоб показати їй, що вона повинна розсунути ноги, що змусило її прийняти майже всю свою вагу на тулуб на ліжку, її ноги широко розставлені, а стегна блищать, її руки все ще міцно зв’язані за спиною.

Такий вразливий, такий відкритий. Він стояв десь позаду неї, вона не могла сказати де, повністю одягнений і вимогливий, і тепер вона тремтіла, гадаючи, що він збирається зробити.

«Хммм. Сьогодні ввечері ти збираєшся поголитися для мене», — похмуро сказав він їй, і вона сьорбнула, бо її ноги були вже добре поголені, як і пахви, і тому він мав на увазі лише одне. «О… Гм, так… так, Учителю», — затинаючись, промовила вона, знаючи, що ще сказати, хотів би побачити його, але вона бачила небагато, крім того, що було прямо перед нею та постільної білизни під головою. «Гм, Учителю, ви маєте на увазі…» Вона почула, як він рухається, а потім відчула, як він став на коліна позаду неї, між її розсунутими ногами.

Вона напружилася, відчувши джинсову тканину його джинсів на своїх голих ногах і його руки на своїй спині. Він провів їх по її шкірі, вниз по руках, ще раз перевіряючи зв’язки, які наклав на її зап’ястки. Потім він повільно опустив руки на її стегна й навколо внутрішньої частини стегон.

Вона звивилася, намагаючись поворухнутися, хоча відчайдушно намагалася відштовхнутися від нього. Вона була в розпачі за нього. Вона задихнулася, коли одна з його рук просунулася між її ніг і обережно прослизнула в її кицьку.

«Так, Шарлотта», — твердо сказав він їй. «Я вимагаю, щоб ти завжди був поголений і в гарному для мене вигляді». Вона швидко дихала, на мить могла лише кивнути.

«Я розумію. Я розумію, так». Його пальці, ніжно досліджуючи її клітор до того моменту, коли вона відчайдушно намагалася придумати щось інше, щоб кінчити без дозволу, раптово стиснулися. Вона скрикнула від раптового болю.

— Так що, Шарлотто? «Мастер! Так, Майстер!» — заскиглила вона, його щипання стиснуло її найчутливішу область, що швидко засвоїла урок. Його пальці розв’язалися й знову стали ніжними, знову повільно гладячи її. «Хммм.

Забудь знову», — попередив він її. Вона могла лише кивати й задихатися, намагаючись так сильно кінчити. Можливо, він знав це, оскільки його пальці зупинилися, і вона дуже жадала їх повернення, звільнення, яке він їй досі відмовляв, але потім вона почула шелест джинсової тканини, відчула рух прямо позаду, коли він пересунувся й розстібнув ґудзик, що летів до його штани. Вона могла не відштовхнутися тепер, коли відчула його, його стать, його член, біля входу у власне тіло.

Вона так сильно хотіла його, але він дозволяв їй диктувати події й тримався там, не заходячи до неї на мить. Це зводило з розуму, відчайдушно зводило з розуму, і все ж вона була налякана, що вона була настільки збуджена, що зможе допомогти кінчити, коли він увійде в неї, і вона справді хотіла його розлютити. І все ж він ворухнувся, і вона ставала все більш відчайдушною. — Учителю, будь ласка… — видихнула вона, не в силах втриматися. «Ти навчишся, моя Шарлотто, поки я не скажу», — твердо нагадав він їй, і вона розчаровано застогнала.

«Я буду використовувати вас для власного задоволення, коли завгодно і як завгодно, тому що я ваш Господар, і це моє право. Тоді як ваше задоволення виключно моє, щоб диктувати, надавати або утримувати як винагороду чи покарання, повністю як я вважаю за потрібне ." «Так, пане, — проковтнула вона, швидко кивнувши, — вибачте, просто я… ніколи раніше такого не відчувала…» «Це тому, що я краще знаю, що вам потрібно, моя Шарлотто», — сказав він її, трохи ніжніше. «Ви повинні довіряти мені приймати ці рішення. І ви повинні дбати лише про те, щоб догодити своєму господареві, і дбаючи про його задоволення, думайте про своє».

Глибокий вдих, здригаючись від бажання і згоди. «Я роблю Майстра», — було все, що вона сказала, бо це було просто правдою. Було так добре віддати такий контроль у його руки, навіть коли вона знала, що їй цілком можуть відмовити у всьому, про що її тіло зараз кричало. «Хороша дівчинка», — пробурмотів він, підштовхнувшись трохи ближче до її тіла, і вона відчула задоволення від похвали так само, як і від фізичного бажання мати його поруч.

Його руки були на її стегнах, але тепер він переніс їх на її плечі, міцно стиснувши її зв’язані руки, нарешті штовхнувши прямо в неї. Вона тихенько скрикнула при його першому поштовху, і вона відштовхнулася від нього, навіть коли вона наполегливо боролася, щоб закінчити. У неї був великий простір для руху, її сильно штовхнули до ліжка, її ноги розсунули його ноги, коли він став навколішки позаду неї, її руки були зв’язані за спиною й стиснуті ним, але вона намагалася відповісти, як могла., щоб максимізувати його задоволення, навіть коли вона боролася проти свого. Він диктував швидкість і лютість, з якою вони з’єднувалися, і вона зрозуміла, що він може бути безмежно ніжним, якщо того забажає, але частіше він штовхався в неї міцно, глибоко, іноді грубо, змушуючи її задихатися і повністю губитися в відчуттях.

його. В якийсь момент він схопив її волосся, довге й спадаюче їй на плечі, накрутив його на кулак і тримав за нього, сильно відтягнувши їй голову, так що вона була змушена незручно вигнути шию, але чим більше він тягнув, тим більше вона любила це. Вона могла ворушити руками, вони боліли від того положення, в якому були зв’язані, і її зап’ястки натирали шнур, який їх зв’язував, але це не мало значення, їй це подобалося ще більше, і вона втратила будь-які відчайдушні роздуми щодо того, чому чи як вона могла відчувати таке і просто дозволити собі це відчути.

«Майстр, я… Мені шкода… будь ласка, будь ласка, дозвольте мені кінчити, - видихнула вона відчайдушно, бо незабаром вона зможе допомогти, вона це знала. "Скоро, Шарлотта", - його голос був твердим. Вона майже заплакала ".

Будь ласка, Учителю, я благаю тебе, — схлипнула вона, знаючи, чи це біль, чи задоволення, яке вона відчуває й піклується, бо на цей момент вона навряд чи могла відрізнити їх. Єдиною його відповіддю був штовхнути у неї сильніше, і вона відчула, як він нахилився, сильно відтягуючи назад її волосся. Його губи поцілували її оголене плече. «Господар насолоджується твоїм болем, моя любов, цими сльозами, які ти проливаєш», — пробурмотів він, впиваючись у неї сильніше, тепер швидше. «Сперма, моя любов.

Скінчи для мене зараз." Вона майже не усвідомлювала, що він нарешті дав їй дозвіл, знадобилася секунда, перш ніж вона змогла зрозуміти його слова належним чином, але коли вона це зробила, вона могла лише відпустити, нарешті, знайшовши звільнення, яке вона мала для цього Її тіло тремтіло, м’язи спазмувалися, оскільки вперше після того, як вона втратила цноту у віці сімнадцяти років, вона справді відчула оргазм лише від проникнення, і це тривало лише кілька секунд, але, здавалося, продовжувалося. і далі. Навіть коли вона думала, що відчуття починають згасати, вона відчула, як він досяг власної кульмінації, закачуючи в неї сперму її господаря, і, можливо, це було так, а може, вона просто неправильно оцінила своє тіло, але її тіло продовжувало на плато з його, і вона заскиглила, коли її м’язи затремтіли з ще більшою силою, перш ніж, нарешті, врешті-решт, після того, як, здавалося, так довго одержувала його сила, вона була вичерпана.Його руки, які так грубо стискали її, були тепер ніжно, коли він приклався грудьми до неї б ack і його голова на її плечі і ніжно поцілував її шкіру. Він гладив її волосся, і вони просто лежали на мить, він все ще всередині неї, вона все ще зв’язана, обидва виснажені.

Вона зрозуміла, що її обличчя мокре від сліз, хоча вона пам’ятала, як їх пролила, і на даний момент просто вирішила спробувати проаналізувати свої емоції чи свою ситуацію, але просто прийняла тут і зараз. Просто дозволила собі визнати, як чудово це було, все ще перебуваючи в цьому незручному положенні, але в безпеці в його обіймах, кохана, захищена і цінована за те, ким вона була, ким вона була насправді. «Я пишаюся тобою, моя любов», — сказав він тоді ніжно, ніжно, з любов’ю. «Ви зробили це дуже добре». Тепер вона справді відчула, як повертаються сльози, породжені щастям, коханням, відчуттям, що вона справді знайшла своє місце у світі.

Знати, що вона вчинила добре в його очах, єдиний суддя, якого вона хотіла коли-небудь визнавати. «Дякую, Учителю», — прошепотіла вона, напружуючи голову, щоб повернути її й зустрітися з ним очима. Він посміхнувся їй і знову ніжно поцілував її, перш ніж повільно рухатися, штовхнувшись, а потім вийшов з неї.

Він все ще був майже одягнений, тільки штани були на його стегнах, і він піднявся до ліжка біля неї з певною втомою. Вона поворухнулася, бо не могла, вона все ще була зв’язана, і він нахилився, коли опинився поруч із нею, обережно розв’язав мотузки навколо її зап’ясть, а потім допоміг їй стати прямо на коліна. Він підняв одну з її рук і поцілував зап’ястя там, де зв’язав його, потім другу; червоні плями навколо кожної свідчили про те, як міцно вона була зв’язана. Вона посміхнулася, побачивши ці сліди. Вона знала чому, але пишалася ними.

«Насамперед про головне», — сказав він, лягаючи на ліжко. «Піди принеси ганчірку зі своєї ванної кімнати, кохана». Вона кивнула й спробувала швидко встати, але виявила, що її ноги надто тремтять, і їй довелося простягнути руку, щоб утриматися. Він лише простягнув руку, щоб допомогти їй, і сам виглядав дуже втомленим, але вона зрозуміла, щойно знайшла час, щоб відновити відчуття в ногах, з нею все гаразд. Вона зробила так, як він сказав, почуваючись липким, болючим і дуже потребуючим очищення, але вона все ж таки зробила це, бо спочатку подбає про нього.

Коли вона повернулася, вона стала перед ним навколішки з тканиною в руці, але невпевнено завагалася, перш ніж простягнути руку, піднявши очі, щоб зустрітися з ним очима. «Хороша дівчинка. Почисти мене, Шарлотто», — сказав він їй, кивнувши, і вона це зробила, зосереджено закусивши губу, обережно витираючи тканиною його яйця, його член, стегна, обережно виконати ретельну роботу.

Коли вона закінчила, вона підвела очі, шукаючи його схвалення. Він лише посміхався з того місця, де все ще лежав на ліжку. «Тепер піди приберись і повернися до мене, щоб я міг тебе обійняти», — сказав він їй, і вона божевільно посміхнулася, цього разу зумівши швидко підскочити, ледь не впавши, і кинутися до ванної кімнати, щоб прибратися.

Коли вона повернулася, він підняв очі й простягнув до неї одну руку, а вона залізла на ліжко поруч із ним і пригорнулася в його обійми, коли вони міцно обвили її. Деякий час вони лежали мовчки, він ніжно гладив її волосся і просто притискав до себе. Через деякий час вона підвела очі й лукаво всміхнулася. «У мене синці, господарю», — дещо пустотливо заявила вона.

«На спині. Я подивився в дзеркало». Він засміявся. «Я ще ніколи не знав підводної комісії, яка б не перевіряла на наявність синців, щоб згадати про те, щоб гордо носити їх, коли вона їх знаходить.

Навіть якщо вони є результатом покарання», — сказав він їй. «Тож ти маєш мати синці, дівчино моя. Це був жорсткий удар, який я тобі завдав, якщо заслужив». "Що таке саб? Ти вже двічі мене так назвав".

Він засміявся і притиснув її ближче. «Покірна, Шарлотто, а це ти», — сказав він. «Я поясню це все, коханий, але пізніше.

Тобі є чому навчитися». Вона прийняла це, безсумнівно, з цікавістю, але ніколи не сумнівалася в його словах і погоджувалася терпляче чекати, доки він відчує, що настав слушний час. Він пересувався на бік, обійнявши її, щоб дивитися прямо на неї, і кілька довгих хвилин мовчки дивився на неї. Вона закусила губу, лише відповівши на його погляд, оглядаючи обличчя цього чоловіка, якого знала з дуже-дуже юності. Чоловіка, якому вона завжди хотіла догоджати та робити йому добре, у якого вона завжди шукала підтримки та захисту, навіть коли вона не дозволяла, щоб хтось інший надавав її для неї.

Чоловік, якого вона кохала, здавалося, усе життя. І вона була тут, зараз, у його руках, оголена біля нього. Кохана ним. «Шарлотто, я хочу, щоб ти мені дещо сказала», — сказав він через мить. «Відповідай абсолютно чесно, я обіцяю, що ти не будеш покараний, що б ти не сказав.

Мені просто потрібно знати твою цілком чесну відповідь». "Так, господарю?" — пробурмотіла вона. У потилиці їй спало на думку, що вона вже добре звикла називати його так, тепер навіть не думала про це, це здавалося цілком природним. Таким він був. Вона дала йому це право.

Вона віддала йому себе. «Скажи мені, чому ти думаєш, що Річард покинув тебе? Скажи мені, що ти відчуваєш з цього приводу тут і зараз». Вона завмерла.

Відповідь на це запитання й заслужила її прочуханку. Але він пообіцяв, що покарає її, що б вона не казала. Він хотів знати по-справжньому, повністю, чесно, а вона хотіла сказати йому, що хотіла б і могла б брехати йому, навіть щоб уникнути покарання, вона завжди могла бути чесною лише з ним. Але це змусило її зупинитися й подумати, зупинитися, щоб поміркувати над тим, що вона справді відчувала.

Звичайно, вона більше не засмучувалася. Вона лежала тут в обіймах чоловіка, яким захоплювалась, якого обожнювала й кохала майже все своє життя, мрії, про яку вона навіть не сміла мріяти раніше, але яка тепер збулася. Тож вона сумувала через втрату чоловіка, який так погано поводився з нею, як Річард. Хто використовував її та знущався над нею емоційно, якщо фізично.

І все ж вона навряд чи відчувала себе добре, коли її змушували думати про це. Вона перевела подих, хотіла відповісти, але знала, що мусить це зробити. «Е-е… чесно кажучи, він, мабуть, подумав, що більше нічого від мене не витягне», — зрештою сказала вона дещо неохоче. «Він отримав усе, що міг від наших стосунків, йому залишилося взяти.

Він емоційно оголив мене. А потім пішов далі». «Ти не говориш «Я». Ти більше не звинувачуєш себе?» Її очі розширилися. Вона взагалі про це думала, просто відповіла чесно, сказала йому, що вона відчуває, як вона бачить ситуацію.

Але це була правда. Вона більше не звинувачувала себе. Того ранку це було все, про що вона могла думати, провина, відчай від того, що вона була достатньо хорошою.

Але тепер був просто сум, що вона дозволила собі так довго залишатися в такій емоційно образливій ситуації. Не було жодної провини. Не було провини. Вона відчувала спокій у всьому цьому.

«Немає Майстра», — прошепотіла вона. «Я більше не звинувачую себе». Він притягнув її ближче і міцно обійняв, цілуючи її в голову.

«Почуття провини зникло?» "Так." Це була правда. «Мабуть, це… хм, я відчуваю, ніби мені зараз не потрібно судити себе, пане. Я відчуваю, що… Я знаю, що ти будеш моїм суддею, і якщо я визнаю, що мені бракує, ти вирішиш, відповідне покарання.

Тому мені більше не потрібно карати себе». Він підніс одну руку до її обличчя, а потім підняв її підборіддя, щоб вона дивилася прямо на нього. Тоді вона могла приховати сльози, і він їх витер. — Ти довіряєш мені, Шарлотто? — тихо запитав він її. — Так, господарю.

"Ти мене любиш?" — Так, господарю. — Ти все ще хочеш, щоб я був твоїм Господарем? Вона посміхнулася і зарилася в його обійми. Він щільно обгорнув її, і вона знала, що він завжди буде її в безпеці. Це було б легко, вивчати ці нові речі, вивчати це життя, яке зараз кликало її.

Будуть важкі часи, речі, які він хотів би, щоб вона робила, і лякали б її, речі, які вона хотіла зробити, але на які він давав дозвіл. Часи, коли вона буде покарана за свої помилки. Ні, це було б легко, але в неї було б і по-іншому. Вона багато чого хотіла обговорити з ним, і вона знала, що вони теж це зроблять, але наразі вона просто лежала в його обіймах і вперше в житті знала, що вона зрозуміла, хто вона і чому.

Вперше в її житті саме життя почало мати сенс. «Так», — було все, що вона відповіла з усмішкою. «Майстер»..

Подібні історії